Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
«Кожен із нас покликаний бути храмом цього Духа, носієм миру, лагідності, доброти й правди»: владика Діонісій Ляхович під час храмового свята у Сполето
9 червня 2025
У неділю, 8 червня 2025 року, у громаді Зіслання Святого Духа в місті Сполето відбулося святкування храмового празника. Цього дня, на запрошення пароха о. Василя Гушуватого, спільноту відвідав владика-емерит Діонісій Ляхович, який звершив для вірних Архиєрейську Божественну Літургію. Із владикою співслужили: о. Василь Гушуватий та о. Іван Кіселюк, сотрудник парафії.
У своєму проповідницькому слові Владика Діонісій роздумував над таїнством Зіслання Святого Духа як об’явленням Божої присутності в житті кожного християнина. Архиєрей наголосив, що через Святого Духа Господь не лише веде Свою Церкву, але й утішає кожного вірного у випробуваннях, єднаючи людей у спільноту любові:
«Святий Дух — це Любов, яка єднає Отця і Сина; Любов, яка єднає всіх охрещених в одну святу, соборну і апостольську Церкву. Це любов, яка робить нас водночас „православними“ — істинними, і „католиками“ — універсальними, бо любов не знає меж і не виключає нікого. Вогненний язик любові та доброти світить і приносить тепло усім народам. Він єднає культури й народи в один Божий народ.
Мову Духа Божого розуміють усі: греки й римляни, іспанці й українці, китайці та індійці… Мову Духа можуть збагнути всі народи, як про це описано в книзі Діяння Апостолів. До прикладу, Апостол Петро говорив своєю рідною мовою, але його розуміли греки й римляни, партяни й мідяни (пор. Ді 2,9–11). Мову любові здатні збагнути всі. Сучасним прикладом є Мати Тереза з Калькутти» — зазначив Архиєрей.
Підкреслюючи центральну істину християнської віри, владика-емерит зазначив, що Бог не є віддаленим спостерігачем, а близьким супутником людини, яку запрошує довіритись його проводу:
«Дати себе вести Духом Святим є найбільшою духовною „пригодою“. Коли єпископ кладе руку на священника, то на нього сходить „божественна благодать, яка завжди недужих оздоровляє і те, що їм не вистачає, доповнює“. Я завжди повторюю, що в моменті, коли мене святили на священника і єпископа, я нічого іншого не просив, а тільки, щоб цей Дух Божий мене провадив.
Не просив здоров’я, успіхів у житті, а приймати тільки те, що Він дає. І надалі — це моя щоденна молитва. Я завжди глибоко вірив у провід Святого Духа. Кожного разу, коли мені доручали якесь важливе завдання, я просив світла Святого Духа, бо знав, що власними силами нічого не можу зробити. Також перед проповіддю завжди прошу, щоб Святий Дух через мене говорив, а не я. І Дух Святий мене не покидає. Він цю молитву завжди вислуховує, робить чуда і все перемінює. Він доповнює те, чого бракує… Самі нічого не можемо зробити!
Я повністю свідомий, що можна планувати, накреслювати пріоритети, але, «коли Господь не будує дому, дарма працюють його будівничі» (Пс 127,1). Справжній Провідник — це Святий Дух. Він виховує серце єпископа, священника і кожного вірного. Якщо Йому дається простір, то Він діє разом — синергічно — з особами та інституціями».
За словами проповідника, така постава довіри до Бога особливо необхідна у час війни:
«Святий Дух дає нам мир у житті. Не можемо розв’язати всіх проблем: особистих, родинних, національних, а тим більше — проблем світу. Проте Дух Святий дарує нам мир у наших проблемах, щоб ми не падали в розпач чи нарікання, а в найважчих моментах дозволяє знайти простір навіть для гумору.
Дію Святого Духа можна пізнати по Його плодах. Там, де є «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, милосердя, тихість, вірність, скромність, здержливість» (Гл 5,22–23), там присутній Дух Божий. Коли цих дарів і плодів немає, входить інший дух — дух світу, рабства, злоби, ненависті, заздрості, ворогування, гніву, суперечок. З таким духом до Царства Божого не зайдемо (Пор. Гл 5,19–21) і не заведемо інших людей» — переконаний єпископ.
На завершення своєї проповіді Владика Діонісій звернувся до присутніх із закликом завжди бути відкритими на дію Святого Духа, дозволивши Йому вести нас у житті:
«У таїнстві Миропомазання ми прийняли „Печать дару Святого Духа“, але Дух Святий відходить, коли ми приймаємо до серця іншого духа. Можемо закрити своє серце і замість Духа святості, доброти, істини, життя та світла плекати в ньому іншого духа, злого духа: брехні, лукавства, зависті. Замість Духа життя можемо плекати у собі духа смерті; замість Духа Животворящого можемо приймати до свого серця духа смертоносного, який, на жаль, панує у світі.
Тому треба вигнати злого духа з нашого серця, треба зробити у нас самих своєрідний екзорцизм, звільнити серце, щоби зробити в ньому місце для Святого Духа, Духа доброти, любові, милосердя, прощення.
Прийди до нас, Духу Святий! Царю небесний, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші!» — мовив на завершення владика Діонісій.
Після завершення Архиєрейської Літургії, від імені парафіяльної спільноти, о. Василь Гушуватий щиро подякував владиці Діонісію за його душпастирський візит, теплу батьківську присутність і слово духовної підтримки:
«Дорогий Владико! Ми, ваші вірні, дякуємо за те, що у цей святковий день ви розділили з нами радість Зіслання Святого Духа. Ви прибули, щоб підтримати нас своєю молитвою, словом і особистою присутністю, засвідчуючи, що Бог є близько і ніколи не забуває про свій народ».
Отець Василь особливо підкреслив значення служіння владики протягом останніх шістнадцяти років, зазначивши, що вірні Української Греко-Католицької Церкви в Італії завжди відчували його турботу, жертовність і батьківське серце:
«За ці роки ваше архипастирське служіння охопило всі куточки Італії. Немає, мабуть, жодної громади, жодної родини, до якої ви б не завітали з молитвою, надією і добрим словом. Ви залишили в серцях наших людей слід Божої любові. За це ми складаємо вам глибоку вдячність, пошану та молитву».
Отець Василь також зазначив важливість подальшої присутності владики в Італії, яка залишається джерелом підтримки та наснаги для вірних і духовенства:
«Ваше рішення залишитися серед нас є великим даром. Ваша тиха молитва, підтримка та постійна присутність — це те, чим Церква живе щодня. Ми молимося, щоби Господь дарував вам міцне здоров’я, духовну радість і повноту дарів Святого Духа на подальші роки служіння».
У свою чергу, зі словами вдячності Владика звернувся також до отця Івана та їмості Діани, відзначивши їхню жертовність, витривалість і плідну працю на благо парафіяльної спільноти.
Після Архиєрейської Божественної Літургії відбулася ще одна важлива й глибоко символічна подія — чин малого освячення води та мирування. Цей обряд, звершений з нагоди храмового празника, став для всіх присутніх особливим моментом Божого благословення. У простоті обряду відчувалася духовна глибина: вірні з благоговінням приймали освячену воду, щиро вдячні за можливість разом освятити свої серця, оселі та життя.
Повідомив: о. Іван Кіселюк
