Проповідь Владики Діонісія Ляховича у першу неділю Великого посту

Йо 1, 43–51; Євр 11, 24–26; 32–12,2

Сьогодні Перша Неділя Посту, також звана неділя Православ’я. Вона так зветься на пам’ять сьомого Вселенського собору 787 року, коли його учасники засудили іконоборство як єресь. Ця єресь зародилась у перших віках Середньовіччя та проголошувала необхідність боротьби з іконопочитанням у Церкві. Почитання ікон фальшиво трактувалось як поклоніння дереву та фарбам і сприймалось як ідолопоклонство.

Святі Отці сьомого Вселенського собору засудили іконоборство як єресь та на згадку про перемогу над ним постановили святкувати торжество православ’я в першу неділю Великого посту (від 842 року). Таким чином ця неділя пригадує нам справжню сутність і роль ікони. Завдяки допомозі ікон, наче через віконце, Бог на нас дивиться. Перш, ніж щось заговорити до ікони, нам слід на неї подивитись. Через ікону ми обмінюємося поглядами: Божий погляд спрямований на нас, а ми, через віконце ікони, дивимось на Бога. Таким чином ікона нам допомагає у діалозі з Отцем і Сином, і Святим Духом, з Богородицею, зі всіма святими.

Слово Боже у цю Першу неділю посту Церква нам подає з листа Святого Апостола Павла до Євреїв, де мова йде про свідків віри, мужів і жінок у Старому Завіті, про таких великих постатей як Мойсей, Давид, Самуїл. А за словами апостола, ще інші свідки Старого Завіту зазнали «наруг і бичів, кайданів і в’язниці… І всі вони, дарма, що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще… Тому ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, і біжімо витривало до змагання, вдивляючись пильно в Ісуса, засновника і завершителя віри»…

Слово Боже з Євангелії від Івана на цей день — це про зустрічі і ланцюг покликів: «Ходи та подивися!». Євангеліє, яке ми слухали, оповідає про те, що «стояв Іван Хреститель та двоє його учнів», та побачивши Ісуса, Іван сказав: «Ось Агнець Божий». Почули це два учні, залишили Йоана і пішли за Ісусом. Один з них був Андрій. Ісус побачивши їх, спитав: «Чого шукаєте?», А ті, «Учителю, де перебуваєш? Ісус до них: „Ходіть та подивіться!“. І пішли вони за Ісусом. Андрій зустрівши свого брата Петра, каже: «Ми знайшли Месію! І привів його до Ісуса. А Ісус до Петра: „Ти Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа, що в перекладі означає: Петро — Скеля“.

Згодом Ісус знайшов Филипа, і каже до нього: «Іди за мною!». І цей також йде за Ісусом. А Филип у свою чергу зустрівши Натанаїла, і сказав йому, що знайшов того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, «Ісуса, з Назарету!». А Натанаїл йому на те, «А що доброго може бути з Назарету?». «Прийди та подивися!», відповідає Филип.

Отже ланцюг покликів… І запрошення: «Прийди та подивися!». На кого? На Ісуса! Що він проповідує, які його діла? Ісус проповідує Царство Боже, Царство любові, а діла? «Сліпі бачать і криві ходять, прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскрешають і вбогим проповідується добра новина» (Мт 11,5). Ісус робить добрі діла на користь потребуючих і віддає своє життя за спасіння людини і каже, що «ніхто не має більшої любові, як той, хто віддає своє життя за ближніх своїх.

І це запрошення «прийди та подивися» лунає по сьогодні. Свого часу Святослав почув у своєму серці той поклик, прийшовiподивисята вирішив піти за Ісусом! Цей поклик дійшов до того моменту, що він після Херувимської Пісні відчує покладення руки на своїй голові і молитву: «Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює, поставляє благоговійно диякона Святослава у пресвітерство…».

Дорогі брати і сестри! Ви диякона Святослава знаєте! Він у нашій катедрі служив, співав… Він сьогодні стане священником на зразок Ісуса Христа. Стане пастирем Божого Народу, готовим на всяку жертву; стане пророком, бо буде слухати Бога, щоб в його імені говорити людям, а потреби людей буде представляти Богові; стане святителем, бо буде уділяти «святеє святим». Буде отцем — батьком!

Він буде служити Євхаристією для Божого Народу, що є джерелом і вершиною всього християнського життя. Він буде промовляти в імені Ісуса Христа: «Це моє тіло, що за вас ламається; Це моя кров, що за вас проливається. Він буде промовляти тими самими словами Ісуса Христа, але також буде покликаний жертвувати своїм життям, свою кров проливати, бути хлібом життя для інших, на відпущення гріхів.

Проте він також стане іконою через яку Бог буде промовляти. У Книзі Буття читаємо, що, «Бог сотворив людину на свій образ; на Божий образ сотворив її» (1, 27). Коли кажемо, що людина є сотворена на образ Божий, то тим визнаємо, що людина є покликана до того, аби бути свідком надприродного світу, бути іконою Бога живого для народу. Тож у нашій церковній традиції святих людей ми називаємо «преподобними», «всечесними», «всесвітлішими», «преосвященними», «блаженнішими», «святійшими». Замало дати себе кликати такими, треба бути їх зразком — іконами Божими.

Напевно, мало хто з нас наважився б зневажити посвячену ікону, але чи ми замислюємось про те, що в обличчі людини проявляється ікона написана Богом? Тому не можемо бути байдужими перед цією іконою, що проявляється в обличчі бідного, скривавленого, смутного, скривдженого. Треба піти їй зустріч, простягнути їй руку, допомогти нести її хрест… Однак людина, що не приймає Духа Божого, може також об’являти обличчя диявола. Бачимо, що робить війна.

Священник покликаний дати себе провадити Духом Божим, якого прийняв через покладання рук святителя. Він покликаний піти та подивитися! Бути готовим до всього, як той, що служить і жертвується; як ікона доброго пастиря, котрий готовий навіть віддати своє життя за овець, іконою проповідника Царства Божого, і того, що дає святе для святих. Словом, бути живою іконою Ісуса Христа. Як такого, згідно Папи Франциска, покликаний бути завжди близько Бога, близько свого єпископа, близько своїх співбратів і близько людей.

А до тебе, Тетяно, як жінка о. Святослава, будучи одним тілом з ним, поклик твій стати іконою материнської Божої любові. Тому, запрошуємо тебе, клячати тут на солеї, перед іконою Богородиці, коли Святослав, буде клячати перед Божим престолом. Він силою Святого Духа стане отцем для спільноти, а ти — станеш її мамою, іконою Богородиці. Він буде відображати батьківську Божу любов, а Ти — материнську.

Дорогий Святославе, як Архієрей буду молитись за тебе, «щоб ти був достойним станути без гріха перед святим Божим жертовником, проповідувати Євангеліє Царства Божого, освячувати слово Божої істини, приносити Богові дари і жертви духовні, щоб оновлювати людей купіллю відродження… все в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Тут присутні співслужителі і Божий народ будуть тобі співати «Аксіос» — Достойний! І одночасно будуть молитись, щоб ти був достойним священником, іконою Божою до кінця твого життя! Амінь.

Рим, Катедральний храм Жировицької Божої Матері і св. мчч. Сергія і Вакха, 18 лютого 2024