Коли спів стає молитвою: у Римі вручили дипломи учасникам першого формаційного курсу церковного співу Апостольського Екзархату

6 квітня 2025

4–5 квітня 2025 року в Римі відбувся перший з’їзд учасників формаційного курсу церковного співу, який проводився в онлайн-форматі з 13 січня до 28 березня.

Метою курсу було ознайомлення та практичне вивчення основних церковних наспівів візантійсько-української літургійної традиції, що дозволить надалі ще глибше переживати красу богослужінь і відповідати духу та уставу нашої Церкви. Цей проєкт став відповіддю на духовну і практичну потребу — формування літургійної культури в церковних громадах Екзархату, адже якісний церковний спів — це молитва, що єднає вірних з небом. Курс стартував 13 січня і складався з трьох щотижневих вечірніх занять в онлайн-форматі. Заняття проводив диякон Юрій Вольбин — випускник Львівської консерваторії, викладач церковного співу у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії та диякон Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. Окрім практичного вивчення церковного співу, учасники курсу також знайомилися з церковним уставом, літургікою, основами музики та особливостями служіння церковного співця. Лекторами літургійних дисциплін були представники Літургійного Відділу Апостольського Екзархату. Курс об’єднав 25 українських церковних співців з різних куточків Італії, серед яких — п’ятеро семінаристів з духовної семінарії міста Лоді, які нині здобувають філософсько-богословську освіту.

Увечері п’ятниці, 4 квітня, напередодні урочистого завершення курсу, з’їзд учасників першого формаційного курсу церковного співу розпочався спільною молитвою — Акафістом до Пресвятої Богородиці. Богослужіння відбулося в атмосфері тиші та зосередженості у каплиці сестер катехиток святої Анни на Віллі Летіція в Римі. Після Акафісту учасники мали можливість поділитися своїми духовними враженнями, обговорити пережитий досвід навчання, а також пройти прикінцеву репетицію перед урочистим богослужінням. Оскільки з’їзд мав, перш за все, духовний характер, усі охочі могли приступити до Таїнства Покаяння. Наступного дня, 5 квітня 2025 року, в соборі Святої Софії в Римі відбувся кульмінаційний момент формаційного процесу — урочисте вручення сертифікатів учасникам першого формаційного курсу церковного співу. Ідея та практична реалізація цієї події належать Відділу душпастирства Апостольського Екзархату, який послідовно сприяє розвитку духовної єдності та активної участі мирян у житті Церкви через служіння, молитву та формацію. Подія розпочалася Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Владика Діонісій Ляхович, єпископ-емерит Апостольського Екзархату, у співслужінні з о. д-ром Теодосієм Р. Гренем, ЧСВВ, Протосинкелом Апостольського Екзархату в Італії, о. Василем Вербіцьким, Директором Відділу душпастирства Апостольського Екзархату, о. Ростиславом Гададою, Директором Відділу комунікацій Апостольського Екзархату, о. Святославом Титуляком, Директором Відділу душпастирства молоді Апостольського Екзархату, о. Михайлом Паляком, Директором Літургійного відділу Апостольського Екзархату, о. Ігорем Горішним, душпастир громад Аверси, Фраттамаджоре та Мандрагоне, о. Володимирем Люпаком, душпастирем громад в Пізі та Лукка, о. Богданом Мархевкою, душпастирем громади у Кальярі. Під час Літургії звучали богослужбові наспіви у виконанні курсантів — як плід їхнього навчання та жертовного служіння.

З особливим духовним словом до учасників звернувся Владика Діонісій Ляхович, єпископ-емерит Апостольського Екзархату в Італії. У своїй проповіді він наголосив на глибокому значенні співу у богослужінні та духовному житті українців. Архиєрей підкреслив, що піснеспів є невід’ємною частиною молитовної традиції Київської Церкви: «У нашій Київській традиції молитва і славослов’я завжди супроводжувалися співом. культура дуже багата на піснеспіви, гімни, духовні пісні тощо. І це не дивно, адже спів в українському народі є у крові. Україна дійсно співоча нація, і про це знає увесь світ». У проповіді Владика звернув увагу на глибокий зміст присутності людини у храмі, назвавши його «священним простором всенародної молитви, поєднанням неба і землі». «Храм своєю архітектурою, зокрема куполами і розміщенням його частин — притвор, храм вірних і „святая святих“, який відокремлений іконостасом — є тим священним простором, в якому відбувається спасительна дія. Східні богослови звуть храм „небом на землі“ або навіть „тінню Тройці“.», — наголосив Владика, посилаючись на східну богословську традицію. Особливе місце в проповіді зайняло роздумування над спільним співом, який об’єднує весь Божий народ: єпископів, священників, богопосвячених осіб і вірян. Разом вони «єдиними устами та єдиним серцем» славлять Бога: «Ми, херувимів тайно являючи…». «Таким чином пісня неба єднається зі земською. Небо сходить на землю, а ми підносимося до неба. І вся природа єднається з нами… Ми входимо у новий вимір буття. Нам не треба робити зусилля, не потрібно „моментів мовчанки“, сам спів нас єднає з Богом, з цілим небом», — підсумував владика. «Пісні пташок, шум вітру, навіть звуки далеких планет єднаються з нами у цьому священному просторі», — такими словами Владика продовжив духовні роздуми про храм як місце зустрічі неба і землі.

