Комунікат Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 2024 року

Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви

Зарваниця, 2–12 липня 2024 року Божого

Цьогорічний Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви проходив у Марійському духовному центрі в Зарваниці 2–12 липня 2024 року Божого. На Синод прибуло 50 владик УГКЦ з України та поселень, зокрема: Західної Європи, США, Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії, а також запрошені гості з інших Церков і країн.

Синод розпочав свої діяння Молебнем до Святого Духа, який владики під проводом Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава відслужили 2 липня в базиліці Зарваницької Матері Божої. Секретар Синоду Єпископів владика Андрій Хім’як зачитав Декрет про скликання Синоду, відтак владики урочисто внесли книгу Святого Євангелія до зали засідань.

Відкриваючи робочі засідання, Блаженніший Святослав назвав цьогорічний Синод Єпископів УГКЦ унікальним. Пояснюючи це твердження, Предстоятель Церкви зауважив, що вперше після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Синод зібрався на рідній землі. У такий спосіб єпископи бажали виявити свою близькість з українським народом, відчути його серцебиття в цей важкий для Батьківщини час та огорнути його увагою та молитвою. На думку Глави Церкви, присутність владик в Україні стала ще одним знаком надії на справедливий і тривалий мир та впевненості в прийдешній віднові українського народу і Держави.

До єпископів УГКЦ, які зібралися на Синоді, зі словом привітання звернувся Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас. У контексті головної теми цьогорічного Синоду — «Бути благовісниками надії: євангелізація в контексті війни», він звернув увагу на різні середовища, у яких Церква покликана бути знаком і благовісником надії. Передусім згадавши із вдячністю до Господа про визволення з російського полону отців редемптористів Івана Левицького та Богдана Гелети, владика Вісвальдас наголосив на важливості підтримки всіх полонених та їхніх родин. На перше місце при цьому, на його думку, потрібно поставити молитву за їхнє визволення, а також пам’ять про них і свідчення перед світом про їхні страждання. Окрім цього, як зауважив Апостольський нунцій, адресатами турботи Церкви мають стати діти, зокрема насильно депортовані до Росії, українці на тимчасово окупованих територіях, військові, родини загиблих, поранені, внутрішньо переміщені особи та шукачі притулку за кордоном. Архиєпископ закликав до творчих пошуків найвідповідніших сучасних засобів євангелізації, а також до плекання живих контактів із зовнішнім світом задля свідчення правди про Україну та сприяння духовному відродженню українського суспільства.

Перед владиками УГКЦ виступили також гості, які прибули з-за кордону. Так, представник єпископату Сполучених Штатів Америки, владика Італо Дель’Оро, єпископ-помічник архидієцезії Гальвестон-Хьюстон, поділився своїми враженнями від відвідин Харкова та від зустрічей з людьми в різних куточках України. «Я побачив велику опірність українського народу темним силам зла, які приніс на вашу землю агресор. Водночас я став свідком сили надії, яка оживляє ваш народ», — сказав владика Італо, запевняючи, що в Сполучених Штатах Америки серед єпископів існує консолідована позиція щодо подальшої підтримки України, і повідомив, що понесе з нашої країни «послання надії» для американського суспільства.

Владика Герман Глеттлер, єпископ Інсбрука (Австрія), запевнив учасників Синоду у близькості й солідарність з українським народом: «Хочу вас запевнити, що доля народу цієї чудової країни, який вже кілька років потерпає від терору нічим не виправданої загарбницької війни Росії, є дуже близькою нашим серцям». Єпископ висловив захоплення тим, що люди в Україні «беруть на себе відповідальність, не чекають на кращі умови, а з величезним завзяттям відповідають на Божий заклик тут і тепер». Така позиція, на думку промовця, є свідченням «живої Церкви, людиноорієнтованого душпастирства, відповідно до задумів Божого серця». Владика Герман повідомив, що «віруючі та люди доброї волі в Австрії з великою ревністю зустрічаються, щоб благати про чудо справедливого і довготривалого миру», і висловив упевненість, що «лихоліття і страждання, які доводять багатьох до межі виснаження, не є фінальною крапкою в цій історії. Бог дбає».

На початку синодальних засідань Глава УГКЦ виступив із програмною доповіддю. Предстоятель Церкви представив аналіз актуальної суспільно-політичної ситуації в Україні та описав найважливіші виклики, з якими сьогодні змагаються Церква та українське суспільство. Він детально розглянув душпастирський супровід тих, хто страждає від війни, наголосивши на важливості підтримки тих, хто переживає жалобу і горювання з приводу втрати найближчих. Блаженніший Святослав описав драматичний вплив, який має війна на українські родини, особливо на найбільш вразливі верстви населення, та закликав єпископів до подальших консолідованих зусиль задля підтримки українського народу в духовній та гуманітарній сферах.

