Проповідь Владики Діонісія у П’яту неділю Великого посту

Мр. 10, 32–45; Євр. 9, 11–14

Щоб дійти до воскресіння, Ісусові ще треба перейти через важкі страждання. На цій Божественній Літургії, яку ми служимо в катедральному екзархальному храмі, що в Римі, під материнським поглядом і опікою чудотворної ікони Жировицької Богородиці, молитовно згадуємо провсіх вас.

Євангелія від Марка говорить про подорож Ісуса зі своїми учнями до Єрусалиму, де вже третій раз Він нагадує про свої страсті, смерть і воскресіння на третій день. Учні Ісуса цієї мови не розуміють, бо ще не навчились, що означає слідувати за Ісусом. Вони думають за людськими мірками. Хочуть сидіти праворуч чи ліворуч, в його Царстві. Петро навіть радить, щоб Ісус пожалів себе (Мр. 8, 33) і не йшов до Єрусалиму.

Ісус посланий від Отця, щоб перенести на собі всі людські болі та надати їм нове значення. Те все, що для людини є знаком прокляття, преобразити на знак спасіння, і смерть довести до воскресіння. Саметак учням, що поверталися до Емаусу, Ісус сказав: «Хіба не треба Христові так страждати й увійти у свою славу?» (Лк. 24, 26). Учні Ісуса цієї мови не розуміють. Вони думають про щось інше, шукають чогось іншого… Підходить до Ісуса двоє його учнів — Яків та Йоан, — яких Ісус назвав «синами грому» (Мр. 3, 17). Вони хотіли спалити самарійське місто за те, що його мешканці не хотіли прийняти на ночівлю Ісуса з учнями (пор. Лк. 9, 51–56). Ці двоє учнів належали доруху зилотів, які боролися за незалежність Ізраїля від Римської імперії. Вони просять Ісуса: «Зволь нам, щоб ми сиділи: один праворуч, а другий ліворуч від тебе у твоїй славі», а Ісус відповідає їм: «Не знаєте чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?» (пор. Мр. 10, 37–38).

Ісус дає учням три відповіді. Перша: щоб посісти місце у Божому Царстві, треба перейти черезтерпіння. Але не треба шукати за терпінням. Бог не посилає терпіння і не карає людину. Він Сам себе покарав, щоб нас не карати! Страждання є в світі, бо належить до природи розвитку всього живого, але зокрема терпіння є наслідком гріха людини. Ісус не шукав за терпінням. Він, навпаки, прокажених очищав, сліпим відкривав очі, калік зцілював, бісів виганяв і мертвих воскрешав. Ісус старається спасти людину від страждань. Однак, щоб змінити значення терпінь, треба їх сприйняти, треба взяти на себе свій хрест та йти за Христом — треба єднатись з Христом. І тоді те, що є для нас знаком прокляття й нарікань, стає знаком спасіння.

Друга відповідь Ісуса для «синів грому» є та, що визначати учням місця у майбутньому царстві не належить йому, а Отцеві. А третя відповідь, і то сама програма Ісуса — це служіння. Не здобуття влади і слави на зразок царів і вождів цього світу, а завдання учнів Ісуса взаємно себе любити й служити. «Хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр. 10, 43–45)

«Сини грому» сперечаються з іншими учнями хто більший, хто перший. Вони бажають влади, слави, хочуть світитися перед іншими. Ці два сини зрозуміли науку Ісуса Христа пізніше. Вони все віддализаради Христа. Якова, як першого єпископа Єрусалиму, вбив Ірод (пор. Діянь 12, 29), а Йоан став євангелистом любові. Обидва учні та й інші, крім Юди, зрозуміли, що замість слави і влади треба йтидорогою служіння, жертви й віддання себе та на зразок Ісуса Христа проливати власну кров заради спасіння й відпущення гріхів.

Ми слухали листа апостола Павла до євреїв, що не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю Ісус спасає світ, на служіння Богові живому (пор. Євр. 9, 12–14). Священство, яке установив Ісус Христос, має бути готове проливати свою кров, і тіло своє ламати заради спасіння інших: «Це моє тіло, що за вас ламається… Це моя кров, що за вас проливається». Це слова Ісуса Христа, а також кожного священника, хто хоче бути пастирем на взірець Ісуса Христа, і кожного християнина, бо завдяки Святому Духу, Який сходить на нас і на святі Дари, ми також стаємо тілом Христовим. Учень Ісуса не шукає собі привілеїв і заслуг, а готовий на всі можливі жертви заради любові до братів своїх.

Це саме становить християнський авторитет: дух любові й служіння, смиренність і радість, послух і віддання себе аж до самої смерті. Не спасаємо себе болями, але любов’ю, яка може все перетерпіти, як це зробив сам Ісус Христос. Він — Спаситель! І такий-то хід до воскресіння!

Дивіться також

13 листопада У Мілані відзначили 23-тю річницю української громади і храмовий празник 12 листопада «Священномученик Йосафат є свідком і прикладом надії, яку усі ми повинні плекати» — Апостольський Екзарх під час Літургії з нагоди літургійного спомину святого 5 листопада Проповідь Владики Діонісія в 24 неділю після Зіслання Святого Духа