«Ісус — пряма дорога, яка веде до спасіння»: проповідь у неділю перед Богоявленням

Христос рождається! Неділя перед Богоявленням пропонує нам євангельське читання від апостола й євангелиста Марка — а саме початок його Євангелія. На відміну від Матея та Луки, які розпочинають написання Євангелія з розповіді про народження Ісуса — Вифлеємську зірку, ангелів і пастухів, — Марко починає з проповіді святого Івана Предтечі пустелі: «Голос вопіющого в пустині: „Готуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки Йому“» (Мр. 1, 3). Ми немов переносимося від вертепу й ясел новонародженого Дитятка Ісуса до Його дорослого життя, проповіді та хрещення Святим Духом, якому передує Предтеча і Пророк Іван.

Марко відкриває нам, ким є Ісус, представляючи Його через проповідь Івана Хрестителя — Предтечі, того, кого Бог посилає перед Христом, щоб приготувати Йому шлях. Іван постає як пророк: він живе в пустелі, одягнений у верблюжу шерсть; харчується сараною та диким медом, бо сам Бог піклується про нього і живить його; носить пояс — знак готовності, одяг людини, яка в дорозі й не боїться йти.

Хреститель показує нам шлях насамперед своїм життям, а вже потім — своїми словами. Пустеля — це місце самотності, місце, де немає життя. Її потрібно перейти, і це неможливо зробити самотужки.

Ми часто опиняємося в стані духовної пустелі, спраглі живої води — Божої благодаті, й маємо зрозуміти, що вихід можливий лише з Господом, через усвідомлення нашої потреби в спасінні. «Вирівнювати стежки» означає також визнати, що наші шляхи криві, нерівні; що наші фальшиві ідоли вводять нас в оману настільки, що ми починаємо думати, ніби самі здатні знайти правильний шлях. Але, чинячи так, ми губимося і блукаємо, немов сліпі.

Ісус приходить, щоб звільнити нас від наших кривих доріг, щоб повернути нам зір. Він — пряма дорога, яка веде до спасіння. Це і є Добра Новина, Євангеліє. А щоб зустріти Ісуса в нашому житті, нам потрібно навернутися, визнати свій гріх і відчути Його милосердя.

Перебуваючи в різдвяному часі, пригадаймо собі: Ісус народжується як Дитя — немічне, у вбогій стаєнці, в яслах на сіні, не в замку й не в розкошах. Він народжується як вигнанець, як Той, кого переслідують вже від самого народження. Ісус народжується, щоб принести у світ радість Божої любові — любові, яка не залежить від статусу чи особистих досягнень, від наших переконань або привілеїв.

Відчуття цієї радості залежить від наших сердець: від готовності прийняти Слово Боже й оселити Його у своєму житті, від розуміння того, що тільки з Господом ми зможемо вийти з пустелі гріха. Тож послухаймо голос святого Івана Хрестителя, який і сьогодні закликає нас до навернення і прийняття Бога до свого життя! Амінь.