Значну частину Синоду було присвячено розгляду його головної теми. За її підготовку відповідав владика Йосафат Мощич, голова Ради у справах євангелізації при Главі УГКЦ. Присутні мали нагоду розглянути питання євангелізації з різних перспектив завдяки доповідям запрошених осіб та експертів. Зокрема, кардинал Ґжеґож Рись, митрополит і архиєпископ Лодзі (Польща), у світлі євангельських розповідей пояснив зміст і складові елементи керигми, її вплив на життя адресатів проповіді та роль мирян у євангелізаційній місії Церкви.

Владика Ігор Ісіченко представив культурно-антропологічний контекст євангелізації на Сході України. Він, зокрема, описав труднощі, що виникають у пересічного віруючого, який бажає послідовно плекати і визнавати свої релігійні переконання в середовищі, позначеному наслідками секуляризації. На думку доповідача, «плекання віри передбачає і набуття сили духу, мужності бути не як усі, відваги зараховувати себе до креативної меншості». Водночас війна, як зауважує єпископ, «парадоксальним чином сприяє такій еволюції». Владика Ігор поділився своїми думками щодо того, як Церква могла б допомогти людям долати бар’єри та перешкоди, які постають на шляху поглиблення віри. Він, наприклад, наголосив на необхідності уважно ставитися до мови богослужінь і проповіді, підкріплювати слово проповіді свідченням життя, дбати про компетентність та людську і християнську зрілість священників, покращувати інформаційне забезпечення євангелізації, показувати красу вселенськості Церкви та цінність єдності в різноманітності в лоні Церкви.

Отець Роман Дубік, співдоповідач, ознайомив слухачів із проблематикою формального (магічного) підходу до віри, традиції та обряду. Наголосивши на цінності народних звичаїв і народної побожності, він водночас застеріг перед викривленим сприйняттям релігійності, що може призвести до поширення неоязичництва в українському суспільстві, і вказав на необхідність більш ефективної євангелізації в УГКЦ задля поглиблення та передавання віри в родинах і парафіяльних спільнотах.

На завершення представлення головної теми цьогорічного Синоду Єпископів владика Йосафат Мощич розповів присутнім про актуальний стан євангелізації в УГКЦ. Він наголосив на важливості особистого досвіду віри у свідченні й передаванні Христової Благовісті в сучасному світі. Описуючи роль євангелізаційних спільнот і рухів, доповідач подав один із основних критеріїв у розпізнаванні автентичності їхнього служіння: «Роль церковних рухів, шкіл, спільнот полягає в тому, щоб привести людину до Христа і жодним чином не привласнювати собі тих людей, а глибоко закоренити та інтегрувати їх у місцеву парафіяльну спільноту Церкви».

За підсумками обговорення доповідей щодо головної теми та роботи в групах Синод Єпископів прийняв низку постанов, які мають на меті оживити євангелізаційну діяльність Церкви на особистому, парафіяльному, єпархіальному та загальноцерковному рівнях.

В ході синодальних засідань владики УГКЦ заслухали такі звіти: про діяльність за минулий рік Душпастирської ради, комісій і відділів Патріаршої курії, про молодіжний апостолят, про співпрацю з папською Комісією новомучеників — свідків віри, а також про участь єпархій та екзархатів УГКЦ у синодальному процесі Католицької Церкви. Окрему увагу синодальні отці присвятили фінансовим питанням, заслухавши відповідні звіти патріаршого економа УГКЦ та інших відповідальних осіб.

Синод Єпископів проаналізував соціальне служіння Церкви під час війни. На цю тему доповідали: владика Василь Тучапець, голова Відділу соціального служіння, та інші відповідальні особи. Зокрема, патріарший економ отець Любомир Яворський, представив проєкти, які від імені Церкви здійснює патріарша фундація «Мудра справа»; директорка Міжнародного благодійного фонду «Карітас Україна» Тетяна Ставнича представила напрямки діяльності Фонду і труднощі та потреби українського народу в останні місяці російської агресії; сестра Севастіяна Карвацька, ЧСВВ, повідомила єпископів про стан реалізації церковної програми для духовенства УГКЦ «Зцілення ран війни». Синодальні отці погодилися, що служіння краянам, які страждають від російської агресії, супровід найбільш уразливих верств українського суспільства, праця над зціленням ран війни і надалі будуть пріоритетними у служінні Церкви в найближчі роки та дальшій перспективі.

Продовжуючи обговорення тематики церковного служіння під час війни, Синод Єпископів УГКЦ заслухав звіт про стан військового капеланства в Україні, який представив отець Андрій Зелінський, ТІ, заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії. За підсумками доповіді відбулася дискусія, під час якої владики висловили свої думки та пропозиції щодо подальшого розвитку капеланського служіння УГКЦ у війську.

