Проповідь Владики Діонісія у Неділю всіх святих українського народу

Мт. 8, 5–13; Рим. 5, 18–23; Мт. 5, 1–16; Рим. 8, 28–39

Дорогі брати і сестри! Синод УГКЦ встановив четверту неділю після Зіслання Святого Духа для прослави українських святих та їхніх подвигів, а для нас і для наступних поколінь поставили їх як наших світильників і приклад для наслідування. Як вчив св. Іван Дамаскин, коли дивився на ікони святих мучеників: «Я роздумую перед іконою про витривалість мучеників і нагороду вінців, я схильний до наслідування їх гарячими почуваннями, як вогонь, падаючи до землі, складаю мою пошану Богові через мученика і отримую спасення».

Україна має багато святих: Володимира та Ольгу, преподобних Антонія і Теодосія — засновників українського монашества; святих мучеників Бориса і Гліба; священномученика Йосафата, подвижника церковного єднання; пратулинських мучеників, блаженних мирян; наших двадцять шість новомучеників, проголошених Папою Іваном Павлом ІІ, в яких є єпископи, єпархіальні священники, монахи та монахині та один мирянин, які постраждали в часи комуністичного переслідування в Україні між 1935–1973 роками та загинули як мученики за віру. У число новомучеників входить і священник Омелян Ковч, який загинув у нацистському таборі «Майданек» (Польща), та преподобна мати Йосафата Гордашевська, засновниця Сестер Служебниць.

Історія наших святих була нелегка, у багатьох випадках набагато важча, ніж та, в якій ми живемо. Проте наші українські святі не складали рук перед труднощами — вистояли, не зрадили своєї віри й Церкви, а «боролися доброю борнею, скінчили біг — віру зберегли» (ІІ Тим. 4,7).

Ми слухали Євангеліє про блаженства: блаженні вбогі духом, блаженні тихі, засмучені, чисті серцем, миротворці, голодні та спраглі справедливості, переслідувані за правду, адже таких Царство Небесне, вони Бога побачать, будуть потішені та зазнають милосердя… Важкі переживання і трагічні події також у наших часах, адже, крім особистих і сімейних драм, ми зараз переживаємо війну, пандемію коронавірусу і нечуваний паводок на Західній Україні. «Тим, що люблять Бога, все співдіє на добро», — як ми чули з читання Апостола Павла до Римлян. Переживаємо трагедії, проте це нагода виявити нашу глибоку віру в Господа Бога та показати нашу діяльну солідарність з потерпілими, йти назустріч тим, що потребують милосердного серця. Ми покликані продовжувати шлях геройства наших святих.

Тож каже Христос: блаженні і Ви, коли такими будете… Коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради… Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі…

Святі — це сіль землі. Це світло світу. Без солі святих життя Церкви не мало б смаку. Якщо сіль втрачає свою якість, її викидають геть; без світла неможливе життя. Наші святі — це світло для нас! Вони освічують нашу особисту життєву дорогу й шлях життя Церкви. Вони змогли, і ми зможемо! Вони перемогли. З Божою допомогою переможемо і ми! Святі — це ті особи, що любили згідно з Христовим словом: «Ніхто не спроможний любити більше, ніж тоді, коли він за друзів своє життя віддає» (Йо. 15, 13). Любов — це найвища енергія, двигун життя та найвища харизма. Каже Апостол Павло: «Якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав своє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жодної користі» (1 Кор. 13, 3). Святий Августин говорив про мучеників: «Не подивляйте геройства мучеників у їхній крові, їхня любов перемагала терпіння, муки, переслідування — любов їхню подивляйте!». В них перемагав Той, що в них жив і діяв. Вони свідчили про Христа своєю вірою і своєю любов’ю.

Мученики — це справжні свідки, і так їх називала первісна Церква («мартіре» — свідок). Свою віру і любов вони потвердили своєю смертю. Свою надію показали у безнадійних ситуаціях. Таким був св. Йосафат, такими були мученики миряни на Холмщині, такими були тисячі наших вірних по радянських тюрмах і Гулагах, а їхнім провідним гаслом було: краще смерть, ніж зрада! Хоча, звичайно, найчастіше проголошеними святими є єпископи, священники, монахи й монахині, маємо велику кількість невідомих мирян, які відзначалися геройськими чеснотами і могли б бути кандидатами на Христовихсвіточів. Треба поставити їхнє світло на свічник, щоб, бачивши їхні геройські вчинки, могти йти їхніми слідами. Тому наша проповідь переходить у молитву.

