Громада Святого Василія Великого у м. Галларате відзначила храмове свято та третю річницю заснування

14 січня 2025

Неділя після Богоявлення стала особливим днем для громади Святого Василія Великого м. Галларате, що входить до Міланського деканату Апостольського Екзархату. Цього дня місцева парафія святкувала 3-тю річницю свого заснування та храмовий празник.

Громада Святого Василія Великого у м. Галларате відзначила храмове свято та третю річницю заснування

Святкування розпочалися в церкві Святого Антонія Великого, розташованій у самому центрі м. Галларате. Цей храм, що вражає своєю красою, привертає увагу не лише місцевих жителів, а й випадкових перехожих, які охоче заходять до святині, помітивши відчинені двері. Для української громади ця церква кілька місяців тому стала постійним місцем зустрічі з Господом. Перед початком Божественної Літургії до всіх вірних звернувся з привітальним словом дон Рікардо Феста, місцевий декан і настоятель базиліки Успіння Пресвятої Богородиці, яка під час Ювілейного року стала місцем паломництва. Монсеньйор Феста щиро привітав громаду з храмовим празником та 3-ю річницею заснування, висловивши вдячність українським вірним за їхню присутність у місті та гідне свідчення віри, особливо в цей час випробувань для українського народу.

Божественну Літургію, на яку зібралися також вірні з міст Варезе, Бусто Арсіціо, околиць та Меда, очолив душпастир української Трьохсвятительської громади м. Монца о. Тарас Остафіїв. У своїй проповіді о. Тарас звернув увагу на постать небесного покровителя громади, Святого Василія Великого, наголошуючи, що саме просвітленість його життя Божим Світлом зробила його світочем для всієї Церкви. Особливий акцент проповідник зробив на значенні Божого Слова, підкресливши, що ця неділя після Богоявлення є неділею Божого Слова в Католицькій Церкві. Він нагадав вірним, що саме Слово Боже є джерелом життя, яке наповнює правдивим змістом наше існування. Після завершення Божественної Літургії місцевий душпастир о. Володимир Містерман, звернувся до присутніх зі словами подяки. Він підкреслив, що, попри різне походження з різних регіонів України, громада є єдиною родиною, де кожен відчуває себе рідним і де панує взаємна підтримка та любов.

Особливо зворушливим моментом першої духовної частини свята у храмі стало свідчення двох активних вірянок громади, які поділились своїми духовним досвідом приналежності до громади. Зі сльозами на очах усіх вірні слухали свідчення Христини Мудрої та Марічки Глушко, які наголосили, що без приналежності до церковної громади не уявляють як можна повноцінно жити. «Я завжди відчувала, що Церква для усіх нас — це не лише структура зі стін та образів, престолу, а передовсім Церква — це велика сім’я, де можна знайти розраду, зняти камінь з душі, поговорити з Богом і між собою та допомогти тим, хто цього потребую», — зворушено підсумувала своє емоційне свідчення Христина Мудра. А Марічка Глушко, розповідаючи і віршованій формі цілу історію громади, влучно підкреслила:

«Історію ми творим в цю хвилину
І в цьому, друзі, правда золота:
Перетворились ми з громади на родину —
На многії і благії літа!»

Святкування продовжились у місцевій італійській ораторії, де молоді сім’ї у співпраці із місцевими господинями приготували чудову гостину в українському стилі. Завдяки вкладу кожного, хто відчувається приналежним до громади, вдалось створити унікальну атмосферу свята. Парафіяни прикрасили зал в українському стилі, створивши цим для усіх відчуттям «ДОМУ», а організувавши майстер-клас із зав’язування та показу українських хусток, пригадали усім присутнім українцям та італійським гостям, яким чудовим, високо культурним та глибоко духовним є український народ.

Особливу єдність та неповторну атмосферу свята можна було відчути в той момент, коли усіх присутні, — від найстарших до наймолодших, — під музичний супровід молодих талантів, гучно та радісно прославляли Господа українськими колядками.

«Господь усіх нас, тут присутніх робить сьогодні учасниками свого чуда», — сказав у завершальному подячному слові місцевий душпастир о. д-р Володимир Містерман, Протопресвітер Міланського деканату. «Бо як, якщо не чудом можна назвати те, що люди, які походять із різних регіонів України і які ще три роки тому були чужими незнайомцями, сьогодні стали між собою рідними, як у справжній християнській родині».

Повідомив: о. Володимир Містерман

Дивіться також