Громади м. Варезе та Галларате вперше провели спільний родинний табір на морі

Його організували громади святого Василія Великого (м. Галларате) та святого Мартина Милостивого (м. Варезе) Міланського деканату Апостольського екзархату. Задум організаторів полягав у тому, щоб протягом одного тижня українські християнські родини з громад святого Василія Великого та святого Мартина Милостивого, під духовним проводом о. Володимира Містермана, мали можливість разом жити, молитися, готувати їжу, співати, грати, відпочивати на морі та відчувати себе великою спільнотою. У такому «розширеному форматі родини» учасники вчилися взаємного пізнання, повазі, дружньому спілкуванню та допомозі одне одному, відкриваючи для себе красу життя з Богом, присутність якого найповніше відчувається у спільності. Кожен день табору мав чітку програму: ранішня молитва, руханка, виконання національного гімну, підняття жовто-блакитного стяга, спільний відпочинок на морі та участь у різноманітних креативних іграх і завданнях. Найважливішим моментом кожного дня була Божественна Літургія, яку відправляли у монастирській капличці перед Розп’яттям Ісуса, датованим 1240 роком. Саме від цієї святині й походить назва всього монастирського комплексу.

Впродовж усього таборування розпорядок дня був вибудуваний так, аби всі завдання, роздуми над Божим Словом та короткі катехизи узгоджувалися з головною темою — «Шукачі Світла». Особливо зворушувало, коли наймолодші учасники, серед яких була й дворічна Емілія, часто забігали до каплички, щоби бодай на мить побути перед величним Розп’яттям. Ця щира дитяча простота не залишалася непоміченою: інші відпочивальники з цікавістю й захопленням спостерігали за українськими таборовиками. Ранкові зустрічі сонця та молитва на морському узбережжі, а також вечірній похід зі свічками від каплички на пагорб, де розташований оливковий сад, стали особливими духовними моментами табору. Саме там, у тиші та молитві, учасники роздумували над стражданнями Ісуса та Його безмежною любов’ю до кожного. Ці хвилини назавжди закарбували у пам’яті присутніх головну істину: тим Світлом, якого ми шукаємо в нашому житті, є Христос. Усім перехожим було легко впізнати учасників табору — їх єдність промовляла сама за себе. Щирі посмішки та одинакові футболки, власноруч розфарбовані у колір неба, робили їх однією дружною спільнотою, яка випромінювала радість і світло.

Кожного вечора всі учасники сходилися на спільну молитву, під час якої єдиними устами промовляли слова Ісусової молитви, підносячи щирі благання до Господа за мир і перемогу для України. Свято Успіння Пресвятої Богородиці стало передостаннім днем табору. Саме цього дня всі вирушили на святкову вечерю на пляж. Молитва, співи під гітару, представлення командних завдань та обмін подарунками залишили глибокий слід у пам’яті кожного. Особливо це торкнулося наймолодших учасників, які вже в дорозі до своїх домівок одноголосно благали батьків, аби наступного року знову повернутися до табору — щоб продовжувати шукати Світло і нести Його в цілому світі.

Повідомив Сашко Дзямба

Фото Юлія Гриб

Дивіться також

18 серпня Архиєпископ Мілана зустрівся з українськими вдовами та сиротами війни 14 серпня У Римі відбудуться урочистості з нагоди Дня Незалежності України 10 серпня Вічная пам’ять! На 33-му році життя раптово відійшов до вічності о. Володимир Війтишин