Хотів би продовжити те, що ми молилися вчора на Вечірні. Ось так продовжуємо молитву Вечірні з Литією: «Рання зірнице Христової благовісті у городі Києві, свята княгине Ольго, святий рівноапостольний Володимире, хрестителю Руси-України, і всі святі князі, богоугодні провідники нашого народу! Вашим праведним життям відкрили ви нам двері Божої істини й благодаті. Ви закріпили Церкву Христову на землях України. Ви повсякчасні покровителі й заступники наші. Ви — наша честь і слава. Тому нехай навіки сяють ваші імена й будуть для нас натхненням до вірності й витривалості у святій вірі — на спасіння душ наших».

Сьогодні світ потребує святих архиєреїв. А ми маємо наших святих єпископів: святого священномученика Йосафата та багато інших, що постраждали в концтаборах та по Сибірах. Ніхто з наших архиєреїв не зрадив своєї віри і свого служіння. Тож ми так молимося: «Всі хори архиєреїв-святителів, могутні світила Української Церкви! Як вірні послідовники Апостолів і добрі пастирі, ви вірно берегли доручене вам стадо, вели його дорогами правди і дбайливо подавали йому духовну поживу, не вагаючись і життя своє віддати за свої вівці. Тож разом зі святим священномучеником Йосафатом вимолюйте українському народові у Начальника пастирів — ХристаБога вірності Його заповітам і душам нашим великої милості». Коли в церкві серед духовенства трапляються скандали, то перед нами когорта святих священників, монахів і монахинь, до яких мимолимося:

«Преподобні отці Печерські, Антонію і Теодосію, первоцвіти Української Церкви, та всі незліченні праведники, що пішли їхніми слідами, посвятивши своє життя Богові. Ви сяєте зразком християнської досконалості… Отож моліть милостивого Бога, щоб ми були гідні вашого заступництва і з вами молитвою і жертвою випрошували для Христової Церкви й нашого українського народу змилування тащедрого Божого благословення».

Коли сьогодні світ втрачає орієнтири, час пост-правди, коли всюди бере верх брехня і фейки, то ми маємо ісповідників віри, пратулинських мучеників та мирян, які загинули по концтаборах Сибіру. Вони є нашими світилами. Ми молимося до них:

«Мученики й ісповідники, святителі, ієреї, преподобні й усі миряни, що Христа ради каралися по в’язницях і каторгах, ламані душевно, побоями, голодом і холодом нищені! Ваше число та ваші імена відомі тільки всевидющому Богові. Ви ріки крови праведної пролляли і сльозами підвали в’язниць та землю каторжну скропили. Ваша мученицька кров свідчить перед небом і всією землею про вашу непохитну вірність Богові. Ви могутні заступники наші перед престолом Всевишнього, тож моліть з Богородицею Отця небесного, Спасителя Христа й Утішителя Духа за повсякчасне благословення для нашої Церкви й народу, щоб вони могли завжди пильно й радісно прославляти ваші святі імена» та йшли сьогодні вашими слідами.

Отож, продовжується наша молитва: «Хай луною дзвінкою розкотиться сьогодні по всьому небі і золотистих полях та наших степах широких могутнє „Осанна“ — мільйонів розмолених сердець і душнаших, що славословлять Тебе й подяку Тобі складають, Боже наш ласкавий і всемогутній, за дар найцінніший, за віру Христову та за скрижалі християнської праведності, що їх наші прадіди одержали з великої Твоєї милості і нам передали на освячення та спасіння душ наших».

«Прославляємо Отця і Сина і Святого Духа і подяку складаємо Тобі, триєдиний й одноістотний Боже, за неоціненний скарб, що Ти зволив нам дати святих князів і вчителів, ієреїв праведних та чернечих молільників, ісповідників та мучеників за Церкву Христову. Їхні подвиги — це наша сила. Тож, вшановуючи їхню пам’ять, разом з ними кличемо й благаємо: Господи, дай нам усім щиро об’єднатися, щоб усі діти України одним серцем і одними устами величали Тебе, єдиного істинного Бога, та вдостоїлися Твоєї вічної радості у світлі невечірньому».

Нехай так буде! Амінь.

Дивіться також

13 грудня У Римі відбулася цьогорічна підсумкова зустріч Протопресвітерів з Апостольським Екзархом 9 грудня У Рієті відзначили 20-ліття української громади св. Миколая 3 грудня Катедральний храм у Римі та храм святого Михаїла в Болоньї стануть відпустовими храмами Апостольського Екзархату впродовж Ювілейного року 2025