Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Блаженна Йосафата — покровителька катехитів УГКЦ
25 вересня 2025
Напередодні Ювілею Катехитів, який проходитиме у Католицькій Церкві з 26 по 28 вересня, пропонуємо читачам роздуми директорки Катехитичного відділу Апостольського Екзархату с. Луїзи Цюпи, СНДМ, про приклад блаженної Йосафати Гордашевської, СНДМ, яка рішенням Синоду єпископів є проголошена покровителькою катехитів УГКЦ.
»Бажати і старатися, щоб Ісус був пізнаний і люблений всіма, і тому часто присутніми говори про Його любов! Все робити лише для слави Божої і перед кожним ділом повторяти: Господи, нехай це буде для Тебе, нехай в тім сповниться Твоя воля і Твоє уподобання» (Блаженна Йосафата)»
Блаженна сестра Йосафата (Михайлина Гордашевська) народилися у Львові 20 листопада 1869 року. Зростала, навчалася і виховувалася в багатодітній сім’ї, незаможній на матеріальні блага, але дуже багатій на духовні й патріотичні цінності. Християнські цінності були глибоко вкорінені й дали свої плоди: Михайлина Гордашевська провадила глибоке релігійне життя, плекала християнські чесноти[1].
Очевидці залишили про неї чудові спомини: «Дівчинка була скромною і побожною, любленою вдома і школі. Вона любила бавитися зі своєю сестричкою Анною»[2]. Михайлина була товариською, відкритою до інших, мала позитивний вплив на товаришок, уміла давати іншим добрі поради, спрямовувати до добра. Любила чистоту й порядок, була працьовитою, розумною, розсудливою та побожною[3].
У 1892 році Михайлина каже «Так», як Марія з Назарету, на Божий поклик, щоб стати першою сестрою згромадження, аналогів якому в Україні ще не було. Співзасновники цього згромадження — о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, та о. Кирило Селецький — обдумують, моляться, радяться, як допомогти своєму народові, як піднести його морально і духовно, бо «всюди бачили велику темноту, занедбання, неморальність та забобонність наших людей». Саме о. Є. Ломницький пропонує Михайлині стати першою сестрою в новому, ще тоді навіть не заснованому, згромадженні.
Господь у своїй любові передбачив від віків особу, яка плекала в серці бажання повністю посвятися служінню Богові. Згода Михайлини причинитися разом зі згаданими священниками до цієї важливої справи є плодом молитви й глибокого відчуття потреби свого народу, як свідчить вона сама у своїх спогадах: «Завагалася на хвилю, бо не бачила нічого певного перед собою, але, розваживши потребу бідного свого народу, уважаючи, що така Божа воля, постановила піти за голосом Божим і віддалася з готовністю і пожертвуванням на все»[4].
Свідомою була, що легко не буде, зрештою її духовний провідник не приховував труднощів, які будуть на цьому шляху. Цей відповідальний вибір, прийнятий у молитві з сильною вірою та довір’ям до Божої благодаті.
Коли сьогодні Церква проголошує Блаженну Йосафату покровителькою катехитів, хтось може поставити питання: чому саме вона? А хто, як не с. Йосафата Гордашевська, СНДМ, прийняла місію виховувати серце народу для Бога, Церкви і народу, який вона так любила і так переживала його долю!
Від самих початків вона намагалася на славу Божу з вірою і любов’ю покласти сильні основи християнського навчання і виховання, пояснюючи та втілюючи їх в дієвий спосіб. Їх можемо в окреслити як п’ять основних принципів та завдань — дуже важливих та завжди актуальних в катехитичному служінні: «Треба починати з кореня — з доброго виховання молоді, треба, щоб змалечку дитина навчалася:
- пізнавати і любити Бога,
- добре молитися,
- любити ближнього,
- добре мислити,
- добро чинити і боятися гріха»[5].
Для втілення цих засад натхнення й силу Блаженна Йосафата черпала в глибокій єдності з Богом, неустанній молитві, щоденних роздумах над Божим Словом, частому прийнятті Пресвятої Євхаристії та щирій дитинній любові і довірі до Пресвятої Богородиці.
