Проповідь Владики Діонісія на свято Співстраждання Пресвятої Богородиці

Флп 2, 5–11; Йо 19, 25–27

Дорогі в Христі брати і сестри!

Сьогодні ми вітаємо о. Володимира Волошина, як нового душпастиря спільноти у Равенна. Цей візит, зокрема, присвячений, зміні душпастиря у Вашій громаді. Вже якийсь час Ваша громада залишилася без стабільного душпастиря.

Представляємо о. Володимира, як нового і стабільного душпастиря, який до того часу від 24-го листопада 2002 трудився у Флоренції, майже 22 роки. Служив як координатор душпастирства в Італії від 11-го квітня 2016 до мого іменування Екзархом Італії в жовтні 2021. Крім цього був представником душпастирства в Італії у Патріаршій комісії та в Європейській єпископській конференції. Він написав дві книги про Флоренцію. Орієнтується у мистецькій спадщині Флоренції краще від жителів того міста. Зорганізував молодь, українську школу, подбав про приміщення для священника, мав прекрасні відносини з Флорентійським Кардиналом Джузепе Беторі та клиром архідієцезії. І багато іншого. Переконаєтесь про його діяльність тут у Равенні. Бажаю йому великих успіхів у Вашій спільноті і в місті, яке дуже багате на мистецькі експонати та архітектурні об’єкти.

Щодо свята Страждання Пресвятої Богородиці Євангелії чітко говорять у:

1. Пророцтво св. Симеона (Лк 2,34–35).
   
2. Втеча до Єгипту (Мт 2,13–14). І Повернення.
   
3. Марія з Йосифом загубили Ісуса (Лк 2,43–45).
   
4. Марія з Йоаном стоять під Хрестом; Йо 19, 25–27).
   

Дорогі Брати і Сестри! У суботу після празника Христа Людинолюбця у Католицькій Церкві відзначається свято Співстраждання Матері Божої. Діва Марія від самого моменту зачаття і до розп’яття Ісуса Христа завжди тихо була присутня та давала Ісусові свою материнську підтримку і любов. Вона без нарікання, без розголосу брала участь у всіх подіях життя Свого Сина, а зокрема підтримувала Його на нелегкій хресній дорозі. Тому вірні Христової Церкви виражають своє співчуття Пресвятій Богородиці та урочисто відзначають це свято на її честь.

Під хрестом здійснилось пророцтво Симеона: «Тобі самій меч прошиє душу»(Лк.2,35). Терпіння Ісуса викликали також великий біль у материнському серці Марії, а саме коли вмирав на хресті передав їй нове духовне завдання: стати Матір’ю Ісуса у Його членах, (тобто у Церкві). В особі улюбленого учня Івана, Спаситель передає кожного із нас Своїй Матері, кажучи: „Жінко, ось син твій“; „Жінко, ось матір твоя!“
Папа Бенедикт VI наголосив, що сьогодні Марія перебуває у радості та славі Воскресіння Свого Сина, що Її сльози, які зросили Голгофу, обернулись в усмішку, якої ніщо не здатне пригасити, попри те, що Вона й надалі співстраждає із нами, у чому переконуємось протягом усієї історії християнства. „Пречиста Діва Марія любить кожну свою дитину, особливо зосереджуючи Свою увагу на тих, які, бо і її син у годині терпіння, є жертвою страждання; Вона їх любить лишень за те, що вони є Її дітьми, згідно з волею Ісуса на хресті“. Вона зараз співстраждає з нашим народом, під час цієї жорстокої і богохульної війни.

Далі Папа зупинився на усмішці Пресвятої Богородиці, яку митці Середньовіччя зуміли належно оцінити та відтворити. Ця усмішка спрямована до кожного із нас, в особливий спосіб до тих, які страждають. Шукати цю усмішку не є побожним чи старомодним сентименталізмом, а є достойним виявом зв’язку між нами й тією, яку нам подарував наш Спаситель як Матір. «Усмішка Пречистої Діви Марії є джерелом живої води. „Хто вірує в мене — сказав Ісус, — то ріки води живої з нутра його потечуть“ (Ів.7,38). Марія є Тією, яка повірила і з її нутра потекли ріки живої води, що витікають для того, щоб зросити людську історію». Єднаючись із Нею, — полегшує з’єднання із її Сином Ісусом. З її серця випливає любов, яка спонукує нас до синівської відповіді, кличе до того, щоб беззастережно Їй довіритись. Ця любов нас надихає, щоб і ми спів страждали з нашими братами та сестрами, жертвами війни.

Нам усмішка і надія зараз дуже потрібні. Не можемо тільки себе почувати жертвою війни. Треба розбудити надію, а навіть усмішку. Папа Франциск на початку булли «Spes non confundit» («Надія не розчаровує»), якою він проголосив Святий Рік 2025, тема якого «Паломники надії». Христове життя проявляється в нашому через Хрещення, розвивається через послух Божій благодаті та «надихається надією, яку завжди оновлює та чинить непохитною діяння Святого Духа».

+ Діонісій Ляхович,
Апостольський Екзарх

8 червня 2024 року,
м. Равенна