Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
«Свята Ріто, молись за нас і за нашу Батьківщину» — українці з Рієті та ЛʼАквіли здійснили паломництво до м. Кашія
3 червня 2025
2 червня 2025 року українські вірні громад міст Рієті і Л’Аквіла, під духовним проводом свого душпастиря о. Ростислава Гадади, здійснили молитовне паломництво до мощей святої Ріти у м. Кашія.
Паломництво розпочалося у Роккапорені — мальовничому селищі, де народилася свята Ріта. Прочани побували у її родинному домі, стародавньому лазареті, а також пройшли Хресною дорогою, яка веде до вершини гори — Скелі св. Ріти, де вона часто усамітнювалася для молитви та споглядання. Саме звідти, згідно з переданням, свята була чудесним способом перенесена до монастиря в Кашії, у який прагнула вступити ще з дитинства. Тут вірні молилися Молебень до Христа Людинолюбця, заносячи особливі прохання за мир і перемогу для України.
У Кашії паломники відвідали монастир, де св. Ріта провела більшість свого життя в молитві та покуті, а також величну базиліку, де мали можливість молитися перед саркофагом з нетлінними мощами святої.
Кульмінацією прочанського шляху стала Божественна Літургія у нижній базиліці, яку очолив о. Ростислав. У проповіді він звернув увагу на актуальність постаті святої Ріти для сьогодення:
«Свята Ріта — покровителька матерів, жінок у стражданні, сімей у кризі та заступниця в безнадійних ситуаціях. Ми приносимо до неї всі наші болі та тривоги, особливо — українських жінок, які втратили дітей і чоловіків через війну. Роздумуючи про її життя, ми по-особливому відчуваємо, що вона нас дуже добре розуміє. Її життя — це світлий приклад того, як бути вірною Богові серед випробувань. Вона вчить нас, що навіть у найглибшій темряві війни та смерті можна жити святим життям, якщо черпати силу у Христі…»
Отець Ростислав пригадав основні віхи життя святої — її шлюб із жорстоким чоловіком, прощення його вбивць, смерть синів, відмову в монастирі та чудесне прийняття до нього через заступництво святих. Особливу увагу звернув на її глибоку молитву і єдність з Христом, яка стала джерелом надлюдської сили:
«Ціле життя святої Ріти було випробуванням, у якому не одна людина могла би зневіритися й зламатися. Роздумуючи над ним, ми мимоволі запитуємо себе: звідки у слабкої жінки, побитої життям, стільки відваги й віри?
У сьогоднішньому Євангелії Господь дає нам відповідь: «Я — виноградина, ви — гілки. Хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той багато плоду приносить. Без Мене не можете робити нічого. Коли ж ви в Мені перебуватимете і Мої слова у вас перебуватимуть, чого б ви не хотіли — просіть, і буде вам».
Джерелом сили, віри й любові святої Ріти був Ісус. Вона була гілкою, щільно приєднаною до виноградної Лози — до Христа. Щоденна молитва, Святе Причастя, Боже Слово, роздуми над життям Господа — усе це було джерелом, яке зціляло її серце, зранене болем. Чи змогла б вона прожити своє життя в святості без єдності з Богом? Звісно, ні. Попри численні життєві рани, її серце завжди залишалося відкритим для Господа» — зазначив проповідник.
На завершення він сказав: «Приклад святої Ріти промовляє до нас, які й сьогодні, через сотні років, живемо в подібно важких обставинах. Її життя навчає нас, що попри все ми покликані бути гілками, прищепленими до Христа; покликані до святості; покликані єднати свій біль із жертвою Ісуса за навернення ворогів. Молімося, щоби ми були такими, як вона».
На закінчення прочани ще раз звернулися до святої Ріти, прохаючи її небесного заступництва:
Свята Ріто, молись за українські родини! Свята Ріто, молися за мир і справедливість для нашої землі!
Життєпис святої Ріти
Свята Ріта народилася 1381 року в містечку Роккапорена поблизу Кашії (Італія) в родині хліборобів — Антоніо Лотті та Амати Феррі. Вона була довгоочікуваною дитиною. Коли дівчині виповнилося 12 років, за тодішнім італійським звичаєм вона мала визначити свій життєвий шлях. Понад усе Ріта прагнула посвятити своє життя Богові в монастирі, але з любові до батьків погодилася залишитися поруч із ними.
Батьки наполягали, щоби вона вийшла заміж за знатного Паоло Фердінандо Манчіні — чоловіка, який не вирізнявся глибокою побожністю, був жорстоким і гордим. Приймаючи волю батьків, Ріта, ймовірно, побачила в цьому також і Божу волю. Покорою та терпеливістю вона поступово змінила серце свого чоловіка, залишаючись доброю та слухняною дружиною. Бог благословив їхнє подружжя двома синами — Йоаном та Павлом, які, завдяки старанню побожної матері, зростали слухняними й вихованими дітьми.
Однак родинне життя раптово обірвалося: Паоло Фердінандо загинув під час суперечки з давніми ворогами. Згодом від хвороби померли й обидва сини. Овдовівши й осиротівши, Ріта повернулася до давнього прагнення — вступити до монастиря. Її прийняли до монастиря святої Марії Магдалини, де дотримувалися правил святого Августина. Наприкінці свого життя Ріта отримала особливий дар — стигми — рану від тернової колючки, яка кровоточила на її чолі, а після смерті — розливала трояндовий аромат.
Після 15 років самотньої молитви та посту, 22 травня 1457 року свята Ріта відійшла до Господа. Її тіло залишилося нетлінним і зберігається сьогодні в санктуарії міста Кашія.
Ще за життя монахині з її участю відбувалися численні чуда, а після смерті вірні почали з молитвою звертатися до неї по заступництво й отримували особливі благодаті.
Папа Урбан VIII проголосив Ріту блаженною 1628 року, а Папа Лев XIII у 1900 році зарахував її до лику святих, призначивши її літургійний спомин на 22 травня.
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