Сестра Йосафата прагнула донести правду та пізнання Бога до всіх людей, допомогти їм усвідомити, що Бог безмежно любить кожну людину, тому спішила служити там, де був її народ, посвячуючись християнському вихованню дітей, молоді та дорослих, сповняла своє служіння з любов’ю і в тому дусі виховувала своїх співсестер.
Її постійне прагнення — бути «живим світлом», а ним можна стати, тільки маючи глибоке переконання, що Він любить нас відвічною любов’ю, її діяльна турбота — щоб всі люди були цього свідомі. Тож спрямовувала свої зусилля, вдивляючись пильно у Нього, щоб передати і свідчити цю правду, «бажати і старатися, щоб Ісус був пізнаний і люблений всіма, і тому часто з присутніми говори про Його любов»[6].
Метою її всебічного служіння було відкрити та вказати шлях до Бога, з’єднатися з Ісусом Христом, а це і є головне завдання кожного катехитичного служіння. Багатогранне служіння і духовні цінності цієї сповненої євангельським духом жінки, вмілої провідниці, духовної матері, творчої педагогині, знаменитої організаторки, і є конкретним прикладом для кожного катехита, якому Церква доручає цю важливу місію, благословляючи на служіння.
Сестра Йосафата навчала дітей, молодь і старших літургійного співу, дуже старанно дбала про красу Божого храму, з глибокою пошаною та любов’ю огортала дітей і молодь, особливо бідних та хворих. У численних свідченнях сестер, які особисто знали та мали дар від Господа жити з нею на початках нового згромадження, мовиться, що с. Йосафата була Богом обдарованою особою, вирізнялася добротою і милосердям, вміла здобувати для Бога людські серця. Одним словом, була всім для всіх, щоб здобувати якнайбільше душ для Христа.
А звідки черпала цю духовну та фізичну силу, щоб долати різні перешкоди, переносити страждання фізичні і моральні, щоб великодушно посвятися для виховання серця свого народу в Україні та за її межами? У прагненні святості, в сердечній молитві до Господа, особливо при Розп’ятті та біля Євхаристійного Ісуса; у ніжній любові і довірі до Пресвятої Пренепорочної Діви Марії, яка була для неї Матір’ю, заступницею, вчителькою, утішителькою та провідницею в усьому, сестра все їй ввіряла та просила: «Маріє навчи мене любити Бога, я Тебе вибрала за Матір, прости мені, як я в чім була негідна Твоєї любові»[7].
Маючи такий світлий життєвий приклад, кожен християни може краще пізнавати люблячого Бога та черпати силу до духовного життя. А що більше ми, катехити, вдивляючись, як Блаженна Йосафата сповняла своє покликання і місію, маємо вивчати її життя, просити її щедрого заступництва перед Богом, щоб наслідували її дієву любов до Бога і ближнього та великодушно, з святістю, радістю і творчістю сповняли наше післаництво там, куди Господь через святу Церкву нас посилає.
Можемо сьогодні коротко охарактеризувати її служіння, яке стає прикладом для нас:
1. Сестра Йосафата збирала дітей, молодь, матерів на спільну молитву, провадила катехизацію, навчала, доглядала хворих, відчувала потреби свого народу, поспішала на допомогу з молитвою, посвятою, різними творчими підходами для безкорисливого служіння.
2. Щедро жертвувала свій час, ревність і працю, щоб глибоко вкоренити в молоденькі уми і серця правдиве й глибинне пізнання Ісуса Христа, почитання Пречистої Діви Марії; вміла поєднати неустанну молитву і віддане місійне служіння. Радше можна сказати, що її служіння було віддзеркаленням глибокого життя у єдності з Богом.
3. Сестра Йосафата працювала невтомно, без людського визнання чи винагороди. Всюди проявлявся її дух посвяти, материнська любов та щира турбота про людей від найменшої до найстаршої людини.
4. Вона з материнською любов’ю огортала кожну особу, яку зустрічала, бо прагнула послужити за прикладом Ісуса Христа.
5. Секрет її багатогранного і далекосяжного служіння в Україні її та за межами, де перебував український люд: єдність з Богом, постійне прагнення чинити все з любові до Бога, вірність, жертовність та готовність послужити в усьому, де була потреба.
