Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Духовне значення відпустів: досвідчення Божого Милосердя під час Ювілею
13 листопада 2024
24 грудня 2024 року у Католицькій Церкві розпочнеться особливий час — Ювілейний рік, під час якого християни запрошені до ще глибших стосунків із Господом Богом, зокрема, через молитву, паломництва та покаяння. Церква, для допомоги християнам на цьому шляху, черпаючи із духовних скарбів, дарованих їй Спасителем, уділяє їм відпусти, які є одним із головних духовних елементів у рамках відзначення Святого Року. Про їхнє значення у житті християн ми поговоримо у цій статті.
Що таке відпуст?
Катехизм Католицької Церкви навчає, що «відпуст (індульгенція) — це прощення перед Богом дочасної кари за гріхи, провина яких уже стерта». Християнин, «через посередництво Церкви, яка як служителька Відкуплення розділяє і дає його своєю владою зі скарбниці заслуг Христа і святих», може отримати відпуст, виконавши певні умови.
Гріхи і кари за них у вченні Католицької Церкви
Однак, щоби зрозуміти це вчення Церкви, нам необхідно пролити світло на те, чим у католицькій доктрині є гріх і покарання за нього. У тому ж Катехизмі Католицької Церкви читаємо, що гріхи поділяються на важкі та легкі. Цей поділ зумовлений шкодою, яку гріхи приносять. «Важкий гріх позбавляє нас спільності з Богом, а через те робить нас нездатними до вічного життя, позбавлення якого називається „вічною карою“ за гріх». Іншими словами можемо сказати, що важкий гріх спричиняє духовну смерть, позбавляючи людину Божого Царства.
Існує інша категорія гріхів, які нас духовно не «вбивають», проте спричиняють рани для нашої душі. Про них Катехизм пише так: «З іншого боку, будь-який гріх, навіть легкий, викликає нездорове прив’язання до створінь, яке потребує очищення чи тут, на землі, чи після смерті у стані, який називається Чистилищем. Це очищення звільняє від того, що називають „дочасною карою“ за гріх» (Катехизм Католицької Церкви, п.1472).
У цьому ключі, Катехизм говорить нам, що єдиним способом звільнення від будь-яких гріхів є покаяння через сповідь (звісно, бувають випадки, коли людина жодним чином не може приступити до сповіді, як це було, наприклад, під час переслідувань у Радянському Союзі. Тоді, ввіряючись Божому Милосердю, можемо сподіватися на прощення гріхів, збудивши у душі щирий жаль за них. У звичайних обставинах, коли є можливість приступити до сповіді, відповідно до навчання Церкви, вона є єдиним інструментом примирення з Богом та прощення гріхів).
Через прощення гріхів християнин отримує відпущення вічної кари за гріх. Проте, дочасні кари за гріх залишаються. Тобто, навіть після прощення потрібно «відшкодувати» за завдану кривду. Можемо це порівняти до крадіжки: у сповіді Бог прощає сам гріх, але навіть прощення не скасовує необхідності повернути вкрадене.
Отож, навіть після прощення гріхів залишається потреба пройти через очищення Чистилища, або ще при житті, як каже Катехизм, «намагатися, терпляче переносячи страждання і всілякі випробовування і в кінці спокійно приймаючи смерть, приймати дочасні кари за гріх як благодать; старатися через діла милосердя і любові, а також через молитву і різні покутні практики цілком звільнитися від „старої людини“ „й одягнутись у нову людину“ (Катехизм Католицької Церкви, п.1473).
Проте, є ще один спосіб очищення від дочасних кар за вже прощені гріхи — це отримати відпуст, коли через виконання певних умов, визначених Церквою, Бог відпускає навіть дочасні кари за вже прощені гріхи у сповіді, і людині вже не потрібно за них у якийсь спосіб покутувати чи при житті, чи у Чистилищі. Причину цього Катехизм пояснює так: «Церква силою влади в’язати і розв’язувати, даною їй Ісусом Христом, діє на користь християнина і відкриває йому скарб заслуг Христа і святих, щоб вірний отримав від Отця милосердя відпущення дочасної кари за гріхи». Відпуст буває частковий і повний, залежно від того, чи він звільняє від дочасної кари за гріхи частково чи цілком.
Які відпусти надає Церква у Ювілейний 2025 рік?
