Різдвяне послання ієрархів Української Греко-Католицької Церкви у Західній Європі

Всесвітліші і Всечесніші Отці,
Преподобні Брати і Сестри в монашестві,
Дорогі в Христі Брати і Сестри!


Один із образів присутности Бога між людьми – це його прихід. Господь приходить, щоб бути зі своїм народом. «Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете моїм народом» (Левіт 26,12; див. Єремія 30,22). Бути Божим народом означає мати особливе місце в Божому серці. Ідея приходу Господа допомагає скріпити нас у надії, що ми ніколи не самі! Можемо завжди покладатись на Бога! «Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (до Римлян 5,5).

У часі підготовки і святкувань Христового Різдва роздумуймо про три приходи Господа до нас: прихід у тілі, прихід до наших сердець, прихід при кінці світу.«Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки» (до Галатів 4,4). «Їде, їде Бог на санях, Роздає дари усім, … Бо сьогодні народився Божий Син» (колядка). Це перший прихід Сина Божого на землю. Він «воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став людиною», як визнаємо у Символі віри. Ісус Христос взяв на себе людську природу, щоб бути подібним до нас у всьому, крім гріха (пор. до Євреїв 4,15). Своїм прикладом Ісус виявив нам Божу любов до нас; своїм словом навчив нас жити як свобідні діти Божі; своєю жертвою на хресті примирив нас із Богом Отцем та здійснив пророцтва про те, що будемо Його народом.

«Христос вірою оселивсь у серцях ваших» (до Ефесян 3,17). Другий прихід Ісуса Христа започатковується у святому таїнстві Хрещення і відбувається в наших серцях. Господь єднається з нами, щоб бути з нами в наших радощах і смутках. Прихід Ісуса довершується в нашому житті повсякчасно, а втім Ісус шанує нашу свободу і очікує на відкритість нашого серця: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною» (Одкровення 3,20). Вознісшися на небо, Христос не покинув світ, а залишився в ньому через Святого Духа. Дух запрошує нас почути голос Божий, відкрити Йому двері нашого серця і дозволити керувати нашим життям. А Ісус як Добрий Пастир «веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого» (Псалом 23,2-3). Христос вірний, Він поведе нас праведним шляхом, допоможе нам бути досконалими, «як Отець ваш небесний досконалий» (Матея 5,48). А коли ми падаємо у гріх, Ісус перший, із ніжністю, з розумінням приходить нам на допомогу, щоб нас піднести, кликати до покаяння. «Він очеретини надломаної не доломить і ґнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги» (Матея 12,20). Просфора, яку вживаємо до Літургії, має печатку з грецькими словами: «ІС ХС НІ КА» – Ісус Христос перемагає. Адже Він «смертю смерть подолав» – то й нас залучає до своєї перемоги.

«І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця» (Символ віри). Третій прихід Ісуса Христа «у своїй славі, і ангели всі з ним» (Матея 25,31) – при кінці світу. Хоч ми це популярно називаємо страшним судом, проте, це буде радісною зустріччю з воскреслим Спасителем! Сильно надіємося на цю зустріч, це ж бо завершення нашого життя та історії світу. Усе, що Господь обіцяв від створення світу, усе, що Святе Писання каже, сповниться для всіх нас. Нам треба з нетерпінням очікувати й бажати цієї зустрічі з Богом!

Дорогі Брати і Сестри, так як ми готувалися до свята Христового Різдва (передріздвяним постом, сповіддю, святим причастям; вивченням коляд, прибиранням хати, приготуванням подарунків), так слід підготуватись до щоденного приходу Ісуса Христа в наші серця, а поготів – до остаточного його приходу при кінці світу. Ми запрошені жити надією, бо «любов Бога влита в серця наші» (до Римлян 5,5). Надія не дасть нам падати у відчай – навіть посеред страшних обставин кровавої і святотатської російської війни проти нашого народу і Української держави. «З нами Бог! Розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог!» (Велике повечір’я). Не дозвольмо, щоб що-небудь затьмарювало нам радість співпричастя з воскреслим Христом!

Щоб підтримати нашу надію, Церква оголосила 2025 рік ювілейним, Святим роком. Святий рік припадає що 25 років (перший такий Ювілейний рік проголосив папа Боніфатій VІІІ у 1300 році). Відкриття Святого року відбудеться в Римі 24 грудня, а в наших єпархіях та екзархатах – у неділю, 29 грудня (Неділя по Різдві).

Метою Святого року є оживити Божий народ у надії. Папа Франциск тому вибрав гаслом на цей Ювілейний рік слова: «Надія ж не засоромить» (до Римлян 5,5), а вірних, які користатимуть із ласк Святого року, назвав паломниками надії. Під час цього року заохочуємо вірних брати участь у прощах до святих місць: насамперед, до чотирьох базилік Риму та інших церков Вічного Міста, у тому ж числі – собору Святої Софії та катедри святих мучеників Сергія й Вакха та Жировицької Богоматері; а у країнах наших поселень – до катедральних соборів та інших духовних центрів, визначених Єпископом. А понад усе, нехай цей Ювілейний рік стане для всіх нас нагодою до покаяння, поглиблення нашої віри, лікування душевних ран і травм, спричинених війною, а особливо – усильної молитви за припинення війни та за справедливий і тривалий мир у нашій Батьківщині. Жертвуймо отриману в цьому році благодать (повний відпуст) за відпущення своїх гріхів, або за наших спочилих рідних, зокрема – за полеглих захисників і захисниць України.

Під час наших прощ молімось про Боже милосердя та відпущення гріхів для нас і наших ближніх, огортаймо молитвою наших захисників і захисниць на фронті, усіх поранених і травмованих душевно і тілесно, родини, які втратили своїх рідних та близьких, пам’ятаймо про полонених і насильно депортованих, про шукачів притулку за кордоном і внутрішньо переміщених осіб на рідних землях, а також про наших братів і сестер, які перебувають на тимчасово окупованих теренах України.
Нехай новонароджений Спаситель, який прийшов на землю понад дві тисячі років тому, ввійде в наші серця! Нехай наповнить їх вірою, надією й любов’ю та оживить нас! Нехай уже тут, щоденно, буде з нами, щоб ми колись змогли зустріти Його обличчям в обличчя та в радості і повноті життя перебувати з Ним навіки!