Святий Іван Павло ІІ проголосив сестру Йосафату блаженною, представивши її суспільству як взірець людини, котра повністю віддала себе на служіння Богові, Церкві та українському народові. Він сказав тоді: «Кожному доручено йти за Христом із щоденною вірною самовідданістю, як це робила блаженна Йосафата… Вона, посвячуючись дітям, хворим, убогим, неписьменним та знедоленим у часто важких, не позбавлених страждань ситуаціях, у надзвичайний спосіб зуміла втілити Євангеліє у своє щоденне життя. Нехай же її святість буде прагненням усіх вас»[8].
Отож, дорогі катехити, маємо конкретний приклад для нашого служіння в дусі посвяти блаженної Йосафати. Вона була людиною свого часу і вміло відчитувала потреби і виклики. Цей приклад жінки всіх часів, промовляє до кожного християнина сьогодні, дає відвагу і радість благовісникам Доброї Новини та провадить до Ісуса Христа тих, кого їм поручає Церква.
Блаженна Йосафата сьогодні запрошує вас, дорогі катехити, провадити людей до Бога, допомагати священникам, бути надійними співпрацівниками на Христовій Ниві. Церква закликає мирян до активного, творчого, радісного та святого служіння. Маючи таку світлу святу Покровительку, блаженну Йосафату, рушаймо щиро з відкритим серцем до сучасних потреб людей різних вікових категорій та культур, відповідально, з глибокою вірою і довір’ям до люблячого Бога.
Стараймося вивчати життя цієї видатної дочки своєї Церкви і свого народу, наслідувати її чеснотливе життя і жертовне служіння, бути носіями її харизми, служити у всьому і всюди, де є потреба та ширити славу святості блаженної Йосафати. У церковних громадах і спільнотах, в яких служимо, звертаймося до неї у молитві з довірою та любов’ю про її заступництво у нашому катехитичному служінні та у всякій потребі.
Блаженно сестро Йосафато, моли Бога за нас!
О, Ісусе, який є життям душ, учини, щоб моя душа в Тобі, для Тебе й через Тебе жила; нехай вона про Тебе думає, про Тебе говорить, для Тебе ділає, нехай Тебе шукає, до Тебе стремить і з Тобою нехай з’єднається.
Ісусе, будь єдиним джерелом і ціллю мого життя. Бо Ти моя мудрість, сила і потіха, моє слово, щастя і скарб тут і у вічності.
О, Христе! Ти жив серед людей, працював і терпів разом з ними. Так само і я в усіх моїх справах бажаю лише того, що бажало Твоє Пресвяте Серце» (Блаженна Йосафата)
Слава Богу, Честь Марії а нам Мир!
с. Луїза Цюпа, СНДМ
директорка Катехитичного Відділу
Апостольського Екзархату в Італії
[1] Славута Д. Молитва і служіння: біографія слугині Божої Йосафати Гордашевської / Домініка Ґ. Славута, СНДМ. — Торонто: [б. в.], 1996. — С. 9–17.
[2] Там само. — С. 19.
[3] Там само. — С. 20.
[4] Гордашевська Й. Історія Згромадження сестер Служебниць Пречистої Діви Марії /
Йосафата Гордашевська // Нарис історії Згромадження сс. служебниць П. Н. Д. М. / упор.
Атанасій Г. Великий, ЧСВВ. — Рим: Видавництво Сестер Служебниць, 1968. — С. 685. Це дуже цінний для нас матеріал про початки Згромадження, яке нам залишила та, котра добре знала, які були початки Згромадження ССНДМ.
[5] Там само, — С. 690–691.
[6] Йосафата Гордашевська, «Записки», С.13, Архів Пустоляційного Бюра ССНДМ, 121.1, Рим. Ці Записки знайдені в м. Бережанах де жила і відійшла до вічності її рідна сестра Арсенія (Анна) Гордашевська. Нотатка підписана самою с. Йосафатою. Це її почерк. Цінні її повчання, уривки з життя Святих, реколекції, роздуми, молитви…
[7] Йосафата Гордашевська, Роздуми про красу квітки, яка підносить її до Божої Любові і краси. Тим проханням с Йосафата завершувала свої роздуми про красу квітки.
[8] Проповідь Папи Івана Павла ІІ на візантійській літургії у Львові / Світло, 2001, Ч. 7–8.
