«Кожне Святе Причастя — це нове Різдво, коли Бог народжується в нас»: у Фоліньо відбулися передріздвяні реколекції

22 грудня 2025

20 грудня у м. Фоліньйо українська громада зібралася на передріздвяні реколекції, які провів о. Іван Кіселюк — душпастир української громади м. Сполето, сотрудник в м. Терні та відповідальний за шкільництво Римського деканату. На запрошення місцевого священника о. Тараса Максиміва він послужив вірним у Таїнстві Сповіді, очолив богослужіння та виголосив духовні науки про богословський сенс свята Різдва Христового.

Реколектант зауважив, що на подію Христового Різдва слід говорити у його справжньому значенні: як про подію, яка сталася в реальному світі — світі бруду, холоду, страху, невизначеності. Саме в таку реальність увійшов Бог. І саме тому Різдво сьогодні є таким особливим для українців.

Отець Іван звернув увагу на те, що Христос народився не в чистому вертепі, який ми ставимо вдома, а в місці антисанітарії, де було сиро й темно. Ясла, у які Марія поклала Дитя, були годівницею для тварин. Святі Отці казали, що Бог свідомо обирає найнижче місце, бо людство через гріх опинилося саме там. І тому, коли ми сьогодні питаємо себе, як святкувати Різдво під час війни, серед болю й втрат, відповідь звучить дуже просто: Христос народився саме в таких умовах. Він приходить не в ідеальний простір, а в реальність тогочасного світу.

Далі отець повів думку до постаті святого Йосифа — чоловіка, який переживав страх, сумніви, нерозуміння. Він не знав, що робити, не розумів Божого плану, але саме в цей момент почув: «Не бійся». Також у роздумах торкнулися і пастухів, які були першими свідками Різдва: саме до них, якими тогочасне суспільство погорджувало, першими прийшли ангели. На думку проповідника, пастухи — це образ тих, хто сьогодні стоїть на нічній варті нашого народу. Воїни, медики, волонтери, водії, залізничники — усі ті, хто працює в темряві, щоб інші могли жити. Бог приходить до тих, хто пильнує, хто втомлений, хто не в центрі уваги.

Священник пояснив також роль магів — загадкових постатей, які прийшли поклонитися Месії. За його словами, вони не були царями, це були перські жерці, вчені-астрономи, люди, які шукали істину через спостереження за небом. Для юдеїв вони були чужинцями, язичниками, людьми з іншої культури. Але Бог покликав і їх — не через ангела, а через зорю, тобто через мову, яку вони розуміли. Їхні дари теж мають глибокий зміст: золото — для Царя, ладан — для Бога, смирна — для Того, Хто має померти.

«Це був їхній спосіб визнати: перед ними — не просто дитина, а Той, Хто змінить історію. А коли вони повернулися додому „іншою дорогою“, то не зробили це лише задля уникнення Ірода. Це був знак того, що зустріч із Христом змінює шлях людини. Після зустрічі з Богом вже не повертаєшся тією самою дорогою» — зазначив о. Іван.

Реколектант також зауважив, що радість народження Христа дуже швидко змінилася втечею. Свята Родина стала біженцями. Вони йшли пустелею, шукали прихистку в чужій країні, не знаючи мови, не маючи дому. «Бог був біженцем. Він знає наш біль не теоретично, а з власного досвіду. Ірод хотів убити Істину, але програв. Так само програє будь-яке зло, яке сьогодні намагається знищити Україну» — підкреслив проповідник.

На завершення священник мовив: «Різдво — це не спогад, а завдання. Бог прийшов у наш світ, щоб увійти в кожне серце. Вифлеєм означає „Дім Хліба“, і Той, Хто лежав у яслах, став Хлібом Життя в Євхаристії. Кожне Святе Причастя — це нове Різдво, коли Бог народжується в нас. І тому, наша відповідь має бути конкретною: покаятися — тобто змінити спосіб мислення; ходити до церкви — не шукаючи виправдань; любити — бо Бог перший полюбив нас».