Проповідь Апостольського Адміністратора в неділю перед Богоявленням

Христоc Рождається!

Дорогі, брати і сестри!

Щойно ми завершили святкування Різдва Христового, а вже вчора і сьогодні Церква готує нас до наступної великої події з історії нашого спасіння — Богоявлення, Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. Перед тим як це Хрещення відбулося, перед тим як Отець Небесний із неба проголосив: «Це є Син Мій улюблений, у Ньому Моє благовоління», у юдейській пустині, на берегах Йордану, з’явився новий пророк — Іван. Ми називаємо його Хрестителем або Предтечею, щоби окреслити і вказати на його місію — як щодо нашого Спасителя, так і щодо народу. Іван Хреститель був тим, хто приготував людей до появи Спасителя — Господа нашого Ісуса Христа.

Це приготування полягало в тому, що Іван закликав людей до покаяння. А що таке покаяння? Ми дуже часто чуємо це слово, використовуємо його у наших розмовах, особливо коли йдеться про справи душі, про духовне життя. Але не завжди намагаємося заглибитись у суть цього заклику. Покаяння — це не лише визнання своїх гріхів. Покаяння — це не просто ствердження того, що я грішна людина. Бо інколи буває так, що люди навіть розповідають про свої гріхи із захопленням, із задоволенням, а подекуди навіть хваляться ними.

Тому покаяння не дорівнює простому визнанню гріхів. Покаяння — це процес переміни, зміни нашого мислення.
Ця зміна полягає в тому, що те, що раніше я вважав нормою свого життя, тепер бачу як перешкоду у моїх стосунках із Богом і з іншими людьми. До покаяння людина часто не визнає гріха, йде на компроміси з ним, виправдовує його у своєму житті, кажучи:
«Усі так роблять», «Усі так живуть», «Я не можу уявити життя інакше».

Але коли ми каємося, ми відкидаємо це мислення, ці виправдання гріха. Змінюється система цінностей. Змінюються життєві орієнтири. Я намагаюся так будувати своє життя, щоб у ньому не було оправдання гріха. Це не означає, що я відразу перестану грішити. Напевно, ми всі будемо боротися з гріхом до кінця нашого життя. Але людина, яка кається, інакше дивиться на гріх.
Вона оцінює його негативно, сприймає як щось чуже для себе.

Святу Бернадету з Люрду після її об’явлень запитували на комісії:
 — Хто такий грішник? Ми б очікували відповіді:
«Грішник — це той, хто чинить гріхи». А вона сказала інакше:
«Грішник — це той, хто любить гріх».

Ось у цьому і полягає покаяння — у тому, що ми більше не любимо гріха. Навіть якщо ми падаємо, ми приймаємо це з жалем і зокрушеним серцем, просимо в Бога прощення і перепрошуємо тих, кому завдали кривди своїми гріховними вчинками. Ми не шукаємо для гріха виправдання. Покаяння — це смирення і щирість щодо себе та щодо інших. Воно допомагає нам побачити себе такими, якими ми є насправді, і відкидає намагання прикрашати дійсність. Бо ми навіть гріх інколи намагаємося назвати інакше: «помилка», «невдача», «неправильний вибір». Так, кожен гріх є помилкою і неправильним вибором. Але важливо, щоб за такими нейтральними словами ми не втратили розуміння суті гріха. Бо гріх — це передусім хвороба душі, інколи така, що викликає залежність. І справді, дехто може сказати: «Я не можу жити без гріха». Якщо це хвороба, то нам потрібне лікування, потрібна духовна терапія. І Господь пропонує нам це лікування. Ми називаємо Його Лікарем наших душ і тіл.

Він лікує наші рани через прощення, через дотик Своєї милосердної любові. Немає кращого стану, ніж коли людина усвідомлює себе улюбленою, прощеною, прийнятою і потрібною. Саме це Господь дарує нам у Таїнстві Покаяння. У молитві розрішення священник називає нас дитиною Божою — і це не просто слова священника, це слово самого Господа, який нагадує нам про нашу гідність. Ось що таке покаяння — очищення, переміна мислення, переміна світогляду. Людина, очищена покаянням, має інший погляд: вона не судить, не ділить людей на «добрих» і «поганих», а дивиться на всіх Божими очима — як на братів і сестер.

Чому Іван Хреститель закликає до покаяння? Бо лише чисті серця можуть побачити Бога. На Йордані буде багато людей, але кожен побачить Ісуса по-різному. Чисті серцем побачать у Ньому Сина Божого і Спасителя світу. А ті, хто не прийшов до покаяння, не побачать нічого особливого — для них Ісус буде лише одним із багатьох.

Тому, готуючись до свята Богоявлення, просімо у Господа дару покаяння, дару навернення і чистого серця.

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

† Григорій