Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Неоціненний дар незалежності
23 серпня 2025
З нагоди 34-ї річниці Незалежності України священник Апостольського екзархату та історик церкви, о. Августин Баб’як, розмірковує над неоціненним даром незалежності, який українці здобули 34 роки тому, і над трагічністю того, що вже майже чотири роки змушені її відстоювати.
Особливо радий відзначити з вами річницю Незалежності України, яка настала 24 серпня 1991 року. Добре пам’ятаю ту дату, коли наші співвітчизники були такі щасливі, а на їхніх обличчях текли сльози радості за віднайдену свободу; мрія їхніх предків нарешті здійснилася. Від наймолодших до найстарших, усі танцювали від радості, бо їхня наполегливість нарешті була винагороджена. На жаль, справа здобуття Незалежності й надалі триває. Ми добре розуміємо, що російська агресія на Україну має на меті цілковиту ліквідацію Незалежності. Ця війна не за Донбас, не за Крим, не за захист «рускогаварящіх». Ця війна має на меті викреслити Україну не тільки із географії, але також із політичної історії, відірвати її від Європи та долучити до Азії.
У країні, такій дорогій серцю кожного, Незалежність була синонімом свободи, суверенітету, здобутого після багатьох жертв. У 1991 році Україна нарешті стала суверенною країною, що приєдналася до великої європейської родини, з якою вона хотіла — і все ще хоче — поділяти її основоположні принципи. Сьогодні, через 34 роки, радість Незалежності все ще залишається, хоча й так глибоко поранена. Серце цілого народу розриває війна, і він переживає свою Голгофу через російську повномасштабну агресію, що прагне знищити цю прекрасну мрію про незалежність, свободу та демократію. Скільки молодих життів було і досі знищується! Скільки сімей було зруйновано! Українська земля, красива і родюча, колись відома як «житниця Європи», тепер вкрита цвинтарями. Сьогодні ми повною мірою усвідомлюємо, яку ціну доводиться платити за свободу, мир і гідність.
Народ відчуває своїм серцем і тілом, що свобода і мир завжди вимагають пильності, уваги та турботи, адже свобода будується постійно, вона ніколи не є здобутком «назавжди». Усе це Європа тепер бачить і усвідомлює, якою крихкою є свобода. Потрібно бути постійно пильними й не сприймати як належне все, що ми маємо, теперішнє, в якому ми живемо; зло завжди підстерігає і в будь-який момент може підступно прокинутися і здивувати нас.
Слід згадати та знакові події для українців-католиків, які припали на 34-річницю Незалежності. Передовсім, це Ювілейний Рід 2025 року Божого, в якому українці брали участь не тільки як прочани, а також і співтворці різних заходів у Римі та Ватикані зокрема.
До слова, до нашого часу було всього 26 звичайних (щоправда, з огляду на історичні обставини не відзначалися Ювілеї 1800 і 1875 років) і 10 надзвичайних ювілейних років. Ювілей 2025 року став 27-м звичайним ювілейним роком, оскільки він відзначається відповідно до встановленого Церквою періоду, тобто що 25 років. Папа Франциск, проголошуючи Ювілейний 2025 рік, наголосив: «Настав час нового Ювілею, коли ми знову широко відчиняємо Святі двері, щоб запропонувати живе досвідчення Божої любові, яка будить у серці достеменну надію на спасіння у Христі. Водночас цей Святий рік вкаже шлях до іншої фундаментальної річниці для всіх християн: у 2033 році виповниться дві тисячі років відкуплення, здійсненого через страсті, смерть і воскресіння Господа Ісуса. Так ми стоїмо на шляху, що складається з великих етапів, на яких Божа благодать веде і супроводжує людей, що крокують, старанні у вірі, працьовиті в милосерді й наполегливі в надії (див. 1 Сол 1, 3)» (булла Spes non confundit («Надія не засоромить»), п. 6).Не менш важливим у 2025 році стало вшанування 160-ї річниці із моменту народження Митрополита Андрея Шептицького. У цьому контексті різноманітні інформаційні заходи організовувалися ще у 2024 році, зокрема і на парафіях у Тренто в Італії. Постать Андрея Шептицького та приклад особистого життя, як і пастирської діяльності, нині є надзвичайно близький українцям. Неначе Мойсей, митрополит Шептицький вів українців-католиків крізь бури та негоди двох світових воєн. Вкотре, українці долають виклики війни вже у наш час. Український народ діаспори, тут, в Італії, мобілізується. Ця війна не знищила його дух, а навпаки, породила більше солідарності, милосердя, мужності, стійкості, рішучості. Українська діаспора організовується, разом з нашим Посольством і Церквою за підтримки Асоціацій, в яких беруть активну участь італійські друзі, щоб показати співвітчизникам свою близькість, яка конкретно і щедро гарантує дорогоцінну гуманітарну допомогу.
Я хочу подякувати всім, хто працює і співпрацює в цих рятувальних акціях для українського народу, що протистоїть цьому віроломному і варварському нападу, який цивілізований світ не міг собі уявити.
Жоден пророк, ні в релігійній, ні в політичній сферах, не міг уявити, що в центрі Європи, у XXI столітті, може розв’язатися така війна.Нехай Бог має милість!
o. Августин Бабяк
