«Саме так Різдво Христове стає живою дійсністю»: проповідь у неділю по Різдві

Дорогі у Христі брати і сестри! Ми ще перебуваємо в світлі Різдва Христового. Церква ще співає про Вифлеєм, про Дитя, яке прийшло у світ, щоб бути з нами. Але вже сьогодні, у Неділю по Різдві, Слово Боже нагадує нам: цей світ не завжди приймає світло.

Євангеліє розповідає про втечу Святої Родини до Єгипту, про страх, переслідування, про біль і невинно пролиту кров. Христос приходить у світ як Спаситель, але від самого початку Його життя позначене хрестом. Саме в цьому різдвяному світлі ми вчора згадували святого первомученика і архидиякона Стефана — покровителя нашої української спільноти у Капуа. І це дуже промовисте поєднання.

Святий Стефан — перший, хто після Різдва показує, якою ціною приймається Христос. Він бачив у Вифлеємському Дитяті не просто немовля, а Господа життя. Тому він не зрікся правди, навіть коли це коштувало йому життя. Святий Стефан був людиною, повною віри й Святого Духа. Він не шукав слави, не прагнув влади — він служив. Він служив потребуючим, тим, кому було важко, тим, хто потребував його, служив Церкві. Але саме це просте, щире служіння зробило його здатним свідчити Христа аж до кінця.

Коли прийшов час випробування, Стефан не відповів злом на зло, ненавистю на ненависть. Він молився за тих, хто його вбивав. І в цю мить найбільшої людської поразки він побачив відкрите небо. Це дуже важливе слово для нас, українців, які живуть поза Батьківщиною. Ми теж часто живемо між двома світами: між болем і надією, між втомою і вірою, між спогадами про дім і реальністю щоденного життя тут, на чужині.

Святий Стефан нагадує нам:

• Церква починається не з будівель, іконостасів, благодійних ярмарок, а з людей чистих серцем, що наповнені Святим Духом, які об’єднуються навколо Євангелія Христа під проводом священника, Єпископа, Патріарха, Папи.
  
• Справжня сила християнина полягає не в гучних словах чи самовиправданні, а в тихій і непохитній вірності Богові.
  
• Навіть проходячи шлях страждання, людина, з’єднана з Христом та Його Церквою, покликана залишатися в молитві, любові й довірі до Божої волі.
  
• Той, хто вірний у малому, стає здатним на велике свідчення. Повний Святого Духа, св. Стефан не відповідає ненавистю, не мститься, а молиться за своїх гонителів.
  
• У цьому він дуже близький до Святої Родини. Марія, Йосиф і маленький Ісус не борються зі злом силою — вони довіряють Богові й ідуть дорогою послуху. Стефан іде тією ж дорогою.
  

Для нас, української спільноти на чужині, це особливо важливе слово. Ми, як Свята Родина, часто перебуваємо «в дорозі»: між домом і тутешнім життям, між болем за Україну і щоденними обов’язками. І є спокуса втомитися, замкнутися, втратити духа умиротворення. Іноді нам здається, що свідчити Христа — це означає робити щось велике й видиме. Але дуже часто Бог діє через прості речі.

Українська мама тут, на чужині, щодня встає раніше, щоб приготувати дітям сніданок і відвести їх до школи. Вона втомлена, тривожиться за рідних в Україні, не завжди має сили. Але перед виходом з дому вона хрестить дітей і каже: «Хай Господь буде з вами у цьому дні». Можливо, ніхто цього не бачить. Але саме так передається віра. Саме так Різдво Христове стає живою дійсністю.

Святий Стефан теж починав не з проповідей перед натовпами, а з простого служіння. І Свята Родина теж не мала ні сили, ні захисту, ні підтримки від людей, окрім довіри до Бога. Але в цій простоті Бог відкриває небо.

Тому наше християнське свідчення сьогодні — це не героїзм на показ, а вірність у щоденному житті: у родині, у праці, у молитві, у терпеливості один до одного, у молитві навіть тоді, коли важко.

Празник Різдва Христового і святкування пам’яті св. Стефана нагадують нам:

• Бог присутній не лише там, де спокійно, а в особливий спосіб там, де важко.
  
• Віра росте не в зручності, а у вірності.
  
• Якщо ми вміємо бути вірними в малому, то Бог сам зробить велике.
  
• Якщо ми не закриваємо серце, то небо залишається відкритим.
  

Нехай наш покровитель навчить нас бути спільнотою, яка не боїться свідчити Христа — тихо, але правдиво; не силою, а любов’ю; не лише словами, а життям.

І нехай, як для святого Стефана, для нас завжди буде відкритим небо — навіть тоді, коли земля під ногами нестабільна.

Христос Рождається! — Славімо Його!