Послання Владики Діонісія Ляховича на Декаду місійності 2022 року Божого

Всечесні та Всесвітліші Отці, Преподобні Брати і Сестри в монашестві, Дорогі Брати і Сестри!

»Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками… аж до краю землі» (Ді 1, 8).

Ісус Христос, сповнивши свою місію на землі, вознісся на небо, але не залишив нас сиротами. Він обіцяв послати нам Святого Духа, щоб продовжувати діло Отця на землі, і Його Самого, до кінця віків. Через Духа Святого ми знаємо, що Бог нас любить. Тільки у Дусі Святому ми можемо називати Бога нашим Отцем і казати «Авва! Отче», і молитись «Отче наш». Він є Дух істини й життя, любові, милосердя та доброти. Це Дух Животворний та Утішитель. Він Той, що провадить Церкву і кожну особу, якщо вони дають простір для Його діяння. Він також є Духом свободи, тому нікого не примушує. Він діє там, де Його приймають і просять, щоб Він зійшов.

Дух Святий робить нас причасниками своїх дарів. Він дарує мудрість, розум, раду, силу, знання, побожність і страх Божий, що сходяться в найвищому дарі — любові, адже Бог — це Любов (1 Йо 4,8.16). Через Святого Духа Бог Отець присутній у світі своєю любов’ю і добротою; присутній також Ісус Христос своєю наукою й ділами.

Мову Духа можуть збагнути всі народи, як про це описано в книзі Діяння Апостолів. До прикладу, Апостол Петро говорив своєю рідною мовою, але його розуміли греки й римляни, партяни й мідяни (пор. Ді 2,9–11). Мову любові здатні вловити та оцінити всі.

Вогненний язик любові та доброти світить і приносить тепло усім народам. Він єднає культури й народи в один Божий народ.

Дати себе вести Духом Святим — це найбільше й найглибше духовне паломництво. Коли єпископ кладе руку на священника, то на нього сходить «божественна благодать, яка завжди недужих оздоровляє і те, що їм не вистачає, доповнює». Всі християни у святому таїнстві Миропомазанні одержали «печать дару Святого Духа». Святий Дух завжди вислуховує, якщо ми просимо, щоб Він нас провадив. Він робить чуда і все перемінює. Він доповнює те, чого бракує, адже своїми силами всього не можемо зробити!

На кожній Божественній Літургії, після освячення дарів, священнослужитель призиває, щоб Святий Дух зійшов на нас, і на освячені Дари, перетворюючи все Духом своїм святим, поєднуючи усіх нас зі Святими Дарами в одне Христове тіло, одну Церкву, один Божий народ.

Зараз ми переживаємо страшну війну в Україні. Папа Франциск назвав її «звірством, варварством, святотатською і диявольською дією», де тисячі убитих, поранених, мільйони біженців, поруйновані міста та інфраструктури держави, неімовірні страждання народу. Саме через цю людину та її оточення, які дала себе опанувати дияволом, діє його деструктивною і смертоносною силою, проливає кров безліч невинних людей, ґвалтує, пустошить довголітні людські здобутки.

Однак, християни у таких важких моментах не можуть дати себе опановувати диявольською деструктивною силою, злоби, ненависті, заздрості, ворогування, гніву, суперечок (Пор. Гл 5,19–21), які шкодять перш за все тим самим особам, що це чинять, і суспільному середовищу. Натомість видимим знаком, що учні Ісуса дають себе провадити Духом Божим є тоді, коли є «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, милосердя, тихість, вірність, скромність, здержливість» (Гл 5,22–23). Кожний жест любові вже є знаком, що стелиться дорога до перемоги.

Святий Дух дає нам мир у житті. Не можемо розв’язати всіх проблем: особистих, родинних, національних, а тим більше — проблем світу. Проте Дух Святий дарує нам мир у наших проблемах, щоб ми не падали в розпач чи безнадію, а в найважчих моментах Він дозволяє знаходити простір для гумору і радості, і посміятися зі себе, перш за все.

Ми у такий важкий час війни проходимо синодальний шлях: бути разом, діяти разом, «разом усі» — «брати усі» — гаслом Папи Франциска. Саме тепер ми покликані «йти разом» з нашим народом, лікувати рани один одного, ділитися нашим хлібом і бути хлібом життя. І ми дали знаменний доказ «ходу на зустріч» нашим братам біженцям і жертвам війни в Україні моральною підтримкою і щедрою гуманітарною допомогою.

Саме тепер особливий час на «душпастирство слухання» — слухати Господа, шо Він хоче нинішніми подіями сказати Церкві і провадити душпастирство слухання наших збідованих братів, чуйними на їхні болі, зокрема біженців — «тих, що прибули здалека», тих кілька десяток тисяч дітей, які були змушені втікати зі свого рідного краю до Італії, майже з порожніми руками, які крім гуманітарної допомоги, чекають на нашу солідарність, близькість, супровід, які також потребують першої євангелізації, воцерковлення, провід у дорогу спасіння.

Під час цієї війни ми запрошені не тільки до «душпастирського навернення», але також до «навернення у мові», від такого Бога суді, що карає, до Бога милосердя; від осудження, до пошуку слів, які виражають співчуття, милосердя, привітність, батьківську і материнську теплоту.

Отож, ми запрошені переживати Декаду місійності, просити і прийняти Святого Духа, і таким чином стати свідками Ісуса Христа, його місії на землі, і його перемоги над смертю — перемоги Любові.

Нехай благодать Господа Нашого Ісуса Христа, Любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа буде зі всіма нами!

+ Діонісій Ляхович, ЧСВВ,
Апостольський Екзарх

Дано в Римі
при Катедральному храмі святих Сергія і Вакха
дня 23 травня 2022 року Божого