Апостольський Екзарх відвідав українську громаду у Модені

Під час проповіді Владика Екзарх роздумував над духовним значенням Христової притчі про митаря і фарисея. Проповідник застеріг присутніх остерігатися фальшивої побожності фарисея, для якого відносини з Господом були подібні до економічної моделі. «Для фарисея відносини з Богом — це хвальба, торг з Богом: „Отож, я зробив це, а ти дай мені те! Я собі те заслужив перед Тобою“…

Ісус Христос цього фарисея не виправдовує, а в інших місцях у Євангеліях гостро ставиться до фарисеїв, називаючи їх гробами побіленими, гадючим поріддям, які накладають на інших важкі тягарі, а самі їх не дотикаються. Комара відціджують, а ковтають верблюда. Самі не входять та іншим закривають вхід до Небесного Царства. Постять і дають десятину зі всього, а забувають найважливіше: справедливість, милосердя і віру (пор. Мт. 23). Фарисеї можуть бути симпатичними, посміхатися, бути приємними і дружніми, допомагати людям в потребі й перебувати на доброму рахунку в суспільстві. Фарисея не можна розпізнати за його поведінкою, бо він виглядає праведником…»

Натомість проповідник порадив наслідувати щирість покаяння митаря, який стоїть перед Богом із визнанням правди про себе. «Митар, навпаки, відчуває свій гріх, його совість не заглушена, тому просить прощення у Бога. І Бог його вислуховує! Адже з Богом не треба торгуватися чи вираховувати свої заслуги, а „скинути свої сандалі“ (пор. Вих. 3, 5), відкрити своє серце перед Ним, а коли що доброго зроблено, казати: „Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити“ (Лк. 17, 10), і просити прощення за свої гріхи, кажучи: „Боже, змилуйся, наді мною, грішним“. Яка різниця між серцем фарисея і серцем митаря? У фарисея серце закрите у своєму „Я“, а митар, що захотів зустрітись з Богом, має серце відкрите до Бога та й до ближніх: „Кого я покривдив, вчетверо поверну“.

Саме такої щирості і нелицемірності у відносинах з Богом і ближніми тепер потребують наші брати та сестри, які страждають через жорстокість агресора, який перетворив Україну на «великий шпиталь». «Ця війна перетворила Україну у „великий шпиталь, де весь народ — травмований. Саме тому, ми покликані стати лікарями, запрошеними служити та сприяти тому, аби зробити бодай маленьке чудо для наших ближніх, які страждають. Цим чудом може стати наша посмішка, підтримка, турбота про тих, хто через цю війну, став нужденним“, — підсумував проповідник.

Дивіться також

12 грудня Духовний виїзд для сімей «До джерела» 1 грудня Апостольський Екзархат запрошує українців в Італії на паломництво до м. Барі 24 листопада Венеціанський деканат запрошує на прощу до Падови