Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
«Не головне те, що ми просимо, а те, що Господь хоче нам дати»: Владика Григорій очолив Божественну Літургію з нагоди храмового празника в Ріміні
12 травня 2025
11 травня 2025 року українська парафія, що в Ріміні, зібралася в храмі на Архиєрейську Божественну Літургію з нагоди храмового празника Святих Кирила і Методія.
Богослужіння очолив Апостольський Адміністратор Екзархату в Італії Владика Григорій Комар у співслужінні з о. д-ром Володимиром Медвідем, Директором Карітасу та адміністратором парафії Святих Кирила і Методія в Ріміні, о. Іваном Сехною, сотрудником громади, о. Романом Балагурою, протопресвітером Перегінського деканату Івано-Франківської Архієпархії, о. Андреа Сконьямільо, парохом римо-католицької парафії Святого Пія в Каттоліці, дияконом Богданом Криницьким. Супроводжували молитву співом: о. Богдан Русинкевич та о. Михайло Віхоть з Івано-Франківської Архієпархії, о. Ігор Андрійчук з Коломийської Єпархії, а також брат Андрій Тимчук, студент Української Папської колегії Святого Йосафата в Римі.
На початку Божественної Літургії парафіян привітав Монсеньйор Ніколо Ансельмі, Єпископ дієцезії Ріміні. Він висловив свої побажання українській спільноті, зокрема з нагоди парафіяльного свята, а також особисто привітав Владику Григорія Комара з призначенням на служіння Апостольським Адміністратором Екзархату в Італії. У проповідницькому слові Владика Григорій подякував Богові за дар спільної молитви:
«Дякуємо Богові за те, що можемо бути разом і піднести нашу молитву до Господа, випрошуючи благословення для себе, наших родин і наших країн».
Він підкреслив, що в молитві важливо не лише просити, але й відкриватися до Божої волі, яка завжди є кращою за наші людські плани:
«Не головне є те, що ми просимо, а те, що Господь хоче нам дати. Головною є Його Божа воля».
Коментуючи євангельську історію про зцілення чоловіка, який хворів 38 років, Владика Григорій наголосив на силі віри та витривалості в очікуванні Божої дії:
«Це виглядає майже неймовірним — чекати з надією стільки часу. Та саме така витривала надія стає дорогою до зцілення і внутрішньої переміни».
Проповідник наголосив на глибокій вірі цього хворого, який не втрачав надії, хоч і не мав жодних гарантій.
«Цей чоловік вірив, що настане його момент, коли Господь зглянеться над ним», — сказав Єпископ звертаючи увагу, що в інших євангельських ситуаціях Ісус ставив запитання: «Чи віруєш, що можу це зробити?» — адже саме віра відкриває людину на дію Божої благодаті. Але в цьому випадку Христос не питає — бо 38 років очікування були вже красномовним свідченням віри. «Можливо, саме ця його постійність, витривалість у надії стала відповіддю на запитання Ісуса. Господь діє у житті того, хто не втрачає віри, навіть тоді, коли здається, що довкола — лише тиша», — додав він.
Єпископ закликав громаду Ріміні наслідувати приклад витривалої віри: щоденної, скромної, але вірної. Адже навіть коли ми не бачимо негайного зцілення чи відповіді, Господь ніколи не залишає.
«Знаєте, дорогі, тут для нас є пояснення того, наскільки у нашій вірі, у нашому очікуванні Божої ласки і милості ми маємо бути витривалими. Бо нам часто здається: промовив молитву — і має одразу бути результат. А якщо не приходить, то ми нервуємося, кажемо — Бог не чує, не приймає», — мовив далі проповідник, навівши приклад чоловіка, що 38 років чекав на своє зцілення, не маючи змоги самостійно потрапити до купелі. І саме до нього — не до сильного, а до безпомічного — прийшов Христос. «Господь знав про того чоловіка. Він сам прийшов до нього. Бо Господь не відкидає, не забуває. Навпаки — приходить до тих, хто, здавалося б, уже не має сили, але не втрачає надії», — сказав він далі.
«Він прийшов, щоби дарувати зцілення нашим немочам — насамперед духовним. Бо саме гріх, як духовна хвороба, вбиває Боже життя у нас», — зазначив Апостольський Адміністратор. У проповіді він згадав про силу покаяння, Євхаристії, Єлеопомазання та інших таїнств, через які Бог дарує відновлення та внутрішню свободу. «Господь хоче, щоб ми були здорові. Щоб ми не були духовно розслабленими, немічними, нездатними до справжнього життя», — підсумував Владика Григорій.
«Ми чекаємо допомоги від знайомих, впливових, багатих. І тільки коли всі інші відмовлять — згадуємо про Бога. А Він стоїть поряд і весь час говорить: Я прийшов до тебе», — сказав Владика Григорій. У момент, коли людська надія згасає, Божа любов — єдина непохитна опора. «Нам не потрібно шукати людей, які б „вплинули“ на наше життя. Потрібно лише звернутися до Бога, Який сам став Людиною, щоб бути поруч з нами», — наголосив Єпископ.
Він звернув увагу на парадокс: іноді саме труднощі й хвороби стають цінним шляхом до Бога.
«Може бути для людини цінніше хвороба, ніж здоров’я. Бо Господь улаштовує наше життя так, щоб ми осягнули вічність. А коли людину спіткає хрест, тоді вона згадує про Бога, тоді навертається, тоді пробує змінити своє життя», — зазначив Владика Григорій. Проповідник підкреслив, що Господь не завжди відповідає нам так, як ми очікуємо, але завжди дає саме те, що веде до спасіння, навіть якщо ми цього не одразу розуміємо.
Згадуючи зцілення чоловіка, який 38 років чекав на милість, Владика підкреслив:
«Може, ці десятиліття були потрібні лише для того, щоб прийшов 38-й рік, у якому Господь підніме нас із постелі недуги — і не лише звільнить, але дасть владу над тим, що нас тримало в кайданах». Це зцілення, за словами єпископа, відбулося в суботу — у день, коли «не можна було нічого робити». І саме це обурило фарисеїв. «Але Господь не робив цього, щоб комусь докорити. Він прийшов, щоб показати: немає поганого дня для добрих діл. І найкращий час для Божого чуда — це зараз», — завершив промовець.
Наприкінці богослужіння Владика Григорій звернувся до матерів, адже Літургія відбулася в День матері:
«Ми дякуємо Богові за всіх матерів, які жертвують собою заради добра своїх дітей. Найбільше бажання кожної матері — щастя її дитини. Тому нехай ваші діти завжди будуть вам радістю, потіхою і підтримкою». Владика згадав також про жінок, які виконують виховне материнство — катехиток, сестер і всіх, хто піклується про дітей у спільнотах. Він висловив побажання, щоб кожна мати, біологічна чи духовна, мала силу і відвагу бути прикладом любові та молитви: «Просіть у Бога благодаті бути добрими матерями, моліться за своїх дітей, благословляйте їх. Бо молитва матері має надзвичайну силу».
Після завершення Божественної Літургії кожна з присутніх жінок отримала квітку як знак любові та вдячності. Опісля Владика Григорій очолив Чин освячення води та уділив Архієрейське благословення усім присутнім.
Отець Володимир наприкінці богослужіння подякував Владиці Григорію за присутність, молитву та благословення, які стали духовною підтримкою для всієї громади. «Нехай Ваше слово, яке Ви сьогодні посіяли у наших серцях, дасть добрий плід у наших родинах, у праці, у нашій вірі та любові до Бога», — сказав душпастир.
Повідомив о. д-р Володимир Медвідь