13 травня 2024 року Апостольська Пенітенціарія оприлюднила документ, що пояснює, у яких випадках вірні зможуть отримати відпусти протягом Ювілейного року.
Про відпусти документ говорить наступним чином: «Усі вірні, які справді розкаялися, виключаючи будь-яку прив’язаність до гріха і спонукувані духом милосердної любові, і які протягом Святого Року, очищені через Таїнство Покаяння і підкріплені Святим Причастям, помоляться згідно з намірами Верховного Архиєрея, можуть отримати зі скарбу Церкви якнайповніший відпуст, що може бути застосованим щодо душ, які перебувають у Чистилищі». При цьому, документ вказує на три сфери набуття відпустів: через паломництва, відвідування святих місць і чинення діл милосердя та покути.
Відпусти, пов’язані з паломництвом
«Вірні, паломники надії, зможуть набути ювілейний відпуст, наданий Святішим Отцем, якщо здійснять побожне паломництво» до визначеного ювілейного місця, де візьмуть набожну участь у Євхаристійному богослужінні, в Літургій Слова, в літургії годин, у молитві Хресної дороги, у молитві марійської вервиці, в молитві Акафісту, в покаянному богослужінні, що завершується індивідуальними сповідями.
В Римі такими місцями визначені чотири папські базиліки, в Святій Землі — базиліки Гробу Господнього в Єрусалимі, Різдва у Вифлеємі та Благовіщення в Назареті. В інших церковних територіальних одиницях такими місцями названі катедральні храми та інші священні місця, визначені ієрархами місця.
Побожні відвідини священних місць
Далі зазначається, що крім того, вірні зможуть отримати Ювілейний відпуст, якщо побожно відвідають будь-яке ювілейне місце і там проведуть Євхаристійну адорацію та медитацію, завершуючи її молитвою «Отче наш», визнанням віри («Вірую») та проханнями до Божої Матері.
До ювілейних місць, окрім згаданих у попередньому пункті, належатимуть: деякі римські храми, зокрема, базиліки Святого Хреста, святого Севастіяна, святого Лаврентія, інші санктуарії та християнські катакомби. До таких місць також зараховані дві папські базиліки в Асижі, Марійські базиліки в Лорето та Помпеях і базиліка святого Антонія в Падові, всі інші малі базиліки, катедральні та прокатедральні храми, Марійські санктуарії, національні та міжнародні санктуарії, інші священні місця, призначені дієцезіальним чи єпархіальним єпископом.
Особи, що не мають змоги брати участь у паломництвах
Всі «справді розкаяні» вірні, що не матимуть змоги брати участь в урочистих богослужіннях чи паломництвах з огляду на серйозні причини, як от контемплятивні монахині та монахи, хворі, вʼязні, а також ті, хто надає безперервну допомогу хворим, можуть набути ювілейний відпуст на тих самих умовах, якщо, «єднаючись духом» з тим, хто бере участь у таких заходах, також і за посередництвом трансляцій через засоби комунікації, помоляться «у своєму домі, або там, де їх тримає перешкода», молитви «Отче наш», визнання віри та інші молитви, «жертвуючи свої страждання чи життєві негаразди».
Через діла милосердя та покути
Ще одним способом отримати ювілейний відпуст є «участь у народних місіях, духовних вправах або формаційних зустрічах, присвячених текстам Другого Ватиканського Собору та Катехизмові Католицької Церкви», які проводитимуться в храмі чи в іншому придатному місці.
Незважаючи на припис, який говорить про можливість отримати лише один повний відпуст протягом дня, вірні, які із законної причини приступлять вдруге до Святого Причастя того самого дня, можуть отримати два відпусти, які можна застосувати лише щодо померлих.
Документ виділяє також ювілейні відпусти, пов’язані з ділами милосердя для тіла і душі, та з ділами покути, що свідчать про навернення. Вірні можуть отримати відпуст, якщо «здійснять відвідини протягом належного часу тих братів і сестер, які перебувають у потребі чи скруті», як от хворі, самотні літні особи, особи з інвалідністю, в’язні, «немовби здійснюючи паломництво до Христа, Який у них перебуває», виконавши звичні умови, якими є сповідь, Причастя та приписані молитви.
