Проповідь Владики Діонісія у Другу неділю Великого посту

Мр. 2, 1–12; Євр. 1, 10–2,3

Ми єднаємось з минулими паломництвами аж трьох Пап: Івана Павла ІІ, Папи Бенедикта та Папи Франциска. Послухаємо при кінці їхнє свідчення. А зараз зосередимо нашу увагу на Слові Божому, яке ми щойно послухали на цій Божественній Літургії.

Автор листа до Євреїв каже, що все змінюється і старіє, царі проходять, а Бог залишається той самий. Отож нам, якщо хочемо жити вічно, треба єднатися з Тим, Хто є вічним. Людина сама в собі не може зберегти життя, щоб жити вічно. Наше єднання з Ісусом Христом почалося у Таїнстві хрещення, а продовжується через віру і доброчинну та безкорисливу любов. А якщо ми від’єдналися від Христа, то Господь дає нам нагоду до навернення на правильну дорогу, дає нам Тайну покаяння — сповідь. Ми вже не раз чули, що на обряді Хрещення священнослужитель ставить таке питання: «Чи з’єднуєшся з Христом?». А відповідь є: «З’єднуюся!». Проте питання зараз стоїть перед кожним з нас: чи ми продовжуємо це єднання через віру, любов, і надію…? Чи, може, відпали від нього через наші гріхи? Треба над цим призадуматися і приступити до Таїнства Покаяння.

Цей лист до Євреїв, якого читали на цій Літургії, починається так: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки». Якими способами говорить Бог через свого Сина Ісуса Христа, Якого послав у цей світ? Все є записане в Євангелії, яку треба слухати і читати. І Господь промовив до нас на цій Божественній Літургії. Перші слова Ісуса Христа, які ми почули: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи»!». Ісус побачив розслабленого, паралізованого чоло-віка перед собою. Його спустили четверо чоловіків на ношах через стелю до кімнати, де був Ісус. Його першим словом є «Сину!», отже до цього хворого чоловіка Він звертається як батько до своєї дитини. Не каже: «Грішнику!», ані «Рабе Божий!».

Кажу це, бо ми часто себе називаємо «Рабами Божими». А ми, властиво є діти Божі! Ми прийняли у Хрещенні духа усиновлення. Ми запрошені, щоб з вірою прийняти до свого серця це слово: «сину!», «дочко!». Ісус говорить до хворого, а також і до нас, бо інколи ми хворіємо духовно, а духовна хвороба дуже часто відбивається й на тілесному рівні! Скільки фізичних страждань у зв’язку з особистими гріхами. Скільки бід спричиняє застосування наркотиків і надмірне вживання алкогольних напоїв. Такі особи фізично страждають, а ще більшого болю завдають своїй сім’ї. Існують також структурні або суспільні гріхи — «гріхи світу цього», такі як корупція, економічна мафія, міжнаціональна ненависть, несправедливість, забруднення навколишнього середовища, радіація, війни. Ми терпимо наслідки того структурного гріха. Достатньо подивитись на сучасний Донбас, де тисячі людей загинули серед військових та цивільного населення. А залишились по них вдови та сироти, біднота, біженці, постійний терор. У такому структурному гріху і ми народжуємося. Особистий гріх нас паралізує, а структурний гріх паралізує суспільство.

Наші особисті гріхи Господь нам прощає, якщо ми каємося і приступаємо до св. Сповіді. Ми приходимо до сповіді самі добровільно, а може треба, щоб хтось нас привів чи заніс «на ношах», щоб могли стати перед милосердним Богом, розкрити перед Ним своє серце, просити милосердя і прощення своїх гріхів, і почути Боже слово: «Сину, доню, відпускаються тобі гріхи твої». Саме час Великого посту — це сприятливий час на покаяння, коли Церква закликаєкожного з нас до Таїнства сповіді, щоб там почути на власні вуха ті слова Ісуса Христа, Який промовляє устами священника.

Можемо собі поставити питання, чи Господь прощає гріх світу, структурний гріх? Немає такого прощення чи розгрішення у Святому Писанні. Власне тодішня гріховна структура вбила Ісуса, засудила Його на хресну смерть. А Ісус своїми страстями показує, як нам виходити з того гріха світу, гріха структури, в якій живемо. Іван Хреститель вже вказує на Ісуса, Який гріх світу забирає, кажучи: «Це Агнець Божий, який гріх світу забирає» (Йо. 1, 29). Гріх світу, гріх тодішньої структури впав з цілим своїм тягарем на Ісуса Христа, але Він від того гріха не відсторонюється, не платить «зуб за зуб, око за око», а навчає не противитися злому і навіть любити своїх ворогів і молитися за них (пор. Мт. 5, 38–48). Христос на хресті молиться за тих, що Його вбивають: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять» (Лк. 23, 34). Він вміє виправдати гріх інших перед своїм небесним Отцем. Гріх інших падає на Нього, однак від Нього гріх не відбивається, не поширюється далі, не творить гріховної структури. Навпаки, він її долає, рве ланцюг помсти і ненависті.

