У нашому суспільстві зустрічаються різні мотиви для шлюбу, ось найпоширеніші з них:

• сексуальне бажання;
  
• народження дітей;
  
• суспільний тиск;
  
• пошук комфорту;
  
• емоційна прив’язаність.
  

Всі вони є добрими та важливими, але не вони повинні стати метою шлюбу. І якщо в нашому подружжі передує якийсь з них, то наш Люблячий Батько завжди готовий допомогти нам повернутися до правди і навести лад у подружжі.

Отож, бажання одружитися є нормальним і природним. Чому Бог дає таке бажання? Відповідь можна знайти вже в перших рядках книги Буття 1, 27: «І Бог на свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх». Людина може відображати Божий образ двояко — у чернецтві або в сім’ї.

Якими є сім’ї, що нас оточують? Який образ Бога вони показують? Сусідам, колегам, дітям…, вони показують Бога, присутнього вдома, який любить, прощає, турбується? Чи Бог постійно відсутній, байдужий, строгий?

Якщо ми не будуємо добрі стосунки в сім’ї, то що б ми не робили, як би не служили, все це буде поверхнево. Бог спершу не творить інститут, щоб ми в ньому вчилися. Він навіть не творить Церкву, а творить подружжя, щоб потім з нього народилася Домашня церква.

Перед одруженням або після нього люди часто ставлять запитання: «Чи це саме та людина?». Маючи свій план на життя і на те, як мій подруг/моя подруга має поводитися в шлюбі, ми всередині кажемо собі: «Господи, ось мій ідеал, благослови його, це мій план на життя». Ось так ми одружуємось, а через деякий час знову запитання: «Боже, що Ти мені підсунув?».

Відповідь знаходиться в простій істині: любов — це рішення. Ідеальних сімей не буває, але важливо любити один одного, попри почуття, які то спалахують, то згасають у нашому серці. Але як люди в нашому оточенні можуть побачити правду про те, що призначення шлюбу — це відображати Божий образ? Дивлячись на наше подружжя. Яка наша ціль? Відображати Божий образ!

Ось такими мали б бути наші відносини. Для цього Бог подарував нам дороговказ — Святе Письмо. Святий Іван Павло ІІ у своїх катехизах говорить, що «функція цього образу — відображати Пресвяту Трійцю, незбагненну божественну спільноту трьох Осіб. Людина стала „образом і подобою“ Бога не тільки завдяки своїй людськості, але й завдяки спільноті осіб, яку чоловік і жінка творять від самого початку».

Саме почуття сексуального бажання таким, як Бог його створив, було: любити так, як Бог любить, — щиро даруючи самого себе. Оскільки таке покликання до любові, яку ми досвідчуємо саме у шлюбі, є суттю Євангелія, в ньому ми «сповняємо наше призначення». Саме тому пристає чоловік до своєї жінки, і вони стають «одним тілом» (Бут. 2, 24). Отож, культура, яка не шанує правди про статевість, приречена бути культурою, яка не визнає правди про життя, приречена бути культурою смерті. Подружжя і сім’я є серцем нової євангелізації, серцем побудови цивілізації любові та культури життя. А серцем подружжя і сім’ї є правда про тіло і статевість, за які сьогодні ведеться велика битва.

Отож, як нам добратися до цілі? Які кроки потрібні? У книзі Буття (2, 24) знаходиться відповідь: залишити батька і матір, пристати до чоловіка/жінки та стати одним тілом. Цих три кроки — залишити батьків, приліпитися до подруга/подруги та стати одним тілом — є фундаментальними для подружжя. Проблеми в сім’ї з’являються тоді, коли щось із переліченого не працює.

Покинути батька і матір є першим кроком. Адже, коли ми живемо з кимось, то входимо в їхню сімейну систему, там — не ми господарі. Тому, по можливості, корисним для молодого подружжя буде жити окремо, стати фінансово незалежними та, найважливіше, емоційно незалежними. Часто причиною розлучень стають родичі, які мають занадто великий вплив на когось із подругів. Але чи можуть бути родичі причиною сварок і непорозумінь у сім’ї? Найпоширеніша відповідь, яку чуємо: «Так». Пам’ятаймо, родичі втручаються в нашу сім’ю настільки, наскільки ми самі їх туди впускаємо.

