«Святий отець Піо — вчитель християнського життя і приклад для душпастирів»: отець-Протосинкел під час прощі українців до Сан Джованні Ротондо

У молитовному дійстві, що вже стало щорічною традицією для українців з південних регіонів Італії, взяло участь понад 500 вірних Екзархату, а також паломники з Паризької Єпархії св. Володимира Великого. Разом із душпастирями Неаполітанського деканату на прощі молилися троє ченців із херсонського монастиря отців-василіян: о. Ігнатій Москалюк, ЧСВВ, о. Піо Павлик, ЧСВВ, і брат Піо Франішин, ЧСВВ. Від імені Владики Діонісія Ляховича, паломництво очолив Протосинкел Апостольського Екзархату о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ.

На початку паломники приватно помолилися біля нетлінних мощей святого отця Піо у крипті Санктуарію Святої Марії Ласк, які з 2013 року є виставленими у скляному саркофазі для публічного вшанування вірними. Відтак, взяли участь у Хресній дорозі, під час якої роздумували про страждання України крізь призму страстей нашого Господа Ісуса Христа.

Наприкінці молитви Хресної дороги до присутніх звернувся отець-Протосинкел, закликавши у теперішніх випробуваннях нашого народу брати приклад з тих осіб, які ідучи слідами Ісуса по дорозі на Голготу, робили все можливе, щоб полегшити Його страждання і виявити співчуття: «Роздумуючи над хресною ходою нашого Спасителя, проводимо паралель із шляхом боротьби, який верстає сьогодні ввесь український народ. Як боляче бачити знущання російського безбожного агресора над невинним цивільним населенням. Ми, українці у діаспорі, покликані бути тими відважними Вероніками, які обтирають закривавлене обличчя наших братів і сестер в Україні, і тими сильними Киринейцями, які, не вагаючись, допомагають нести хрест випробувань нашим співвітчизникам.

Саме так, ми не маємо права бути пасивними глядачами хресної ходи нашого народу, а отже, не можемо собі дозволити на фізичне чи моральне виснаження. Лише разом, — об’єднані у молитві, у соціальному служінні, в активній підтримці наших захисників, — ми зможемо дійти до бажаної перемоги добра над злом, життя над смертю».

Отець Теодосій також наголосив, що на шляху до воскресіння нашої Батьківщини кожному із нас потрібно проаналізувати своє сумління, щоби звільнитися від особистих та суспільних гріхів, які, мов важкий хрест, придавлюють Україну до землі. «В часі молитви ми тричі зупинялись у роздумах над упадками Ісуса під тягарем хреста. Ці падіння, як наголошують автори молитовних текстів, спричинені людськими гріхами, які є тягарем і завдають Господеві великого болю. Сьогодні також і наша Україна неодноразово падає під вагою свого хреста. А причиною її падінь є, зокрема, соціальні гріхи нашого народу, які ми покликані викорінювати разом. Особливо, мова йде про гріх корупції, який кидає нашу державу на землю і придавлює її великим тягарем. Сьогодні, як ніколи, аби піднятись і прямувати далі дорогою до воскресіння нашого народу, нам потрібно скинути із себе ярмо корупції, перервати ланцюг шкідливих звичок, успадкованих за радянських часів, адже цей тягар, немов ракова хвороба, нищить нас зсередини».

Центральною частиною прощі стала Божественна Літургія, яку у Санктуарії Святої Марії Ласк очолив Протосинкел Екзархату о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, у співслужінні Протопресвітера Неаполітанського деканату о. Ігора Стуса та присутніх священників, які прибули зі своїми громадами. Богослужіння супроводили співом студенти Папської Української Колегії св. Йосафата з м. Риму.

Роздумуючи над Євангельською розповіддю від святого Марка про зцілення юнака на молитву його батька, о. Теодосій звернув увагу присутніх на силу батьківської і материнської молитви як найбільш дієвого вияву опіки та любові до своїх дітей, який однак, ми часто недооцінюємо.

«В нашому суспільстві, де чимало осіб схиляє голову перед силою людського інтелекту і знання, перед професійним досвідом і навичками, розвитком науки і техніки, часто не зауважується сила молитви. Однак, досвід автентичного християнського життя, зокрема тих людей, як навчились щиро розмовляти із Творцем, показує всім нам, якою могутньою у боротьбі зі злом є молитва. Адже як багато можна нею осягнути?! Варто пригадати молитву батька із сьогоднішнього євангельського уривку: щира розмова з Ісусом допомогла його синові отримати другий шанс, тобто звільнитись від нечистого духа, який нищив життя його дитини. В наш нас не один батько і не одна мати, дивлячись на свою дитину, яка піддалась якомусь поганому впливові чи потопає у гріхах, бажає допомогти і підтримати, однак, не знає, яким чином це зробити. А святий апостол Марко, у сьогоднішній розповіді, підкреслює, що найдієвішим та найуспішнішим засобом для цього є саме молитва батька і матері за свою дитину».

Говорячи про піст проповідник зазначив: «Зазвичай ми схильні трактувати піст як відмову від чогось, тобто піст „від“: від м’яса, від молочних продуктів, від алкоголю, від солодощів, тощо. Але, слід призадуматись також і над постом „для“, адже, час посту повинен відзначатись добрими ділами; саме у цей період в нашому щоденному житті повинно бути більше часу для бідних, для потребуючих, для нашої родини, для дружини, чоловіка і дітей, для розмови з Богом та для інших вчинків, які виявляють нашу справжню християнську віру».

На завершення богослужіння о. Теодосій подякував отцю декану Ігорю Стусу та священникам за організацію цього паломництва, а також усім вірним за спільну молитву у наміренні миру та перемоги України.

Зі словами вдячності, які вірні зустріли оплесками і сльозами на очах, звернувся також о. Ігнатій Москалюк, ЧСВВ, з прифронтового Херсону. Священник подякував українцям в Італії за надану гуманітарну допомогу для Херсону, розповів про реальний стан справ у регіоні та про труднощі, з якими стикаються отці-василіяни під час служіння у прифронтовій зоні. «Я бачив сльози на очах паломників та відчув, як їм болить за Україну» — прокоментував о. Ігнатій на фейсбук-сторінці херсонського монастиря.

Дивіться також

17 вересня Зустріч директорів та керівників українських шкіл Апостольського Екзархату 17 вересня Протопресвітер Неаполітанського деканату відвідав громади в Калабрії 17 вересня Владика Петро Голіней відвідав українські громади в містах Ріміні, Каттоліка і Пезаро