Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Для сімей провели дні духовної віднови «До Джерела»
19 грудня 2024
«Ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться» (Іс 40,31) Саме ці слова пророка Ісаї стали натхненням для багатьох сімей із різних куточків Італії, які зібралися на дні духовної віднови «До Джерела», що проходили з четверга 12 грудня до неділі 15 грудня у містечку Камподольчіно (провінція Сондріо) під проводом священичого подружжя о. Миколи та Оксани Щербаків.
Учасники реколекцій мали чудову нагоду разом провести час у спільній молитві, роздумах, спілкуванні, а також можливість покататися в зимових горах, збагатитися духовною літературою, та ще багато цікавого і корисного. Окрема програма для дітей, з якими займалися аніматори, стала приємною несподіванкою для батьків, а також чудовою нагодою для подружжя спільно провести час, разом наповнитися і, навіть, по — новому поглянути один на одного.
Споглядаючи на Святе Сімейство, кожен з нас у ці дні вирушив до Віфлеєму назустріч Новонародженому Спасителю. Занурившись у роздуми над Святим Писанням, ми разом, через глибокі науки о. Миколи та п. Оксани, пригадували про Завіт, укладений між Богом і людиною, розважали про Таїнства. Особливу увагу, звісно, приділили Таїнству Подружжя як Завіту один з одним та Богом. Разом ми вчилися розпізнавати Христа у своєму подрузі і любити Ісуса в тій людині, яку Господь кожному з нас подарував. Надзвичайно зворушливим став момент символічної віднови шлюбних обітниць та практична вправа для подружжя написати листа один одному.
Як не дивно, це завдання для декого виявилося досить складним, бо серед життєвої метушні, різних турбот і випробувань, ми забуваємо говорити один одному слова любові, які мають дар зцілення для наших зранених сердець. І лише стишуючи зовнішній галас, вслухаючись у слова Святого Письма, споглядаючи на Христа, який є Вічною Любов’ю, ми починаємо віднаходити той тихий голос, що промовляє до кожного з нас: ти є улюблений, улюблена і через тебе Я хочу любити Моє творіння, до цього Я тебе покликав у твоєму подружжі.
У ці незабутні дні, кожен з нас відчув присутність Святого Духа у спільній молитві Літургії, через ділення один з одним, через молитву прослави, через тихий спів колядок… І, майже, одноголосно ми заявили на прощання: «добре нам тут бути».
Звичайно, не можу оминути й невеличких труднощів, які нас спіткали: дехто прихворів, декому було трошки холодно, незвично… Але, хіба, не ці події ще дужче запрошують нас заглибитись у Таємницю Різдва — не в пишних бо палатах, а в убогій сирій печері народився Месія; не комфорту шукала юна Марія, а лише пристановища, де здійснилася покладена на неї місія. Вона покірно з довірою до Бога, а також до свого чоловіка Йосифа тихо слідувала Божому задуму.
Мабуть, цей допис не був би повним, без живих свідчень учасників, які, немов пастушки, першими поспішили дізнатись Дивну Новину і понесли її у світ. Вірю, що кожна сім’я, яка взяла участь у реколекціях, також повернулася до своєї оселі переміненою і наповненою. Господь не лише засіяв добре зерно у наші серця, але, як Люблячий Господар, підготував ґрунт кожного серця, щоби це зерно могло і надалі зростати і міцніти.
«Я відчув, що Господь особисто промовляв до мене, до моєї дружини і до всіх учасників, і цим показав Свою присутність, і що Його робота над кожним із нас буде продовжуватися. Можливо, не одразу, але Його дію буде видно. Господь утішає кожного з нас і дарує нам радість, а ця радість йде на збудову Христової Церкви».
«Дякуємо Богу, о. Миколі та Оксані за час, проведений з усіма на реколекціях. Дякуємо за можливість почерпнути тепла, щоб наповнити себе, поставивши буденність на паузу. Дякуємо за відкритість усіх. Особливо за свідчення Марії про дорогу до зцілення. Бути в по-домашньому теплій атмосфері, де є прийняття, щирість і відкритість — це велика Божа ласка».
«Дякую Богові і організаторам за такі чудові реколекції. Мені подобається перебувати у колі братів і сестер у Христі, бачити і жити разом у Божій любові. На цих реколекціях для сімей я відчула Божу любов, яка ллється у моє серце через мого чоловіка, також Боже слово мені відкрилося по-новому і по-новому торкнуло мого серця. Я дякую Богові за ці дні».
«Дякуємо Господу за цей час! Було багато перешкод, щоб не приїхати. Дуже важливо, щоб сім’ї збиралися разом. Для нас було важливим бачити невербальний приклад любові між подругами.
Чути Слово Боже, яке відкрилося по-новому, прославляти Господа піснею і словами, які линули прямо із серця, ділитися досвідом особистих відносин у подружжі, а також на завершення — відновлення подружніх обітниць.
Дякуємо Богу за неймовірне священиче подружжя, яке своїм прикладом любові і ніжності один до одного наближає нас до Бога».
«Дякую Богові за можливість бути на цій зустрічі. Дякую сім’ї отця Миколи за велику роботу і щире служіння. Дякую кожній сім’ї, з якою познайомились. Мені, незаміжній, було дуже корисно побути в такому середовищі. Я багато що черпнула для себе. Я з захопленням дивилася на всі християнські сім’ї, на їх взаємодію між собою, з їх дітьми. Я по-новому поглянула на важливість молитви і читання Святого Письма. Христос посеред нас!»
«Щиро дякуємо всім організаторам за чудові реколекції, які підготували наші серця до свята Різдва Христового.
Реколекції «До Джерела» нагадали нам, як Ісус взяв Петра, Якова та Йоана і піднявся з ними на гору Тавор. Петро каже: «Господи, добре нам тут бути…» і нам так само було так добре, що не хотіли додому повертатись.
Особлива згадка про побачення, на якому ми читали листи подяки один одному, також відновлення шлюбної обіцянки дуже зворушили. Дякуємо».
Допис підготували: Ярослав та Віра, м. К’яварі
