Багатіти у Бога: проповідь на 26-ту Неділю по Зісланні Святого Духа і свято святого Миколая Чудотворця

… Багатіти у Бога. (Лк. 12:16–21)

Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри! Сьогодні Господь у Святому Євангелії промовляє притчею про нерозумного багача, щоб кожен із нас поглянув у своє серце і побачив, де наш справжній скарб, бо як каже Христос, «де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6:21).

Для сьогоднішнього багача Божим благословенням виявився щедрий урожай. За це він мав би подякувати Богові, але його серце натомість сповнилося самолюбством. Він не думав про те, як послужити Богові чи допомогти ближньому, а про те, як забезпечити собі зручне і комфортне існування. Так Божий дар був привласнений і став причиною самовозвеличення, а ця спокуса привела до духовного знищення. Багач став нерозумним не тому, що мав щедрий урожай, прибуток, а тому, що відкинув Бога, забув про Нього. Він будував стодоли для зерна, але не збудував житницю для Бога у своїй душі та серці. Він мріяв і дбав про розкоші та забаганки тіла, але занедбав те, що залишиться для вічності — душу. І коли вночі прийшли злодії, ті матеріальні статки не спасли його життя.

Господь завершує притчу словами: «Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти у Бога.» Багатіти в Бога — це дбати про спасіння душі: бути милосердним, вдячним, творити добро, жити любов’ю — щоб осягнути Небо. Багатіти в Бога — це пам’ятати: все, що маємо, — дане нам не лише для себе, а щоб поділитися з ближніми, їм помогти, послужити; і так зростати у вірі, любові та Божій ласці, щоб заслужити собі щасливу вічність.

Сьогодні ця притча звучить для нас особливо актуально, бо наш народ переживає тяжкі випробування війни. Тому, ми не маємо права жити лише для себе, коли інші жертвують життям за нашу свободу. Ми повинні пам’ятати про наших воїнів, що боронять нашу землю, про поранених, полонених, про вдовиць і сиріт, про всіх, хто потерпає через війну.

Наш християнський обов’язок — молитвою і ділом підтримувати тих, хто бореться за правду, жертвувати, допомагати, бути поруч у добрі. Бо любов до ближнього — це не слова, а жертовність серця. Українське прислів’я говорить:«Хто бере — наповнює руку, а хто дає — наповнює серце».

Вчора ми вшановували святого Миколая Чудотворця — великого Божого угодника, який став живим прикладом того, як треба багатіти у Бога. Святий Миколай мав достаток, але не тримав його для себе. Його серце було сповнене любові до людей, він роздавав добро тихо, без слави, допомагаючи бідним і знедоленим. Його «житниці» були не з каменю, а з милосердя, і тому він живе у вдячній пам’яті християн до сьогодні. Святий Миколай нагадує нам, що справжня радість не у тому, щоб мати, а в тому, щоб ділитися. І коли ми відкриваємо своє серце для інших, ми уподібнюємося до Христа, Який віддав Себе за нас. Нехай приклад святителя Миколая надихає нас творити добро, допомагати ближнім, підтримувати наших воїнів і дбати про мир в Україні.

Дорогі у Христі! Не замикаймо серця у стодолах власного егоїзму. Нехай наше серце буде відкритим для Бога, для ближнього, для нашої Батьківщини. Хай кожна добра справа, молитва і жертва стане нашим духовним скарбом у Небесному Царстві. Каже Господь: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам додасться» (Мт. 6:33).

Нехай Всемилостивий Господь укріпить нас у вірі, любові та єдності, благословить наших воїнів, дарує мир і перемогу нашому народові та навчить нас справжньої мудрості серця — щоб ми, самі, маючи, хотіли ділитися з іншими та завжди «багатіли у Бога». Амінь.

о. Олег Григорець

Душпастир церковних громад м. Тревізо,
м. Сан Дона ді П’яве, м. Кастельфранко Венето.