Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
20 років разом у Божому винограднику: у К’яварі українська громада відзначила ювілей свого служіння
27 квітня 2026
25 квітня 2026 року українська церковна громада в місті К’яварі відзначила 20-річчя свого заснування. Ювілейне святкування відбулося під гаслом «20 років разом у Божому винограднику» і стало нагодою для спільної молитви, вдячності та зустрічі тих, хто впродовж двох десятиліть творив життя цієї спільноти. Святкування розпочалося в церкві Святого Бернардина Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Григорій Комар, Апостольський Адміністратор для українців-католиків в Італії.
Христос приходить, щоб піднести людину з паралічу гріха
У проповіді владика Григорій звернув увагу на євангельську розповідь про оздоровлення розслабленого біля Овечої купелі. За його словами, ця історія не є лише спогадом про подію з минулого, а відкриває глибокий зміст для духовного життя кожної людини.
«Євангельська розповідь про розслабленого є дуже багатою на різні символи та має безпосередні вказівки для нашого духовного життя. Ми не можемо дивитися на неї лише як на факт, що стався в минулому з якоюсь конкретною особою і не має жодного відношення до нас. Бо, напевно, кожен може подумати: а де я є в цій історії? Що вона означає для мене? Яке значення має для мого духовного життя, для моїх відносин із Господом Богом, а також з іншими людьми?» — запитав проповідник.
Владика підкреслив, що Церква читає це Євангеліє в пасхальний час, коли християни прославляють Христове Воскресіння і наново відкривають його дію у власному житті.
«Ми зараз перебуваємо в пасхальному часі, прославляємо Христове Воскресіння і прагнемо також досвідчити воскресіння у нашому духовному житті. А воскресіння, піднесення — це, власне, звільнення від духовного паралічу, звільнення від неволі гріха і пристрастей, які можуть над нами панувати. Ми так само потребуємо встати з цього ложа гріха, який нас тримає, щоб піти і стати свідками Божого милосердя та Божої дії в нашому житті», — сказав владика Григорій.
«Не маю людини»: біль самотності і відповідь Христа
Окрему увагу владика присвятив словам розслабленого: «Не маю людини». У них, за його словами, відкривається не лише фізична неміч, а й глибока людська самотність, втома і втрата надії.
«Нас не дивує, чому Господь підійшов саме до цього чоловіка. Бо Він побачив, що його проблемою була не тільки хвороба, не тільки цей параліч. Ще більшою проблемою для нього був брак надії. „Не маю нікого“ — у цих словах була самотність, було відчуття покинутості, було переконання, що ніхто не хоче йому допомогти», — наголосив Апостольський Адміністратор.
Владика зауважив, що подібне переживання знайоме багатьом людям і сьогодні — тим, хто почувається непочутим, самотнім або відсуненим на маргінес суспільства. «Скільки людей сьогодні могли б повторити ті самі слова: „Я не маю нікого, хто б мені допоміг“», — сказав він.
Водночас відповіддю Христа на цю самотність є Його воплочення і близькість до людини. Владика пригадав слова вечірньої стихири, у якій Христос звертається до розслабленого: «Як ти кажеш, що не маєш людини, коли Я заради тебе став людиною?»
«Сьогодні Христос так само питає кожного з нас: чи хочеш бути здоровим? Що ми відповімо на це запитання? Бо коли Господь ставить його нам, то разом із цим запитанням Він звертає до нас запрошення і запевнення: Я можу тобі допомогти, Я можу подарувати тобі здоров’я та зцілення, яких прагнеш.
І справді, коли ми приходимо до святої Сповіді, Господь ніби питає нас: «Чи хочеш бути здоровим?» І коли ми кажемо «так», ми виявляємо нашу готовність, наше бажання, нашу згоду, щоб Він діяв у нашому житті. І тоді Він дарує нам це духовне здоров’я. Він підносить нас із ложа гріха», — мовив на завершення владика Григорій.
Молитва за єпископа Альберто Таназіні
Після Божественної Літургії у Катедральному соборі К’яварі громада об’єдналася у молитві за упокій душі світлої пам’яті єпископа Альберто Таназіні. Саме він стояв біля джерел української громади в К’яварі та благословив її створення двадцять років тому.
Участь у святкуванні взяли почесні гості, серед яких були єпископ К’яварі монсеньйор Джампіо Девазіні, о. д-р Володимир Містерман із Варезе, протопресвітер Міланського деканату Апостольського Екзархату, о. Олександр Товт, парох у місті Павія, брат-капуцин о. Альдо з Ордену Менших братів Капуцинів, а також о. Володимир Крамар із Савони.
Книга про історію громади
Однією з важливих подій ювілейного дня стала презентація книги «20 років разом у Божому винограднику», присвяченої історії української громади в К’яварі. Двомовне українсько-італійське видання зібрало свідчення та спогади про становлення спільноти, яка впродовж двох десятиліть стала для багатьох українців місцем молитви, зустрічі та підтримки.
Ця книга має не лише пам’ятний характер. Вона зберігає історію людей, які крок за кроком творили громаду, передаючи майбутнім поколінням досвід віри, взаємної допомоги і відповідальності за церковне життя.
Концерт і турнір з футболу на кубок єпископа
У другій половині дня відбувся концерт-вітання, у якому свої таланти представили учасники громади К’яварі, а також гості з Генуї та Савони. Музичні й творчі виступи стали продовженням святкової атмосфери та ще раз показали живу присутність української культури в церковному житті громади.
Особливим моментом став спільний танцювальний флешмоб «Сила роду», який об’єднав учасників і гостей свята. Символічним завершенням ювілейної частини стало розрізання святкового торта. Це зробили капелан громади К’яварі о. Віталій Тарасенко, їмость Любов та голова церковного братства Віра Дзядусь.
Після концерту святкування продовжилося спортивною частиною — футбольним турніром на Кубок єпископа. У змаганнях взяли участь команди К’яварі, Генуї та Савони. Після напружених матчів перемогу здобула команда Савони. Друге місце посіла команда Генуї, а третє — господарі поля, команда К’яварі.
Вдячність за 20 років спільного шляху
Ювілей у К’яварі став днем вдячності — Богові, духовним провідникам, жертводавцям, волонтерам, учасникам концерту та всім, хто в різний спосіб долучається до життя громади протягом цих двадцяти років. Особливу подяку громада висловила всім, хто допоміг організувати святкування, подбав про молитовну, культурну та спортивну частини ювілею. Двадцять років у Божому винограднику — це не лише дата в історії громади. Це шлях людей, які в чужій країні зберегли віру, мову, культуру і церковну єдність.
Повідомила: Вікторія Мелешко,
м. Кʼяварі
