Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
«Мати Божа, тобі посвячуємо сьогодні майбутнє цього Екзархату» — Блаженніший Святослав у шосту річницю створення Апостольського Екзархату в Італії
11 липня 2025
«У цей день ми хочемо подякувати Господу Богу за українських жінок, які в муках, у стражданнях, в приниженні, серед сліз стали досвітніми зорями розвитку нашої Церкви. Сьогодні, як гарний плід нашого Синоду, хочемо по-братньому впровадити в уряд владику Григорія Комара — Апостольського Адміністратора Екзархату. Також дякуємо владиці Діонісію — першому Екзархові, який назавжди увійде в історію цієї клітини нашої Церкви».
Про це сказав Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, 11 липня 2025 року, в Катедральному храмі Жировицької Богородиці та свв. мчч. Сергія і Вакха в Римі, під час Архиєрейської Божественної Літургії з нагоди шостої річниці створення Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії.
До спільної молитви долучилися єпископи Синоду УГКЦ, духовенство, монашество та вірні української громади Риму.
Під час проповіді Блаженніший Святослав, коментуючи євангельську притчу про сіяча, промовив:
«Сіяч, який сіє, є дуже дивний, нерозбірливий, сіє куди попало. Мабуть не так переймається землею, як переймається якістю зерна, яке розсіває. Напевно, як кожен сіяч, він хотів відібрати найбільш живуче зерно, яке у собі має зародок, що здатний боротися, аби дати нове життя» — мовив проповідник.
Блаженніший наголосив, що цим зерном є Боже Слово, яке Господь сіє не вибірково, а щедро — у серце кожної людини. Тож слухати це Слово — означає не просто чути, але дати йому простір, дозволивши принести плід вічного життя. Бо «зародок безсмертя є змістом християнської надії», сказав проповідник, згадуючи святого Василія Великого.
У цей день Церква також відзначала памʼять святої рівноапостольної княгині Ольги, про роль якої Блаженніший Святослав сказав:
«Гимнографія нашої Церкви з древніх часів називає її „досвітньою зорею“, яка є передвісницею нової епохи. Святого князя Володимира український народ назвав „ясним сонечком“, а Ольга — це досвітня зоря, яка передбачає, що ніч обовʼязково закінчиться. Хочемо ми того, чи ні — сонце зійде і новий день настане. Посеред темряви обставин тогочасної Київської держави вона була передвісницею і носителькою Божого світла, передвісницею нової християнської ери, тієї Церкви, дітьми якої ми є».
За словами Патріарха притча про сіяча і літургійний спомин святого княгині Ольги невипадково припали на річницю створення Апостольського Екзархату в Італії, події, що стала плодом посіяних зерен віри тисяч українських жінок — досвітніх зірок нашого народу.
«Є чимось дуже особливим святкувати памʼять великої княгині Ольги саме тут — у маленькому катедральному соборі, який справді подібний на гірчичне зерно серед великих базилік Риму. Але тут Господь Бог посилає своє зерно, своє слово — якісне, щедре, живуче, яке нам дає можливість побачити сяйво досвітньої зорі серед темряви війни, нашої борні, у якій сьогодні живе Україна».
Читайте також:
Проповідь Блаженнішого Святослава в катедральному соборі Святих мучеників Сергія і Вакха в Римі
Блаженніший Святослав зворушливо пригадав історію храму, який сьогодні є катедрою Апостольського Екзархату, а ще 30 років тому був закритим. Згадав українських жінок, які молилися на колінах перед його зачиненими дверима, випрошуючи можливість мати свою Церкву в Італії. І саме ці жінки, зі сльозами на очах і з вірою у серці, стали тим ґрунтом, на якому проросло зерно Екзархату.
«Тридцять років — це дуже короткий період часу. Але сьогодні ми тут зібралися, щоби подякувати Господу Богу за день народження нашого Екзархату, бо 11 липня шість років тому, теж у контексті діянь Синоду єпископів нашої Церкви, Святіший Отець проголосив про створення цього Екзархату, який, властиво, зродили українські жінки, що приїхали сюди і хотіли своєї Церкви.
Я пригадую зі сльозами на очах, які ті жінки стояли на колінах перед закритими дверима цього храму. Саме вони вимолили це велике дійство, яке ми сьогодні називаємо Апостольським Екзархатом для українців в Італії. Тому, ми хочемо подякувати Господу Богу за українських жінок, які в муках, у стражданнях, в приниженні, серед сліз стали досвітніми зорями розвитку нашої Церкви».
Відтак, Глава УГКЦ подякував першому Апостольському Екзарху — владиці Діонісію Ляховичу, та привітав владику Григорія Комара, який є Апостольським Адміністратором для українців в Італії.
«Сьогодні, як гарний плід нашого Синоду, хочемо по-братньому впровадити в уряд владику Григорія Комара — Апостольського Адміністратора Екзархату. Також дякуємо владиці Діонісію — першому Екзархові, який назавжди увійде в історію цієї клітини нашої Церкви. Владика Діонісій у собі втілив образ того сіяча. Він сіяв кругом, сіяв щедро, навіть сіяв своїми особистими здобутками, речами, їдучи всюди проповідувати Боже слово.
Владико, перед обличчям владик Синоду, дякую Вам за цю працю, дякуємо за те, що жнива вродили і сьогодні духовенство, структури Екзархату показують, що та українська нива, яка сьогодні тут присутня як частина нашого Божого люду, є доброю землею, яка дає плід — і вдесятеро, і втридцятеро, і всотеро».