Наступні кроки — пристати один до одного, що передбачає духовну, фізичну та емоційну єдність. Стати одним тілом не означає лише мати статевий акт, але кожен день спільного життя шукати, як ми можемо любити нашого чоловіка чи дружину різними способами. Найперший, хто може нам у цьому допомогти, — це Бог, який знає, що потрібно нашому/нашій подругові/подрузі. Тому ключовою є молитва, розмова з Богом, як особиста, так і спільна.

Не потрібно нехтувати й емоційною єдністю, бо ніжність і приязнь у стосунках між чоловіком та дружиною допомагає їм мати глибокі стосунки один з одним, вирішувати конфлікти та насолоджуватися красою фізичного єднання. Слід пам’ятати, що наше подружжя — це наш шлях до святості, а кожен шлях має свої вибоїни і повороти. Тому на дорозі нашого шлюбу ми будемо зустрічати різні види перешкод, але не зупиняймося, бо нас чекає винагорода.

Фізіологічні перешкоди

Ми думаємо по-різному. Чоловік і жінка можуть мати різні бачення на одні й ті ж самі речі, і все це тому, що наш мозок побудований по-різному. Наші фізіологічні розбіжності можна сприймати як перешкоди, але насправді вони є великим Божим даром, тому що найбільш правильне рішення можна прийняти тільки в союзі двох, в якому ми доповнюємо один одного.

Психологічні перешкоди

Чоловік та дружина в подружжі мають бути друзями, а справжні друзі також і конфліктують. Чому ми боїмося вияснювати стосунки в сім’ї, якщо тільки так можемо стати кращими? Бо залізо точить залізо — йдуть іскри, неприємний звук, підвищується температура. Але в кінці виходить шедевр. Кожен має свої недоліки. Основна властивість недоліків у тому, що мене дратує в чоловікові/дружині той недолік, який є протилежний моєму. Наприклад, якщо мене дратує, що мій чоловік нерішучий, значить я занадто імпульсивна. Якщо мене дратує, що моя дружина дуже балакуча, то значить, що я мовчун. Важливо пам’ятати, що це не гріхи, а недоліки. Тож спершу дивимося на себе. Завдяки нашим недолікам ми вчимося довіряти Богу і доповнювати один одного.

Духовні перешкоди

Якщо ми відвертаємося від нашого подруга/нашої подруги, то ми відвертаємося від Бога. Вправа номер один для сім’ї: скажіть один одному з любов’ю: «Ти мені не ворог!». Сатані вигідно зруйнувати фундамент подружжя — Божий образ. Йому вигідно зробити нас ворогами. Віряни часто потрапляють у пастку — «помолись — і все буде добре». Нам потрібно докладати прямих зусиль і працювати над нашими стосунками у шлюбі. Ми, християнські сім’ї, часто є «християнами в лапках», бо ми не живемо близькими стосунками з Ісусом, тож як ми можемо відображати Його образ?

Якщо ми думаємо, що зробили помилку, коли одружилися, бо на шляху виникли ті чи інші труднощі, пам’ятаймо, що в Таїнстві Подружжя Бог дає нам благодать і все необхідне, щоб жити щасливим подружнім життям. Помилковим є розуміння шлюбу як «магічного ритуалу», оскільки, без подальшого духовного життя та нашого вкладу в побудову міцних подружніх стосунків, кожна пара зустрінеться із серйозною кризою. Тож робімо, як краще, а Бог зробить, як треба.

Оксана Щербак

Дивіться також

20 листопада У Римі молитовно вшанували пам’ять блаженної Йосафати Гордашевської 15 листопада Сьогодні розпочався Різдвяний піст: які правила та чого навчає Церква? 21 жовтня В духовній семінарії м. Лоді, де навчаються семінаристи Апостольського Екзархату, розпочався новий академічний рік