Проповідь Апостольського Адміністратора під час Літургії з нагоди відкриття Фестивалю вертепів Північної Італії

Христоc Рождається!

Дорогі, брати і сестри!

Дорога наша молоде, яка зібралася сьогодні тут не лише з нашого Італійського Апостольського Екзархату, але й молодь з України!

Ми сьогодні зібралися тут, у Феррарі, щоб провести фестиваль вертепів. Але перед нами стоїть дуже важливе завдання. Ми не хочемо, щоб це було лише дійство, яке виражає нашу національну культуру, наші прекрасні традиції. Ми прагнемо, щоб це передусім було євангелізаційне дійство, щоб через ці вертепи ми могли ще раз проголосити собі й іншим Добру Новину про народження Спасителя світу.

Ми щойно слухали Євангеліє про проповідь Івана Хрестителя. Пророки в релігійному житті ізраїльського народу завжди відігравали надзвичайно важливу роль. Вони були своєрідним Божим голосом для народу — голосом, який сповіщав Божу волю, застерігав від негідного життя, закликав до покаяння.

Але сталося так, що перед появою Івана Хрестителя протягом чотирьохсот років цей пророчий голос серед народу не лунав. Народ очікував духовного відродження, пробудження, очікував появи того, хто знову проголосить ці вічні Божі істини.

І коли над Йорданом з’явився Іван Хреститель, який навіть своїм виглядом нагадував старозавітних пророків, до нього відразу почали сходитися люди. Вони визнавали перед ним свої гріхи, виявляли бажання навернутися, шукали поради та просили хрещення.

Іван Хреститель справді закликав до покаяння і переміни життя, але водночас вказував на Того, Хто прийде після нього — сильнішого, Який буде хрестити не лише водою покаяння, але Духом Святим.

Іван Хреститель став предтечею Господа нашого Ісуса Христа. Він готував прихід Божого Сина своєю проповіддю, закликаючи людей вирівнювати дорогу Господню, щоб Господь міг увійти в людське серце, в життя людей, у їхню історію.

Господь хоче зробити це і сьогодні — увійти в життя, у серце кожної людини, кожного і кожної з нас. Але для цього нам потрібно приготувати дорогу до власного серця.

Ми можемо зробити це тоді, коли каємося у своїх гріхах, коли прагнемо відвернутися від зла, відмовитися від гріховного життя, щоб жити з Богом, щоб Він був Господом нашого серця і нашого життя.

Нехай це Боже слово, яке ми почули сьогодні в Євангелії про Івана Хрестителя, і яке ще будемо чути з уст наших вертепників, з уст учасників цього фестивалю, допоможе нам побачити те, що віддаляє нас від Бога.

І допоможе нам прийняти тверду й непохитну постанову — завжди бути з Богом.

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

† Григорій