Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Богослужіння добового кола — дорогоцінна молитовна традиція Церкви
18 жовтня 2025
Кожного дня ми промовляємо різні молитви, починаючи від найбільш вживаних «Отче наш» і «Богородице Діво» та завершуючи давніми чи сучасними молитовними текстами, які ми знаходимо у найрізноманітніших молитовниках.
Втім, кожний християнин знає про велику важливість спільної, або як ще її називають у богословській літературі, літургійної молитви. А от, які молитви є літургійними? На це запитання багатьом складно відповісти. Мабуть, перше, що спадає на думку — це Служба Божа (Божественна Літургія), яка поза всяким сумнівом, є найважливішим богослужінням-молитвою Церкви. Одначе, у скарбниці молитовної традиції, Церква має багато інших богослужінь, які за своєю важливістю поступаються тільки Літургії, а водночас перевершують усі інші молитовні практики та набожества. Таких богослужінь є дев’ять: Вечірня, Повечір’я, Північна, Утреня, Час І, Час ІІІ, Час VI, Час IX та Обідниця. Ці церковні моління об’єднують спільною назвою «Богослужіння добового кола», адже служаться вони протягом однієї доби і утворюють молитовне коло, яке огортає 24 години.
На превеликий жаль, у парафіяльних спільнотах не часто вдається щоденно молитися навіть хоча б деякі богослужіння добового кола, не говорячи вже про всі дев’ять богослужінь, які є інтегральною частиною богослужбового життя монастирів та семінарій і саме через це, склалося помилкове враження, що ці богослужіння є монашими, а отже не мають відношення до звичайних вірян. Таке твердження є помилковим, адже Христос сам постійно молився: «Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився» (Мр 1, 35), проповідував важливість молитви: «Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом» (Лук 18,1) та закликав своїх учнів, а значить усю Церкву до молитви: «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу» (Мт 26,41 а).
Саме тому, одразу ж після Вознесіння Господнього, перші християни збиралися разом не тільки на Літургію, але також на спільну молитву: «і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога» (Лк 24, 53). Оскільки, щоденні обов’язки вимагають упорядкування часу для праці й для молитви, церковна ієрархія, ще задовго до виникнення монашого руху, який з’явився щойно у IV ст., намагалася організувати постійну спільну молитву християн. Ось до прикладу, християнський документ з ІІІ ст. закликає усіх християн: «Хай вірні, після того, як прокинуться і встануть з постелі, перед початком своєї роботи моляться Богу, і потім хай спішать до праці своєї. Якщо ж буде повчання, то хай нададуть йому перевагу, щоб піти і послухати Слово Боже для укріплення своєї душі. Хай також спішать до церкви, де процвітає Дух» (Апостольське передання, 35).
Надихаючись словами псалмоспівця: «Сім раз на день я тебе хвалю за твої присуди справедливі» (Пс.118, 164), Церква намагалася звести спільні молитви-богослужіння до певної конкретної цифри. Про це згадує св. Василій Великий: «щоб і для нас було щодень за правило: сім раз на день славити Бога» (Слово про подвижництво І, 4). Тільки згодом, через певні історичні причини, визначилася різна кількість богослужінь добового кола у рамках різних літургійних традицій. Св. Апостол Павло, в одному зі своїх Послань, привідкриває для нас наповнення спільних молитовних зібрань-богослужінь перших християн: «… навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні. (Кол 3, 16 б). Хоча, від часу написання цих слів минуло дві тисячі років, церковні богослужіння і сьогодні складаються з трьох основних елементів вказаних Апостолом: псалмів, гимнів та духовних пісень, серед яких особливо важливими є псалми, навколо яких будуються усі богослужіння добового кола. Така увага до псалмів є невипадковою, адже перші покоління християн розуміли Книгу псалмів, як молитву самого Христа. Слова Ісуса на хресті були нічим іншим, як молитвою псалмів: Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? (Пс 21, 2 а), а все що з ним відбувалося, було здійсненням пророчих слів псалмоспівця: «Пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають. Одежу мою ділять між собою, і на хітон мій жеребок кидають. (Пс 21, 17 б-19).
Сучасні богослужіння добового кола нашого візантійського обряду, є результатом поєднання різних молитовних традицій впливових катедральних храмів минулого: Константинополя та Єрусалиму, а також авторитетних духовних центрів-монастирів: Св. Теодора Студита в Константинополі, св. Сави Освященого поблизу Єрусалиму та монастирів гори Афон. Ось чому, в сучасній церковній практиці, ці богослужіння нерідко скорочують, а для молільників вони можуть видатися надто складними. Проте, літургійна катехиза, тобто пояснення, можуть допомогти нам зрозуміти це неоціненне двохтисячолітнє надбання Церкви. Відкрити для себе значення, зміст і важливість богослужінь добового кола — це означає пізнати дорогоцінну молитовну традицію Церкви, а почати молитися ці богослужіння, — означає приєднатися до безперервної молитви всієї Церкви і разом з нею святкувати присутність Ісуса, який, згідно з навчанням ІІ Ватиканського Собору: „… присутній, коли Церква молиться і співає“ (Sacrosanctum Concilium, 7). Тобто молиться саме богослужіннями добового кола, які не є та не можуть бути музейними експонатами, а є завжди актуальною молитвою Христової Церкви і Божого люду.
Сучасні електронні носії допомагають молитися навіть без знання церковного уставу, згідно з яким упорядковуються усі літургійні елементи в межах одного богослужіння. Достатньо завантажити мобільний додаток „Молитва Церкви“, відкрити відповідний день, вибрати певне богослужіння і почати молитися. Через те що більшість богослужінь передбачає присутність священнослужителя, є багато молитовних текстів застережених саме за священником чи дияконом. Вірянам не потрібно читати подібні молитовні тексти, достатньою молитися словами, які призначені для хору, тобто, якщо у богослужінні є єктенія, вистачить промовити „Господи помилуй“ відповідно до приписів єктенії: у Мирній — 12 раз, у Малій — 2 рази. Якщо якась молитва приписана священнику, її не потрібно читати. Саме́ ж богослужіння необхідно розпочати та завершити словами: „Молитвами святих отців наших Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас“. Де „святі отці“ — це не тільки Отці Церкви та святі, але й священники та духівники, які нас провадять та за нас моляться. Отож, промовляючи ці слова, ми приєднуємося до молитви, яка звершується у цілому світі різними священниками, чернечими та молитовними спільнотами. Тобто ми приєднуємося до молитви Церкви, яка оспівує та святкує присутність з нами Воскреслого Ісуса.
о. Михайло Паляк, м. Кунео, Директор Літургійного відділу Апостольського Екзархату
