Слово Преосвященного Владики Григорія до духовенства Апостольського Екзархату у Великий Четвер

Дорогі отці душпастирі, диякони, семінаристи нашого Екзархату в Італії!

У цей благословенний день Великого Четверга, що у світлі Страсного Тижня відкриває нам глибини жертовної любові Христової, звертаюся до вас із пастирським словом — словом вдячності, братерства та духовного заохочення.

Символічно, що саме напередодні цього святого дня Господь дозволив мені прибути до Італії, щоб бути поруч із вами, дорогі мої співслужителі. Разом з вами я бажаю увійти в таїнство цих днів, пережити Страсті Христові не лише як літургійний чин, а як духовну дійсність — час благодаті, покаяння, оновлення та глибокого сопричастя.

Цей день є святим спомином двох найбільших дарів, залишених нам Спасителем: Пресвятої Євхаристії — джерела й вершини християнського життя, та Таїнства Священства, у якому ми, недостойні слуги, стаємо знаряддям благодаті Божої для Його люду. Перед Тайною Вечерею, у тиші вечірника, Христос здійснює жест, який залишається викликом на всі віки — умивання ніг апостолам. Він, Учитель і Господь, упокорюється перед учнями, щоби показати, що священство починається не зі звершення, а зі служіння; не з почесного місця, а з уміння схилитися в покорі. Цим жестом Він мовить до кожного з нас: «Як Я вчинив вам — чиніть і ви» (Ів 13,15).

Не вагаймося похилитися над духовними ранами наших людей. У них — сучасних учнях, зранених, спраглих, мігрантах — Христос очікує нашого служіння любові. Під час Тайної Вечері Христос, перед Своїми Страстями, до кінця полюбив Своїх (Ів 13,1) — і в тій любові передав Себе у руки апостолів, щоби вони, а через них і ми, роздавали Його Тіло і Кров на «відпущення гріхів і на життя вічне». Святий Кирило Єрусалимський у містагогічних повчаннях про Євхаристію навчає: «Під виглядом хліба дається тобі Тіло Христове, а під виглядом вина — Кров Христова, щоби, прийнявши Тіло і Кров Христові, ти став одним тілом і кров’ю з Ним. Так ми носимо Христа в нашому тілі та в нашій крові» (Містагогічні повчання, IV, 3).

Ісус Христос покликав нас бути не лише служителями і завідателями Таїнств, а й живими свідками Його присутності серед людей, пастирями, які носять на собі «запах овець» і благодать Неба. Святий Іван Золотоустий каже: «Священство звершується на землі, але належить до порядку небесного… Якщо хтось жив на землі так, як ангел, навіть і тоді він не був би достойним цього служіння» (Про священство, кн. 3). Якими словами можна відповісти на це таїнственне довір’я Бога, Який дозволяє нам стояти при жертовнику, торкатися святинь, благословляти, прощати, помазувати, уділяти Христа? Лише словом вдячності, смирення і постійного оновлення серця, прагненням служити не з обов’язку, а з любові, готовністю щоденно, наново, віддати себе в руки Христа — як хліб, що має бути переломлений і розданий.

Окремо прагну висловити щиру подяку кожному з вас за ваше жертовне й невтомне служіння у непростий час, коли біль і хресна хода нашого народу триває, а сльоза матері чи дитини залишаються мовчазною молитвою, ви стали тими, хто поруч: простягнули руку, відкрили двері до Пасхального світанку надії тим, хто їх втратив. Дякую за вашу присутність біля тих, хто прибув до Італії, рятуючись від війни; за підтримку, яку надаєте не лише духовно, а й з християнською теплотою та щирим співчуттям, за служіння у громадах, за всі ініціативи на підтримку наших воїнів, за допомогу пораненим, постраждалим. Те, що ви чините у Христовому Імені, не залишиться непоміченим у Божих очах. У кожному вчинкові милосердя, що виходить із вашого серця, живе Євангеліє, яке сьогодні, як ніколи, потребує втілення.

Прошу вас, дорогі отці, пам’ятати, що джерелом нашої внутрішньої сили є жива й особиста єдність із Тим, Хто нас покликав. Плекання молитви — це простір, у якому священик дозріває, де народжується благодать служіння, мир душі та дар духовного розпізнавання, дозволяючи також пережити особисті кризи. Водночас, особливе значення має священича єдність — братерська підтримка, добре слово, уважність одне до одного. Це основа, на якій зростатиме й утверджуватиметься наш Екзархат. Адже, за словом Спасителя: «З того пізнають, що ви Мої учні, якщо любов між вами буде» (Йо 13,35). Саме такої любові та єдності сьогодні прагне не лише світ, а й кожен із нас — як ті, що спільно стоять перед вівтарем і служать одному Господеві.

Нехай Христос, Який добровільно гряде на Страсті, утвердить нас на шляху Пасхи, даруючи благодать вірно вести Божий люд до світла Його Воскресіння та дозволить нам, носіям величного Таїнства, щоразу глибше відкривати Його присутність для кожної душі, довіреної нашому служінню — з вірою, лагідністю і жертовною любов’ю.

Зі щирою молитвою та вдячністю за вашу вірність і з Архиєрейським благословенням,

Благословення Господнє на вас!

+ Григорій

Апостольський Адміністратор sede vacante et ad nutum Sanctae Sedis

Дано у Римі, дня 16 квітня 2025 р. Б. у Страсну Седмицю Великого Посту при Катедральному храмі Жировицької Божої Матері і Святих Сергія і Вакха