«Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться»: проповідь на 24-ту Неділю по Зісланні Святого Духа

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Дорогі браття, любі сестри!

Слава Ісусу Христу!

Євангельське читання 24-ї неділі складається з двох історій, які переплітаються одна з одною та разом навчають, що духовне життя християнина — це життя з вірою в Бога.

Як це — жити з вірою в Бога?

Жити з вірою — це не лише виконувати певні християнські обов’язки, дотримуватися традицій, релігійних звичаїв чи виконувати ритуальні дії, як-от запалити свічку, похрестити, повінчати, похоронити, раз на рік, наприклад у часі Пасхи, прийти до церкви і тому подібне. Ні, жити вірою для нас, християн, означає насамперед турбуватися про наш особистий зв’язок із Богом.

Євангельські розповіді говорять нам про те, що наука і численні чуда Ісуса Христа збирали навколо Нього величезні натовпи людей. Людей приваблювали не самі вчинки, а сила любові Ісуса, яку вони відчували в Його діях. Люди відчували любов у словах і вчинках Ісуса, і саме ця сила любові гуртувала їх біля Нього.

Дорога до Ісуса, як бачимо з сьогоднішнього Євангелія, не завжди легка — як у кровоточивої жінки чи начальника синагоги Яіра:

• Яір приходить до Христа, вже втративши надію на зцілення своєї дванадцятирічної доньки, яка настільки важко хворіє, що всі змирилися з думкою, що вона помирає.

• Кровоточива жінка, яка дванадцять років страждала від важкої хвороби, витратила всі свої статки на лікування, але так і не одужала, також практично втратила надію, що хтось їй допоможе.

Але спільним для обох стала їхня віра у Христа!

Щоб краще зрозуміти силу віри, давайте ближче розглянемо ці дві зустрічі з Христом.

Отже, ми бачимо Яіра, начальника синагоги, у якого 12-річна донька важко хворіє. Він не знає особисто Христа. Він тільки чув, що про Ісуса розповідають як про Великого Пророка, який прославився великою кількістю чудес і зцілень, і йде до Нього з надією, що Ісус зможе допомогти. Та коли, здавалося б, усе складається якнайкраще, коли Ісус погоджується піти до його дому, раптом з’являється перешкода: жінка з натовпу торкається до одягу Христа й одужує. Христос зупиняє натовп і промовляє: «Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.» (Лк 8, 46).

Звичайно, торкалися Спасителя багато, але з вірою доторкнулася лише одна жінка, яка втратила в житті все та зневірилася у всьому: «Побачивши жінка, що не втаїться, тремтячи підійшла й, упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала.» (Лк 8, 47).

З опису події бачимо, що ніщо не зупинило жінку в дорозі до Спасителя. Бажання оздоровитися й віра в Христа дали їй силу протиснутися крізь натовп людей, щоб торкнутися до краю Його одежі. Тому вона почула: «Дочко, віра твоя спасла тебе, іди в мирі!» (Лк 8, 48).

Чому жінка стала здоровою? — Тому, що прийшла з вірою до Христа та простягнула до Нього свою руку по допомогу! Щоб отримати допомогу від Бога, потрібно з вірою приходити до Нього та простягати руку, щоб її отримати. Якщо ми руки сховаємо в кишеню, то не зможемо отримати бажану допомогу. Ось чому важлива наша щоденна молитва, участь у богослужіннях, часта Свята Сповідь і Святе Причастя, читання Святого Письма. Бо це — наш дотик до краю одежі Христа, наша простягнута рука по Божу допомогу, яку Господь щедро дарує.

А зараз повернімося до Яіра. По дорозі до його дому Ісуса затримала жінка. Можемо уявити, що відчував Яір у цей момент. Здавалося б, зволікати не можна: чим швидше Ісус прийде до його доньки, тим більша надія, що вона видужає. І тут — зупинка. А потім приходить страшна звістка: «Твоя донька померла. Не турбуй більше Учителя.» (Лк 8, 49).

В цій ситуації Яір легко міг зневіритися. Та Ісус каже йому: «Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться!» (Лк 8, 50). Ось тут і відбувається найголовніше — народження сильної віри. Яір повірив Ісусові, а не людям. Разом з Ісусом та апостолами він іде додому. І навіть, коли побачив свою доньку мертвою, продовжує довіряти Христу. І за свою міцну віру Яір отримує нагороду: Ісус повертає дівчину до життя.

Ці два приклади віри надихають нас не боятися, коли наша віра піддається випробуванню. Немає людини, яка б не переживала моменти маловір’я чи відчаю. Коли наша віра слабне, пригадаймо кровоточиву жінку, яка втратила все, була відкинута суспільством, але знайшла віру в Христа та сили подолати страхи й торкнутися Христа. Згадаймо також Яіра, який майже втратив найдорожче, але отримав не лише живу доньку, а й набагато цінніший скарб — дар великої живої віри.

Ці дві зустрічі з Христом показують нам зміни в житті кровоточивої жінки і Яіра. Входячи у їхнє життя, Христос зміцнює їхню віру і дає відчути, що з Ним можливо долати будь-які життєві труднощі.

Любі брати і сестри! Сьогодні, коли наш народ потерпає від нещадної війни, ця віра в Христа потрібна кожному з нас як ніколи. Безнадія може стати смертельною, якщо ми не помітимо Христа, який стоїть поруч і чекає: чи ми побачимо Його, чи звернемося по допомогу, чи наблизимося хоча б торкнутися краю Його одежі? Христос завжди готовий допомогти. Але Він чекає на нашу віру! Тільки маючи віру і непохитну надію на Бога, ми завжди будемо щасливими.

Любі брати і сестри! Сьогоднішні дві історії з Євангелія, де Христос чинить чудо оздоровлення та воскресіння з мертвих, показують великі чесноти, які Христос пропонує кожному з нас: віру, надію і любов.

За прикладом Яіра та кровоточивої жінки поспішаймо і ми до Ісуса Христа. Поспішаймо всі ті, хто втратив скарб віри, хто бореться зі спокусами, і з великою вірою молімося: «Господи, рятуй нас, бо гинемо». А ласкавий Господь у Своїй безмежній любові вислухає наші щирі благання і підтримає нас словами: «Віра твоя спасла тебе, іди з миром!» Амінь.