Молитва серця як один із засобів духовної терапії зцілення ран війни

В особі Каїна символічно представлено сутність першої народженої людини після гріхопадіння, внутрішній світ якої постав як арена духовної боротьби, що завершилась поразкою добра і перемогою зла. Ворожість та насилля є нічим іншим, як формами прояву зла, причиною і наслідком «патологічного стану духа» людини, породженого порушенням висхідного принципу функціонування людини як духовної істоти, тобто спілкування з Пресвятою Тройцею.

Проте, останнє слово не є за злом! За божественним задумом Любові, Син Єдинородний став людиною, щоб повернути їй первісну гідність — можливість спілкування з Богом. Святий Іриней Ліонський, коментуючи тексти про створення людини у Старому Завіті, навчає: «Образ Божий — це Син; на Його образ створена людина. І тому Син з’явився в останні часи, щоб показати подібність людського образу із самим собою». Саме на образ Христа — воплоченого Сина Божого — сотворено людину; вона є образом Образу; збагнути людину можна через Христа!»

Тіло є матеріальною частиною людської істоти, воно є знаряддям, що має служити душі для здійснення добрих справ, тим самим здобуваючи собі вічну радість. Бог, як чистий Дух, не має тіла, тому тіло не може бути образом Бога, лише душа людини є образом Образу; подібність же Богу осягається через Христа у Святому Дусі!

Дорогий читачу, як було колись, так і сьогодні — приходить народ, який абсолютно забув свою гідність, називає себе «братнім» і вбиває, проливаючи невинну кров. Ми, які є сущі в розсіянні по чужині, всіма силами допомагаємо нашим братам та сестрам українцям. Однак, часто так стається, що ми як і вони потребуємо зцілення не тільки фізичних ран, а й душевних! Чому? Бо людина так складена, що кожний її елемент взаємно впливає на іншого: тіло — на душу, а душа — на тіло. І все ж, знову, Христос приходить до нас так само як і колись, але в інший спосіб — у Святих Тайнах, через Святого Духа; приходить Господь, щоб зцілити…

Одним із духовних ліків для зцілення людини від ворожості та ненависті, є молитва серця, або Ісусова молитва: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене грішного». Її результативність в боротьбі з цими духовними недугами є свідченням того, що Бог безумовно потрібний, якщо людина хоче жити як людина, як особистість, бути гідним співтворцем власного життя.

Що ж таке молитва серця та як дійти до такого стану молитви?

Ця молитва як і кожна молитва має на початку словесний характер. Проте, тут мається на увазі так би мовити, «область» людини, у якій вона твориться. Нерідко стається, що часті молитви, прочитані вустами, або інтелектуальні роздуми викликають втому, а отже, й відволікання. Натомість, молитва серця, або Ісусова молитва — це стан, звичний настрій серця.

«Франциск не молився, — читаємо ми в Житті святого Франциска Ассізького, — він став молитвою». Цей звичний стан душі, постійно зверненої до Бога, східні християнські автори називають «молитвою серця». Хто її досягає, молиться безперервно, без зусиль, з великим спокоєм, бо наприкінці стає весь просвітлений — відчуває незбагненну Божу любов до себе та цілковиту залежність від Господа; потребу бути з Ним.

Однак, виникає інше питання: як пояснити термін «серце» та його функцію в духовному житті?

Перш за все слід сказати, що мова не йде про якийсь символ сентименталізму (червоне сердечко), мова не йде за серце тілесне, яке качає кров. Тут мається на увазі духовне серце. Подібно до того, як зіниця ока є, так би мовити, точкою дотику між двома світами — зовнішнім і внутрішнім, — так і в людині, вважають духовні автори, повинна бути таємнича точка, через яку Бог проникає в життя людини. Класичне визначення молитви як піднесення розуму до Бога було, отже, модифіковано вже отцями Церкви в значенні піднесення серця до Бога.

І саме це визначення молитви допомагає нам краще зрозуміти, що означає термін «серце». Духовне серце — це цілісність людини, співпраця всіх людських здібностей, постійний стан і вдача особи.

Слід зазначити, що людина не приходить раптово до безперервної молитви. Щоб краще поєднатися з Богом, єгипетські отці вже винайшли спонтанні молитви. Їх властивістю є доброта, лаконічність і простота. Мала молитва — казали вони — великий скарб. Вона не відволікає, тому що вона коротка, і при повторенні часто створює стабільність до такої міри, що молитва стає monologistos, чистим спогадом про Бога; така молитва вільно обирається відповідно до конкретних потреб моменту.

Що таке «Ісусова молитва»?