На завершення проповіді Блаженніший Святослав звернув увагу на ще одну особливу присутність у катедрі — Чудотворну ікону Жировицької Богородиці. Він пригадав, як ще студентом молився до неї у важкі хвилини перебування у Вічному місті:
«У цьому храмі ми маємо величезний духовний скарб — Чудотворну ікону Жировицької Матері Божої. З нею повʼязане моє особисте життя як студента. Святий Апостол Павло казав: „Я дякую Богові за те, ким я є“. А сьогодні тут я хочу скласти свідоцтво: я дякую Богові і Матері Божій, у цій іконі прославленій, за те, ким я особисто є як дитина Божа. Вона мене врятувала і вимолила у найважчих студентських часах римського буття першої половини 90-х років».
На завершення проповідник мовив:
«Я вас заохочую бачити у постаті Богородиці оте світло, яке ми шукаємо серед темряви, і яке сьогодні повинно засяяти з України і для України та світу. Мати Божа, тобі посвячуємо майбутнє цього Екзархату, владику, отців, сестер, братів у монашестві, семінаристів і всіх людей. Покажи їм Боже світло надії серед жахіть і темряви війни сьогодення. Пресвята Богородице, спаси нас».
«Ви є обличчям нашої Церкви»
Наприкінці Божественної Літургії Глава УГКЦ висловив вдячність священникам і вірним, які розвивають нашу Церкву на італійських теренах, даючи гідне свідчення віри серед італійського народу:
«Ми мали цього тижня зустріч із Кабінетом Міністрів Італії. І з уст високопосадовців почули такі слова про нашу Церкву, яких ще ніколи не чули — навіть в Україні. Нашу Церкву визнали як партнера у відбудові України, як суб’єкта міжнародних стосунків, як Церкву, яка є добре організована, здатна служити своєму народові — і довела, що вона це справді робить. Тому, отці, щиро дякую вам за вашу працю, за ваше свідчення, бо саме ви є обличчям нашої Церкви».
Особлива подяка була адресована владиці Григорію Комару, якого Блаженніший Святослав разом із єпископами Синоду УГКЦ впровадив в уряд Апостольського Адміністратора Екзархату:
«Дякую, Владико, за те, що залишили свій теплий Дрогобич і прийшли до гарячого Риму. Дякуємо за те, що Ви вже стали добрим батьком для наших людей» — мовив Предстоятель.
Владика Григорій: «Прагну перебрати цю естафету служіння»
У своєму слові владика Григорій подякував Блаженнішому за довіру і пророче бачення, що дозволило українцям в Італії мати духовний дім. Він також подякував владиці Діонісію, духовенству, мирянам і всім, хто долучається до спільної праці для добра української Церкви в Італії:
«У створенні нашого Екзархату безперечно є заслуга наших побожних жінок, наших священників, владик, але особливою є заслуга Блаженнішого Святослава. Тому, хочемо вам подякувати, Ваше Блаженство, за ваше пророче бачення, за стратегічне мислення, яке уможливило нашим вірним тут, в Італії, мати свій духовний дім. Бо ми сприймаємо наш Екзархат не лише як церковну структуру чи адміністративну одиницю, але передусім як духовний дім, як родину, яка нас усіх єднає.
Також хочу подякувати владикам, які сьогодні молилися разом з нами, — своєю присутністю вони висловили вдячність за служіння нашого мудрого владики Діонісія, а також підтримку для мене особисто. Адже впродовж цих місяців, відколи я тут, як ніколи раніше усвідомлюю, наскільки залежу від Божої допомоги й опіки, наскільки не можу покладатися лише на людські сили. Дякую вам, що вимолювали для мене цієї Божої підтримки й сили.
Владико Діонісію, ми вам щиро дякуємо. І хочемо, щоби ця подяка не була одноразовим актом, але тривала й виражалася у нашому щоденному ставленні до вас. Ми справді вдячні за все, що ви зробили, і дуже раді, що ви залишаєтесь поруч, щоб і надалі підтримувати нас своєю молитвою й порадою.
Дорогі отці, щиро вам дякую за те, що ви є такими близькими й дорогими співпрацівниками: як ті, що працюють у Курії, так і ті, що служать у наших деканатах — разом із усім духовенством. Моє велике бажання — щоб ми завжди відчували себе однією священичою родиною, в якій ніхто не є самотнім, забутим чи залишеним наодинці зі своїми труднощами.
І так, як владика Діонісій завжди повторював: «Я серед вас як той, хто служить», — так і я прагну перебрати цю естафету служіння від нього і служити вам усім» — мовив на завершення владика Григорій.
Слово владики Діонісія: «Екзархат — не мій, а Божий»
Подячне слово виголосив також владика Діонісій Ляхович, вислужений єпископ Апостольського Екзархату:
«Я дякую вам усім, з ким мав честь працювати, особливо священикам, з якими ми вчилися бути братами, з якими разом служили. Ніколи — самі, а завжди разом. І все добре, що було зроблено в Екзархаті — це спільна праця, це ваша заслуга. Але передусім — це заслуга наших людей. Особливо жінок, які просили про священиків, які просили відкрити храми, щоби мати де молитися. Вони — тихі, але справжні будівничі нашого Екзархату. Він існує, бо вони тут є. І своїми молитвами, своїм стражданням, своїм прагненням вони його випросили».
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