Храм — це не лише простір, де людина зустрічається з Богом, але й простір, де час набуває іншого виміру. «У священному просторі минуле й майбутнє зливаються у таїнственному у вічному „тепер“, сопричастя неба і землі», — зазначив проповідник. Саме тому наші літургійні молитви завжди завершуються словами: «Нині, і повсякчас, і на віки віків». У своїй проповіді Владика Діонісій наголосив на особливій ролі співу в храмі, підкреслюючи його значення не лише як прикраси богослужіння, а як справжньої форми молитви, яка підноситься до Всевишнього з глибини людського серця. «Через нього ми возносимо наше славослов’я, яке підіймається голосами преподобними до Всевишнього», — зазначив Владика. Сумно, коли на парафіях «люди з чудовими голосами, музичною освітою, а то й з великим професійним досвідом», стоять мовчки внизу храму — а могли б славити Бога своїм талантом. «На сімейних застіллях співаємо на повне горло — а в храмі мовчимо?» — запитав проповідник, закликаючи до щирого служіння Богові. Він застеріг також від «зіркової хвороби», яка іноді стає перепоною до участі у церковному хорі, та нагадав притчу про таланти: «Дехто співає лише за гроші і свій талант продає… Таким слід пам’ятати, від кого вони отримали свій „неоціненний“ талант і кому мають його повернути. Напевно, притчу про таланти знають усі. Що сталося зі слугою, який закопав талант…? Богові потрібно віддавати Боже. Справжнім показником молитви в церкві є те, що кожен робить свою справу».

Наприкінці Протосинкел Екзархату передав вітання й благословення від Апостольського Адміністратора Владики Григорія Комара, який із вдячністю та радістю підтримує такі формаційні ініціативи, що поглиблюють літургійне життя вірних. Цей курс не просто став нагодою для навчання — він увійде в історію Апостольського Екзархату, як початок нової формаційної традиції. Його учасники — це перші амбасадори церковного співу, які нестимуть красу і силу молитовного служіння в різні громади Італії. Підсумовуючи подію — завершення першого курсу церковного співу в Апостольському Екзархаті, о. Теодосій Грень поділився особистим враженням і духовним роздумом: «Сьогодні, співаючи разом із вами, я відчув, що цей курс справді відбувся добре». Він підкреслив, що церковний спів — це не лише музичне мистецтво, а дорога молитви: «Спів — це молитва, у якій кожен має своє місце: хтось співає перший голос, хтось — другий, хтось — гармонізує. Але разом ми творимо одне ціле. Так само й у Церкві: Господь хоче гармонії не лише в пісні, а в усьому нашому спільному житті». На завершення зустрічі промовець звернувся до присутніх: «Кожен із нас має свій шлях, кожного з нас щось веде: хтось іде сам, хтось із підтримкою, хтось поспішає, хтось бореться. Але найважливіше — щоб між нами була гармонія. Бо духовне життя — це гармонія, в якій немає місця гріха. Це постійне вирішення: що ми робимо зі собою і як ми будуємо стосунки одне з одним».

Він закликав учасників зберігати ту духовну концентрацію, яку відкрили через спів: «Нехай цей курс стане для нас усіх уроком: вміти зосередитися не лише у співі, але й у житті — в тиші, у самоті, у щоденній молитві, у стосунках із ближніми. Ми всі — ніби мереживо, зібране у спільноту, кожен зі своєю ноткою, кожен зі своїм місцем. І разом ми творимо щось прекрасне». Наостанок о. Теодосій подякував усім за участь, за духовне натхнення, за те, що через спів змогли подарувати один одному гарну мелодію і глибоке єднання: «Дякую вам. Ви стали частиною тієї гармонії, якої потребує світ і яку несемо як Церква. Нехай ця пісня лунає не тільки у храмах, а в наших серцях — щодня». Після цього учасники курсу поділилися своїми враженнями, словами вдячності та роздумами про цінність пережитого досвіду: «Сьогодні ми ще й досі відчуваємо силу цієї спільної подорожі. Хочемо, щоб наше життя — особисте, родинне, суспільне — набувало нових глибин і відповідальності». Учасники особливо відзначили важливість структурованого підходу до навчання, натхненних лекцій, можливості обміну досвідом та спільної молитви. Цей курс став не лише освітнім, але й духовним досвідом:«Ми не просто отримали знання — ми отримали натхнення. Відчули себе частиною живої Церкви, усвідомили покликання до змін — у собі, у спільнотах, у служінні. І хочемо, щоб цей курс мав продовження. Ми вже бачимо плоди — і впевнені, що їх буде ще більше». Після завершення Божественної Літургії відбулося урочисте вручення дипломів, які були підписані Апостольським Адміністратором Владикою Григорієм Комаром.