Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Декрет про затвердження резолюцій Собору екзархату
23 січня 2021
Декрет Апостольського Екзарха від 23 січня 2021 про затвердження резолюцій Собору екзархату
Прот. № 14/2021
Декрет
Ми, владою нам даною, взявши до увагу рішення Синоду Єпископів УГКЦ 2017 та 2018 років (№ 35, 17), у відповідності до кан. 237 §1 Кодексу Канонів Східних Церков, скликали собор Апостольського екзархату для українців католиків візантійського обряду в Італії (№ 192/2020), який відбувся 11–15 грудня 2020 року Божого у режимі в онлайн-режимі через zoom-платформу. Основна локація та президія Собору — м. Рим, катедральний храм святих мучеників Сергія і Вакха.
Під нашим головуванням в екзархальному Соборі взяли участь: шість душпастирів, регіональних координаторів, двадцять чотири душпастирі та двадцять четверо мирян, делегати від пасторальних регіонів, десять делегатів від монашества, з головних осідків у Римі, шестеро, вибраних екзархом — двоє душпастирів, двоє мирян, двоє представників молоді, четверо доповідачів, серед яких Високоповажний п. Ярослав Мельник, посол України в Італії.
На міжсесійній праці у групах, яка відбулася у форматі онлайн, взяли участь делегати Собору з 6 церковних регіонів Італії та група від монашества, які приготували два блоки пропозицій — для Секретаріату Патріаршого Собору на глобальному рівні УГКЦ та для Секретаріату Апостольського екзархату в Італії для втілення їх у життя локальної української спільноти.
Плодом доповідей і дискусій у групах були проголосовані резолюції, які подані на розгляд та затвердження Апостольському екзарху. Уважно проаналізувавши та вивчивши напрацювання делегатів Собору,
ми, владою нам даною, у відповідності до кан. 241 ККСЦ,
ЄДНІСТЬ-СОПРИЧАСТЯ
На загальноцерковному рівні
1. Пресвята Тройця є зразком для кожної церковної спільноти — сім’ї, як домашньої Церкви, парафії, єпархії, помісної та Вселенської Церкви. Єдність у різноманітності та обмін дарами мають привести усіх членів Церкви не до уніфікації, а до правдивого спільного зростання на шляху віри, плекання сопричастя з іншими та пізнання власної ідентичності. Впровадити практичний курс для мирян про значення в житті християнина сповідування Пресвятої Тройці.
2. Виходячи із внутрішньої троїчної єдності як моделі розвитку життя та служіння УГКЦ, переосмислити присутність Церкви на поселеннях і розвивати здорові стосунки з іншими членами суспільства в контексті життя і служіння локальної Церкви.
На екзархальному та парафіяльному рівнях
1. З огляду на загальноцерковну єдність та сопричастя із Вселенською Церквою, розвивати духовний та матеріальний зв’язок із Матірною Церквою в Києві, тісно співпрацюючи з патріаршими комісіями УГКЦ.
2. У рамках презентації новоствореної структури УГКЦ в Італії — Апостольського екзархату та з метою обміну дарами духовної, національної і культурної спадщини України та Італії, організовувати на рівні міста та місцевої Церкви богословські та історичні конференції, залучаючи до активної участі асоціації, державні і дипломатичні українські устави, окремі або, об’єднані на рівні пасторального регіону, церковні громади, провести на національному рівні, у середовищі українців, презентацію україномовної версії фільму про життя і діяльність УГКЦ в Італії «Церква в еміграції: Італія». Провести таку ж презентацію італомовної версії фільму в італійському середовищі та серед різних етнічних спільнот. Організувати презентацію Шематизму УГКЦ в Італії (Enchiridion), виданого у 2019 році, для ознайомлення українців та італійців з історією УГКЦ та Апостольського екзархату в Італії, приготувати двомовну брошуру (буклет) зі стислою історичною, літургійною та екуменічною довідкою та корисною інформацією.
3. Будувати єдність і дружні зв’язки між церковними громадами екзархату, організовуючи регіональні, національні та міжнародні паломництва, спільні парафіяльні свята, реколекції, залучаючи дітей, молодь та родини до активної участі у житті парафіяльної спільноти.
4. З огляду на те, що Церква за своєю природою є місійною, намагатися виходити поза межі свого храму та спільноти, створюючи ширшу мережу зв’язків і служіння серед українців у віддалених територіях регіону, запрошуючи їх долучатися до життя церковної спільної.
5. Усвідомлюючи важливість розвитку екзархату на богословських основах єдності, розробити для душпастирів і вірних на новий пасторальний 2021–2022 рік програму вивчення першої частини Катехизму УГКЦ «Віра Церкви», а також запропонувати Апостольському екзарху написати Пастирський лист для душпастирів і вірних екзархату про Таїнство любові, яке єднає Особи Пресвятої Тройці (використати ікону А. Рубльова).
