Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Про рани війни
13 вересня 2025
І знову новини, які лякають та викликають всередині шквал емоцій. Війна торкається кожного. І тих українців, які залишаються в Україні і тих, які закордоном. Доволі часто здається, що тривога та рівень переживань настільки великий, що вже немає сил впоратись. Саме тому, так багато людей консервують свої емоції, не дають їм вийти назовні.
Наша психіка дуже дбає про нас. Саме тому, при відчутті небезпеки закривається на негатив. Наш мозок може заперечувати або удавати, що нічого не відбувається. І це є способом вберегтись. Але є інший момент. Закриваючись від негативу, ми закриваємось і від переживання позитивних моментів, які дуже важливі для здорового функціонування. Тому щира рекомендація — будьте щирі самі з собою. Спробуйте прослідкувати що Ви відчуваєте в конкретний момент. Якщо відчуваєте злість — це нормально! Якщо відчуваєте образу — це нормально! Якщо відчуваєте гнів, лють, розчарування — це нормально! Немає негативних емоцій. І Ви не стаєте поганими чи «не такими» переживаючи будь-яку емоцію. Емоція не дорівнює особі, не визначає її. Проте, саме розуміння того, що зі мною відбувається, коли читаю новини, дзвоню до рідних, допоможе побачити що з цими емоціями робити. Наприклад, прочитавши новини Ви можете виявити дуже багато злості на ворога, яка вас переповнює. При цьому, Ви розумієте, що не зможете цю злість вилити на них. В той час ви йдете до дітей і сварите їх. Після цього у Вас може виникнути відчуття провини перед дітьми. І це лише поглибить Ваш біль. Саме тому, так важливо вивільняти емоції у безпечний спосіб. Ви можете вибрати той, який вже спрацьовував: можливо, це час на молитві, можливо, це якась зайнятість або ж фізична праця або навіть похід з подругою на каву. Важливо розуміти себе та вивільнити ці емоції. А спосіб ви вибираєте той, який найбільше зараз відгукується.
Дуже часто в часі війни може посилитись відчуття провини не лише перед рідними, а й перед загиблими, перед тими, хто втратив домівку, перед тими, хто залишився в небезпеці. Це відчуття дуже руйнівне. Варто розуміти, що сама війна — це ненормально. І не треба мірятись болем. Варто зрозуміти за що я несу відповідальність, а що є за межами моєї відповідальності. І можна виявити, що власні думки, дії, обов’язки, турбота про себе та найближчих — це те, на що я маю вплив. Але я не маю глобального впливу на рішення світових лідерів, чи припинення війни. Кожен з нас може допомогти на своєму рівні: хтось молитвою, хтось фінансами, хтось волонтерством. Тому, запитайте себе: чим я можу бути корисною для пришвидшення перемоги. Ця залученість допомагає не лише тим, на кого спрямована допомога, але й тим, хто допомагає. Також військовим чи людям з окупованих територій не потрібна наш стан жертви. Маю на увазі, саме такий стан жертви, яка нічого собі не дозволяє, нічого не хоче і нічого не робить для себе, бо війна. Такий стан лише погіршить Ваше самопочуття та можливість робити щось задля перемоги. Тому, дбайте про свої базові потреби: сон, збалансоване харчування, відпочинок, спілкування з друзями. Дбайте про найрідніших. Війна точно має вплив на стосунки. Зробіть все можливе, щоб згуртуватись заради перемоги, а не творити ще одну війну в межах сім’ї. Це теж один зі стовпів, які триматимуть Вас в часі війни. Ці базові потреби дозволять Вам краще функціонувати та легше справлятися зі стресом. Військові воюють саме заради того, щоб ми могли нормально жити. Той, хто має внутрішню силу — зможе дати багато надії та віри іншим. А це так важливо саме зараз.
Для того щоб стабілізувати свій стан після прочитання новин постарайтесь залучити свої сенсорні аналізатори: зір, нюх, слух, відчуття смаку та тактильні відчуття. Що маю на увазі? Ви прочитали новину і розумієте, що не справляєтесь і Вас емоційно «накриває». Спробуйте почути будь-який звук, який Вам доступний. Наприклад, я чую, як їде машина за вікном, співають пташки. Тепер: що я бачу перед собою? Можливо, я бачу картину чи когось з рідних. Далі, який у мене присмак у роті? Можливо, посмак морозива або ще чогось? Тепер: який запах вловлює мій ніс? Можливо, десь квіти ростуть чи пахне свіжа випічка. Тепер торкніться будь-якої поверхні. Чи то джинсова тканина спідниці, чи то тверда/м’яка лавка. Така вправа допоможе повернутись в момент тут і зараз. Якщо тривожні думки переповнюють, то спробуйте виділити якусь конкретну годину в тиждень, коли будете тривожитись. Наприклад, у п’ятницю з 9 до 10. По факту, Ви не придушуєте думки, але і не даєте їм заволодіти Вами. Безпечне місце: заплющіть очі й уявіть собі гарне місце, там, де Ви щасливі, де все так гарно та сонячно. Роздивіться скільки Вам років, у що одягнені, хто біля Вас. У момент тривоги помандруйте у це безпечне місце. Не Ваш потяг. Уявіть собі, що Ви чекаєте потяг з Риму до Мілану. Ви бачите, що їде потяг в якесь інше місто. (Це потяг з думками). Ви його бачите. Він є. Але Ви не сідаєте у нього, бо це не Ваш потяг. Чудово допомагає впоратись з негативними емоціями творчість та фізична активність. Для цього можна взяти різні олівці або різні фарби, вибрати для кожної емоції свій колір і намалювати картину чи то з кругів, чи з каракулів, не думаючи про результат. Як відчуєте полегшення, тоді дивитесь що вийшло.
Катерина Микитич, психологиня
