Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Отець Володимир Містерман у м. Ґалларате: «Кожного разу, коли ми молимося за мир, є хтось, хто чекає на нашу молитву»
9 жовтня 2025
«Про мир намагаються говорити навіть ті, хто сіє смерть. І через пропаганду, маніпулюючи правдою, вони тиснуть на нас, намагаються примусити страхом здатися й зрадити цінності. Свобода — це найвища цінність: якби так не було, Хрест залишився б порожнім».
Про це сказав о. Володимир Містерман, душпастир для понад 5 тисяч українців, які проживають у провінції Варезе, 8 жовтня в базиліці м. Ґалларате під час Меси за мир, організованої спільнотою св. Христофора в рамках відзначення Ювілейного року.
У відповідь на заклик Папи молитися за мир у жовтні, у день свята Пресвятої Діви Вервиці, вірні міста Ґалларате зібралися в базиліці Успіння Пресвятої Богородиці, щоб просити у Бога про дар миру. Після молитви вервиці та Святої Меси відбулася Євхаристійна адорація й благословення. Проповідь виголосив о. Володимир Містерман. Нижче — ключові думки його звернення:
«Коли бачу, скільки нас сьогодні зібралося в цій ювілейній базиліці, щоб молитися за мир, та бачу ініціативу папської фундації „Допомога переслідуваній Церкві“ — „мільйон дітей молиться вервицю“, — розумію: надія є. Надія зникає тоді, коли немає тих, хто вміє сподіватися, коли немає тих, хто вірить, що щось у світі може змінитися. Ми ж, натхненні прикладом апостола Павла, „сподіваємося всупереч надії“.
Папа Франциск у 2014 році вперше сказав, що ми живемо у світі, де третя світова війна вже відбувається по частинах. Але якщо Господь сьогодні каже нам: «Ви матимете нагоду свідчити», то це означає, що саме нині ми можемо давати свідчення віри і починати будувати у світі «мир по частинах», шматок за шматком. Наша особиста проповідь віри в Христа — це надія для світу, розірваного війною. У світі третьої світової війни по частинах мир не постає миттєво, він також твориться поступово.
Місяць тому я повернувся з Батьківщини після чотирирічної перерви. Коли я вночі ховався в укритті з дітьми від дронів і ракет, я зрозумів, що мир також будується по частинах. Коли батько або мати пестять дітей у той час, як за вікном лунають вибухи, а діти, пригорнувшись до батьків, засинають — у їхньому мікросвіті є мир і любов. Це урок, який ці діти назавжди понесуть від своїх батьків у серці, навіть перебуваючи в епіцентрі війни. Мир у цьому світі твориться обіймами.
Я бачив волонтерів, що пакували коробки з ліками для фронту і у кожну посилку клали вервицю. Коли наші захисники отримували пакунок, вони часто підвішували цю вервицю до бронежилета — не лише для того, щоб захистити тіло, а щоб оборонити серце від ненависті, щоб у бою пам’ятати: вони на фронті з любові — захищати, а не бути найманцями чи вбивцями. І саме в той момент, коли вервиця захищає серце солдата, невидимо твориться новий світ — мир по частинах.
Я маю двох племінників-воїнів, які на війні з перших днів. Кілька місяців тому я — усвідомлюючи, що можу завдати йому болю — поставив одному з них делікатне питання: «Юрію, якби ти зустрів на полі бою роззброєного російського солдата, що б ти зробив?» Він не відповів одразу, бо потребував часу, аби дати щиру й гідну відповідь. Каже: «Знаєш, дядьку, на початку війни я думав, що, зустрівши роззброєного ворога, скажу йому: йди додому, повертайся до сім’ї, бо я не хочу вбивати. Але тепер, побачивши загиблих друзів і плач дітей на руїнах домівок, мій біль став ще глибшим, і я розумію, що вже не мислю так, як раніше. І якщо не буде тих, хто молиться за мене, я сам не витримаю. Бо навіть якщо я повернуся живим, війна залишиться в мені. Тільки молитва та Господь можуть мене звільнити від війни. Прошу: моліться за мене і за всіх, хто зі мною».
Ось чому кожного разу, коли ми молимося за мир в Україні чи в світі, є хтось, хто чекає на нашу молитву. І так ми стаємо співпрацівниками Бога у будуванні миру по частинах.
Сьогодні ввечері, повертаючись додому, нехай кожен пригорне свою сім’ю, а молитвою обійме народи, що страждають від війни. Так, невидимо, ми наближаємо світ до дня, коли настане справжній і тривалий мир».
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