СЛУЖІННЯ ЦЕРКВИ В ПОСТКОРОНАВІРУСНОМУ СВІТІ. «ВІРТУАЛЬНА ЦЕРКВА».
На загальноцерковному рівні
1. У семінарійних програмах та програмах курсу постійної формації духовенства необхідно звертати особливу увагу душпастирів на важливість особистого духовного супроводу та підтримки вірних своєї парафії. Щоб буденна душпастирська праця в усіх своїх аспектах стала ширша і відкритіша та сприяла радісному голошенню Євангелія, душпастирям слід глибоко переосмислити зміст, пріоритети, ціль, завдання, методи, місію та стиль їх священичого служіння, зокрема тепер, перед новітніми викликами, які стоять перед Церквою у посткоронавірусному світі. Аби знайти відповіді на ці виклики, необхідно з місійним запалом практикувати «душпастирство в наверненні» (Радість Євангелії, 25–33), яке має охоплювати всіх членів Церкви, покликаних до євангелизації.
2. Організовуючи різноформатні зустрічі, зокрема, тепер в сучасних обставинах пандемії, розвивати глибшу співпрацю, відкрите спілкування, щедрий обмін досвідом та взаємну підтримку у душпастирстві між єпископами, священниками та мирянами УГКЦ.
3. З нагоди проголошення Року родини та Року святого Йосифа Обручника, а також, беручи до уваги досвід підпільної УГКЦ, доручити Патріаршій комісії у справах родини і мирян опрацювати методологію про роль сім’ї, як домашньої Церкви та важливість зв’язку між родинами в Україні та на поселеннях.
4. На взірець молитви «Вервиця єднає», яка щоденно транслюється наживо, продовжувати практикувати спільну молитву та духовні роздуми над текстами Євангелія та Апостола, залучаючи до активної участі душпастирів та вірних УГКЦ з різних куточків світу.
5. На базі «Інструкції про присутність церковних структур, інституцій, духовенства, богопосвячених осіб КГВА УГКЦ у мережі „Інтернет“ (3.08.2020), розробити інструкцію-правильник (напр. „Віртуальна Церква“) для душпастирів щодо правил служіння Літургії за допомогою онлайн-трансляції та для мирян щодо їхньої практичної участі і поведінки у богослужінні у соціальних інтернет-мережах.
На екзархальному рівні
1. Зберегти і, при необхідності, наприклад, для проведення на великій дистанції тематичних зустрічей, наукових конференцій за участю фахівців у світі, використовувати вже здобутий і випробуваний під час карантинних обмежень пандемії, новий і цінний досвід інтерактивного спілкування у мережі інтернет та за допомогою сучасних засобів комунікації (наприклад, zoom).
2. Враховуючи матеріальні, технічні і економічні можливості, подбати, щоб у парафіяльному храмі та/чи у залі була встановлена та надійно функціонувала інтернет мережа, щоб був парафіяльний комп’ютер, скринька електронної пошти, інтернет-сторінка та інші соціальні мережі, в яких може бути присутньою парафіяльна спільнота. Для забезпечення стабільного та якісного функціонування парафіяльних інтернет ресурсів, призначити відповідальну особу. Парафія покликана співпрацювати із різними церковними та суспільними мас-медія, має вести моніторинг публікацій різностороннього спрямування. Для покращення знань засобів новітніх технологій, організувати курси для духовенства та мирян.
ЕМІГРАЦІЯ, ПОСЕЛЕННЯ, ШКОЛИ, ДОМАШНЯ ЦЕРКВА
На загальноцерковному рівні
1. Опрацювати мережу контактів усіх парафій УГКЦ в світі та розмістити її під окремої кнопкою на головній інтернет-сторінці УГКЦ. Доручити усім єпископам заохочувати своїх душпастирів користуватися цією інформацією у випадку, коли до них приходять вірні їхньої парафії, прохаючи благословення на переїзд у інше місто чи країну. Тоді добрий душпастир, володіючи інформацією про священника та про місцезнаходження даної парафії УГКЦ в Україні та у світі, зможе допомогти своїй парафіянці не загубитися у світі та не втратити своєї, а навпаки, інтегруватися у лоно нової парафії та включитися до участі у житті цієї громади. Заохочувати душпастирів, служителів церковного сопричастя, намагатися інтегрувати у життя своєї парафії новоприбулих на працю, навчання, проживання або допомагати усіх тим, хто після довгих років життя закордоном, повернувся до своєї рідної парафії, чутися прийнятим, захищеним, любленим.
2. Доручити єпископам, щоб заохочували своїх душпастирів запрошувати членів монаших і чернечих спільнот для проведення місій, відпустів, катехизи, допомагаючи священникам у праці з дітьми, молоддю, родинами.
3. У виданнях загальноцерковного вжитку враховувати пропозиції Церкви на поселеннях. Опрацювати видання двомовних літургійних служебників і молитовників (італійською та українською).