У межах обговорення літургійних питань перед синодальними отцями виступив владика Григорій Комар, голова Патріаршої літургійної комісії. Він представив проєкт Великого Архиєратикона та оновлених Требника і Молитвослова, над якими нині працює Патріарша літургійна комісія, а також повідомив про рецепцію оновленого Служебника і Місяцеслова, які були прийняті торішнім Синодом Єпископів та проголошені Отцем і Главою УГКЦ.

Діяльність робочої групи з написання Кодексу канонів УГКЦ представив її голова архиєпископ Євген Попович, голова Канонічного відділу Патріаршої курії. Відбулася широка пленарна дискусія над змістом Кодексу та його окремими важливими частинами. Владика Євген рівно ж представив звіт про стан судівництва в УГКЦ.

Бажаючи належним чином вшанувати і відзначити ревне служіння священнослужителів УГКЦ, Синод Єпископів поблагословив створення в УГКЦ Ордена блаженного священномученика Омеляна Ковча та затвердив відповідний Статут, який регулює функціонування цієї церковної нагороди. Відповідно до статутних положень, Орден встановлюється «для нагородження священнослужителів УГКЦ за видатні заслуги у священничому служінні, за непересічну душпастирську ревність, за активну позицію у справі поширення християнських цінностей у суспільстві, за здобутки в євангелізаційній і місійній діяльності Церкви, за самопожертву в благодійництві, за успіхи в екуменічному та міжрелігійному діалозі, а також за інші важливі здобутки, якими нагороджений причинився до успішного здійснення місії Церкви в сучасному світі».

Задля обміну досвідом і кращого пізнання життя УГКЦ в різних регіонах світу синодальні отці заслухали розповідь владики Венедикта Алексійчука про організацію та діяльність курії Чиказької єпархії святого Миколая, яку він очолює. Про діяльність і місію Українського католицького університету присутнім розповіли д-р Тарас Добко, ректор УКУ, та д-р Олег Турій, проректор із стратегічної співпраці цього церковного ЗВО.

Прагнучи активно долучитися до відзначення у Вселенській Церкві у 2025 році Ювілейного року, Синод Єпископів призначив оргкомітет, очільниками якого стали владика Ярослав Приріз (голова) та отець Теодосій Грень, ЧСВВ (заступник голови).

Серед інших важливих тем, які розглянув цьогорічний Синод Єпископів, були: беатифікаційний процес праведного митрополита Андрея Шептицького (представив отець Андріян Книш), діяльність «Дому Преображення» (Юрій Тарнавський та о. Василь Єсип), опіка та гідний супровід єпископа-емерита (владика Володимир Ющак).

Робочі засідання Синоду Єпископів 2024 року були переплетені молитвою та іншими богослужіннями за участю владик. День духовної обнови для синодальних отців провів кардинал Ґжеґож Рись, а щоденні проповіді під час Божественної Літургії виголошував отець Роман Терлецький. У неділю, 7 липня, єпископи служили в різних громадах УГКЦ, де мали нагоду зустрічатися та спілкуватися з вірними, підтримуючи їх проповіддю Божого слова та розділяючи з ними спільну молитву. Патріарх Святослав у співслужінні з кількома єпископами Синоду очолив Прощу катехитів УГКЦ, яка відбулася 7 липня в Зарваниці. У суботу, 6 липня, владики спогадували пам’ять усопших архиєреїв УГКЦ, а Предстоятель Церкви на закінчення Божественної Літургії очолив Панахиду за них. У середу, 10 липня, члени Синоду Єпископів УГКЦ відвідали садибу ісповідника віри патріарха Йосифа Сліпого у с. Заздрість, де під проводом Блаженнішого Святослава відправили Панахиду за його упокій з приводу 40-х роковин його відходу у вічність у Римі та мали нагоду ближче ознайомитися з унікальними матеріалами експозиції, представленої в цьому музеї, що нею дбайливо опікується Данута Іванкович і Товариство святої Софії в США.

Наприкінці цьогорічних синодальних засідань владики затвердили тексти посинодального послання, листів до державних і церковних достойників в Україні та за кордоном, а також визначили дату й місце проведення Синоду Єпископів 2025 року.

Молитвою «Достойно є…» єпископи УГКЦ подякували Матері Божій за Її опіку під час нарад і віддали під благословенну десницю Небесного Отця весь український народ, його провідників і захисників, заспівавши в соборі Зарваницької Богородиці гімн-молитву «Боже, великий, єдиний…».

Секретаріат Синоду Єпископів УГКЦ