Ми запрошені на зразок Ісуса Христа бути «Агнцями Божими», щоб гріх структури завмирав у нас, не поширювався. Ми не можемо змінити гріховну структуру цілого світу, але можемо змінити своєблизьке середовище: не відповідати на образи, молитися за тих, що нас переслідують, замість помсти бажати їм добра. Гріховна структура світу також забруднює ріки і ліси, робить світ неможливим дляжиття, а ми можемо спричинитись до зміни малим жестом, коли не викинемо сміття у ліс або в ріку. І тим самим буде бодай трошки менше сміття. Ісус показав дорогу спасіння світу, і до того нас закликає.

Ми послухали також, що фарисеї відразу осуджують Ісуса Христа у своїх помислах, мовляв, Він богохулить. Але Ісус, читаючи їхні думки, каже: «Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, — мовив розслабленому: „Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому!“ (Лк. 5, 24). Візьмімо до серця ті слова Ісуса: „Кажу тобі, встань, візьми твоє ліжко та й іди додому!“.

«Кажу тобі, встань!» У грецькій мові оте «встань» звучить як «ἔγειρε». Воно може означати встати на ноги, коли сидимо, але тут йдеться про інше значення: «пробудитися», «воскреснути». Тим словом Христос воскрешав померлих. І це слово «встань» стосується також нас. Бо кожен гріх якимось чином паралізує людину. «Встань!», не плач над своєю бідою. Шукай виходу! Не лежи в болоті, а встань, обмийся, стряси порох та йди далі. Інколи люди може хочуть нас «закопати», зверху ще потоптати, а нам треба встати та іти далі, не зважати на те все, воскресати до життя, висповідатися та йти далі. Саме те слово Ісуса «встань» є провісником Христового воскресіння, до якого ми готуємося, і до нашого життєвого та остаточного воскресіння з мертвих.

Слово Боже — сильне! Слова Ісуса Христа такі сильні, що паралізований чоловік встає, бере свої ноші та іде додому здоровий: «Боже Слово — живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, воно проходить аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити чуття та думку серця» (Євр. 4, 12). Той, хто тісно з’єднаний з Христом, також має силу оздоровити і воскресити до життя. Таким є Падре Піо (25.5.1887–23.9.1968).

У Сан Джованні Ротондо слова Ісуса Христа: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи»!» упродовж 58 років священничого служіння о. Піо прозвучали десятки тисяч разів, адже він сповідав навіть по 19 годин на добу, аж до виснаження своїх сил. Папа Бенедикт сказав, що Падре Піо був священником майже виключно відданим для Таїнства Покаяння і є зразком для сповідників нашого часу (19.02.2007) — взірцем слухання Бога і людей.

Минулого року пройшло 70 років від першої зустрічі о. Піо з о. Каролем Войтилою, пізніше Папою Іваном Павлом ІІ. Йшли поголоски, що о. Піо подивився в очі о. Кароля і сказав: «Ти станеш Папою, проте буде кров і насилля». А Войтила мав би сказати до професора Енріко Меді, що його супроводжував на цій зустрічі: «Професоре, Падре Піо пожартував зі мною. Я поляк, не зможу стати Папою!». І так, Папа Іван Павло ІІ 16.6.2002 зачислив Отця Піо до когорти святих.

Папа Франциск відвідав Сан Джованні Ротондо 17 березня минулого року, а з 8 до 14 лютого 2016 р. з нагоди «Ювілею Милосердя», на його прохання, тіло Падре Піо було виставлене у базилиці св. Петра в Римі, тоді як Франциск проголосив о. Піо «Слугою милосердя» через те, що о. Піо весь свій час присвятив для «апостоляту слухання», і таким чином став живим свідком пестощів Бога Отця, Який зцілює рани гріхів і відновлює мир у серці людини.

Молімось, щоб це паломництво до святого Падре Піо принесло нам усім духовну користь і добру підготовку до свята Христового Воскресіння. Нехай залишиться у наших вухах сильне слово Ісуса. «Сину, відпускаються тобі твої гріхи»!». Встань! … Іди в мирі до свого дому!

Дивіться також

13 листопада У Мілані відзначили 23-тю річницю української громади і храмовий празник 12 листопада «Священномученик Йосафат є свідком і прикладом надії, яку усі ми повинні плекати» — Апостольський Екзарх під час Літургії з нагоди літургійного спомину святого 5 листопада Проповідь Владики Діонісія в 24 неділю після Зіслання Святого Духа