«Ісусова молитва», або, дослівно, «до Ісуса», сягає своїм корінням до новозавітних текстів (пор. Мр 10,47–48, Лк 18,13. 38–39, Мт 9,27; 15,22; 17,15; 20,30–31) та традиції перших християн; вона викристалізувалася за кілька століть та дійшла до нас у такому вигляді: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене» («грішного», додають слов’яни).

Візантійські та руські монахи пов’язують молитву до Ісуса з чотками (ліствиця, вервиця), які допомагають рахувати заклики, що її супроводжують. Не буде зайвим зрозуміти також ступені Ісусової молитви!

Знаємо, що кожна молитва, згідно з традиційним вченням, складається з трьох етапів: читання вголос, розумова увага або розуміння змісту (умова молитва), відчуття серця. Що стосується Ісусової молитви, то другий етап дуже короткий, тому що це дуже просте звернення, яке допомагає безпосередньо перейти від усного читання до молитви серця.

Метод молитви, який пропонується, називається «Психофізичний метод»; він базується на методі Никифора Ісихаста, Григорія Синаїта, Псевдо-Симеона та творі «Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві».

Перед тим, як стати до молитви, людина має зрозуміти наступне: щоб добре молитися, потрібно докласти багато зусиль! Слід разом з Церквою і в Церкві вчитися молитви та пам’ятати, що одне — це молитва, інше — техніка, яка є засобом тренування, а не ціль: інакше ми ризикуємо опанувати техніку, не зосередившись на Бозі.

Суть методу полягає в наступному:

• ТІЛО: Сядьте у відокремленому та тихому місці, подалі від шуму та руху, у тиші; шукайте зручного положення, сидячи, чи клячачи, це допоможе вам не відволікатися і зберігати любовну увагу до Бога. Заплющіть очі, нахиліть голову до серця, відійдіть від хвилювання думок, скажіть «ні» до розпорошеності, до множинності образів, ідей, спогадів; cпрямуйте свій внутрішній погляд на «місце серця», куди молитва ритмом дихання буде вводити божественне Ім’я Ісуса;

• ДИХАННЯ: Дихання служить опорою та духовним символом молитви. Святий Дух — це божественне дихання (Ruah, Spiritus), любов, яка дихає всередині тринітарної містерії. Дихання Ісуса, як і биття Його серця, було невпинно пов’язане з цією таємницею любові, а також з Його людськими зітханнями (пор. Мк. 8, 12), які кожне людське серце несе в собі. Дихальна функція, необхідна для життя організму, пов’язана з циркуляцією крові, з ритмом серця.

Глибоке вдихання Імені Ісуса є життям для створіння; і в глибині серця душа та тіло знову знаходять свою первісну єдність.

• МОЛИТВА: спробуйте пов’язати Святе Ім’я з ритмом дихання. На вдиху пошепки скажіть: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий», на видиху — «помилуй мене, грішного (грішну)!» (Див. Катехизм католицької Церкви 2667–2669).

• МОВЧАННЯ: Це вирішальний момент, момент, коли ми залишаємо себе, щоб знайти Бога, це момент, коли віддаємо перевагу Богу.

• Прохання зцілення

Спробуйте прочитати цю фразу: «Боже, з моменту святого Хрищення ти кличеш мене на імʼя (Гал 3,27), як свого Сина (Мр 1,11)! Я є твоя улюблена дитина, а Ти — мій найдорожчий Батько! Не зважаючи на мої мінуси, слабкості та поразки, ти мене любиш за те, що я є! Прошу Тебе, зціли рани серця та душі; допоможи позбутися ворожості і ненависті до інших та до себе! Наповни моє серце Твоєю любовʼю, аби могти ділитися нею з іншими. Амінь!»

Після цього продовжуйте творити молитву Ісусову доки Вам позволяє на те час та бажання.

«Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (Мт 7,7).

На завершення слід зазначити, що через Ісусову молитву як молитву серця впливається на свідомість і розум християнина для зцілення духовного болю, що виник внаслідок душевних зранень. Впливається також на волю християнина, який приймає рішення відмовитися від гріха та недуги, що веде до зцілення і звільнення від болю. Відбувається утвердження трьох різновидів любові: любові до Творця, який є головним Лікарем душі і тіла людини; любові до себе та усвідомлення себе як Творіння Божого; любові до ближніх, бо й вони є такими ж Творіннями Божими.

о. Іван Киселюк, м. Сполето

Дивіться також

9 жовтня «Бути живим голосом Христа у світі»: слово владики Ігоря Ранці до єпископів УГКЦ у Західній Європі 2 жовтня Проповідь Владики Григорія Комара у Свято Покрову Пресвятої Богородиці 5 вересня Пасхальний вимір Святих Таїнств: як кожне з них вводить людину в життя Христа