«Повний ювілейний відпуст можна також отримати через ініціативи, які конкретно та великодушно виражають покаянний дух, який є немовби душею Ювілею, наново відкриваючи, зокрема, покутне значення п’ятниці: утримання в дусі покаяння принаймні на один день від марних відволікань (реальних, але також віртуальних, спричинених, наприклад, засобами інформації та соціальними мережами) та від надмірного споживання (наприклад, через піст або практику утримання згідно із загальними нормами Церкви та вказівками єпископів), а також через пожертвування пропорційної суми грошей бідним, підтримуючи ініціативи релігійного чи соціального характеру, особливо на захист і охорону життя на всіх його етапах та якості самого життя, на підтримку покинутих дітей, молоді у складних життєвих обставинах, потребуючих чи самотніх людей похилого віку, мігрантів з різних країн, „які залишають батьківщину в пошуках кращого життя для себе і своїх родин“ (Spes non confundit, 13); присвячуючи пропорційну частину свого вільного часу волонтерській діяльності, що представляє інтерес для громади, або іншим подібним формам особистого зобов’язання», — читаємо у приписах щодо ювілейних відпустів.
Особливе благословення ієрархів
Також всі дієцезіальні чи єпархіальні єпископи, й усі ті, хто згідно з приписами права до них прирівнюється, в один із визначених днів протягом Ювілею, як от головне свято в катедральному храмі та в окремих ювілейних храмах, «зможуть уділити Папське благословення з пов’язаним із ним відпустом, який можуть набути всі вірні», що отримають це благословення та виконають звичні умови.
Духовне і богословське значення відпустів
Про духовне значення ювілейних відпустів у інтерв’ю для «Vatican News» розповів єпископ Антоніо Стальяно, президент Папської богословської академії, тому подамо на завершення декілька його думок.
Відпусти покликані відновити у нас подобу Божу
За визначенням Монс. Стальяно відпуст є пов’язаний з милосердям, яке Господь дарує людині. «Відпуст — це милосердя, яке, немов рясний дощ, сходить на людину і перемінює її, скеровуючи до добра, любові, братерства, тобто, до відновлення себе і своєї людяності, яка в гріху була певною мірою втрачена», — сказав він. За його словами, чинячи гріх, ми руйнуємо в собі подобу Бога, Який нас створив. Тому відпуст — це насамперед дар, який дає Церква, бо, як читаємо в Євангеліях, Церква має владу в’язати і розв’язувати, і таким чином дарувати це Боже милосердя, яке заслужив нам Господь наш Ісус Христос.
«Ювілей справді є великою нагодою, адже через виконання певних умов — піти до сповіді, пройти через Святі Двері, відвідати базиліку, помолитися за Папу — можна отримати більше, ніж просто прощення, а навіть повернутися до стану благодаті хрещення», — наголошує очільник Папської богословської академії.
Занурення в ріку добра, щоб оздоровити води зла
Як вже раніше згадувалося, вірні можуть отримувати відпусти для себе, а також жертвувати їх за душі в Чистилищі, завдяки відкупленню, здійсненому Христом, даруючи їм прощення дочасної кари за гріхи. За словами, єпископа Стальяно ми можемо допомагати померлим, якщо ми будемо творити добро в їхньому намірі: нагодуємо голодних, напоїмо спраглих, одягнемо нагих чи відвідаємо зневірених. «Це як зануритися в ріку добра, любові, милосердя Христа, Який помер на хресті, та очистити всі води, отруєні злом, на яке ми, люди, здатні», — зазначив він. Таким чином відбувається сопричастя святих, оскільки від тих, хто вже в раю, «на нас сходять духовні блага», а від нас, у свою чергу, можуть потекти ріки добра, милосердя, діл любові до тих, хто відійшов у вічність і ще не є в небі.
Віра не є магією, а відпуст не є магічним ритуалом
Пояснюючи духовне значення відпустів, Президент Папської богословської академії попереджає також про ризики їхнього неправильного розуміння, сприймаючи, наприклад, проходження через Святі Двері у магічний спосіб. «Віра — це не магія; віра є сакраментальною, тобто вона торкається мого тіла, бо торкається Тіла Христового, яке представлене в таїнстві, і вкорінена в глибокому, внутрішньому досвіді навернення, — зауважує він. — Людина повинна обрати в глибині свого серця святу дорогу в напрямку любові Божої, яка прощає і відкупляє». За його словами, отримання відпустів ґрунтується на глибокому переконанні в необхідності змінити своє життя, що вимагає також прощати інших, щоб прийняти рясну воду Божого милосердя.
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату,
За матеріалами Vatican News