На екзархальному рівні
1. Налагодити співпрацю спільнот УГКЦ в Італії із місцевими католицькими асоціаціями, українськими культурними центрами, розвивати двосторонню співпрацю з органами державної влади Італії та України. Користатися з усіх можливостей, які надає місцева італійська Церква, щоб створювати при парафіях організації різного спрямування: ораторій, центри слухання, культурно-просвітницькі осередки тощо.
2. Розвивати в парафіях діяльність малих груп: молитовний апостолят, гуртки біблійної та літургійної катехизи, іконопису, церковного співу. Заохочувати парафіян до волонтерської праці у парафії, зокрема допомагати їм об’єднуватися у спільноти відповідно до їхнього фаху та професійних зацікавлень (вчителі, лікарі, юристи і т. д.).
3. Доручити Катехитичній комісії екзархату розробити у двомовному форматі (також електронний варіант) та узгодити з Патріаршою катехитичною комісією модель катехитичних та формаційних програм для дітей, молоді і дорослих, які проживають в умовах міграції або поселення.
4. Заохочувати душпастирів допомагати своїм парафіянам, зокрема батькам і їхнім дітям, входити у культуру народу, де вони проживають, зберігаючи у парафії, школі і сім’ї свою національну, релігійну та культурну тотожність. У парафіяльних школах особливу увагу звертати на катехизацію, українську мову і літературу, історію України, письмо, читання та на гуртки різних вподобань.
5. При парафіях організувати молодіжні спільноти християнсько-патріотичного виховання (українську спільноту скаутів, пластунів тощо).
6. Проводити тематичні зустрічі постійної формації душпастирів та активних мирян парафії. Серед запропонованих можуть бути наступні: адміністрування парафії, служіння душпастирської, економічної та інших парафіяльних рад.
СОЦІАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ
На загальноцерковному рівні
1. На рівні єпархії та парафії в Україні створити центри слухання та допомоги для реабілітації мігрантів, які після тривалого часу праці за кордоном, повернулися додому на постійне місце проживання і потребують допомоги для полегшення їх адаптації до життя на Батьківщині.
На екзархальному рівні
1. Створити робочу групу для координації соціального служіння на рівні екзархату.
2. Для кращої реалізації програм соціального служіння перейняти досвід служіння Карітасу в Італії та створити екзархальний Карітас та його осередки при парафіях.
3. У парафіяльних Карітасах створювати центри слухання для духовно-психологічної підтримки мігрантів та надання їм допомоги у вирішенні соціальних та побутових проблем.
3. Вивчити феномен жіночої міграції та подбати про духовний супровід жінок різного віку. Звернути особливу увагу на жінок, які через страх перед матеріальною бідністю та неприйняття їх їхніми родинами, рідними в Україні, вирішують зробити аборт. З метою збереження та захисту життя зачатих дітей та запобігання вчинення аборту, проводити просвітницьку працю серед жінок, які опинилися перед відповідальним вибором у важкій ситуації їхнього життя. Заопікуватися жінками із постабортним синдромом.
4. У співпраці з Італійською Церквою, державними та дипломатичними установами України в Італії, намагатися придбати будинок для соціальної опіки людей (хворих та похилого віку), які залишилися без житла в Україні, не мають куди і до кого повертатися, а потребують догляду і лікування.
6. На базі Антикризового центру створити юридичну та соціально-консультаційну допомогу для мігрантів; проводити збори пожертв для допомоги людям, які опинилися на межі виживання (наприклад, акція «Різдвяна свічка»).
СЛУЖІННЯ МОНАШЕСТВА
На загальноцерковному рівні
1. Створити програму душпастирства покликань. Заохочувати вірних до молитви за покликання до богопосвяченого життя. У проповідях чи за інших нагод наголошувати на важливості такого служіння в Церкві.
2. Запрошувати представників чоловічих і жіночих чинів та згромаджень на зустрічі (соборчики) духовенства для кращої координації місійної діяльності єпархії та парафії.
3. На території локальної Церкви розробити своєрідну базу даних із конкретними пропозиціями від монашества щодо місійного, євангелізаційно-катехитичного та практичного спрямування.
На екзархальному рівні
1. Запрошувати чернечі згромадження брати участь у проведенні літніх таборів, реколекцій, днів віднови для невеликих груп парафії. Дати можливість священникам та мирянам проводити дні духовної віднови в монастирі.
2. Засновувати нові спільноти монаших чинів та згромаджень у різних регіонах Італії.
Даний декрет набуває чинності з моменту оприлюднення.
Висловлюємо щиру подяку делегатам, доповідачам та секретаріату Собору за їхню плідну працю.
Благословення Господнє на вас!
+ Діонісій Ляхович,
Апостольський екзарх
о. Петро Голіней,
канцлер