Сила Хреста та Любові: четверта онлайн-зустріч катехитів Флорентійсько-Болонського деканату

Модератором зустрічі традиційно виступив о. Василь Вербіцький, Директор Відділу душпастирства Апостольського Екзархату. Зустріч стала вже четвертою у серії духовних бесід, які проводяться для студентів Катехитичного курсу Екзархату та катехитів деканату. Цей цикл зустрічей є гарною можливістю для катехитів поглибити свої знання та духовно зрости, слухаючи науки священників своєї спільноти. На початку зустрічі о. Василь Вербіцький привітав учасників та провів спільну молитву. Зустріч розпочалася спільною молитвою «Царю Небесний» та читанням уривка з Першого послання апостола Павла до Коринтян (1:18–24), який підкреслює глибоку істину про Хрест Христовий. Після читання Святого Письма о. Володимир звернув увагу учасників на ту Правду, якою покликаний жити кожен християнин. Він наголосив, що те, що в часи апостольські вважалося знаряддям найбільшого упокорення, приниження та ганебної смерті — як з боку юдейської релігійної традиції, так і з боку елліністичної філософії — стало джерелом радості та спасіння для всього світу. Бо саме через Хрест Христовий прийшла радість усьому світові. Знак хреста для християн — джерело радості і знак Воскресіння!

Під час духовної науки о. Володимир нагадав учасникам слова, які Церква молитовно повторює у часі Великого Посту: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Священник підкреслив, що той, хто по-справжньому любить, уже живе вічним життям, адже правдиву любов неможливо вбити. Саме ця любов перемогла смерть на Хресті. На підтвердження цієї думки о. Володимир навів слова святої Джемми Ґалгані, стигматички з міста Лукка, де й сьогодні зберігаються її мощі. Свята Джемма, як і святий Франциск з Асижу та святий о. Піо з П’єтрельчіни, мала особливий дар участі у Христових стражданнях. Їй приписують слова: «Хто любить правдиво, той страждає добровільно». Ці слова нагадують нам про Христа Спасителя, який добровільно прийняв Хрест задля любові до кожного з нас. Саме тому, коли ми говоримо про тих, хто добровільно віддав своє життя за Україну, все частіше звучать слова: «Герої не вмирають». І в цих словах йдеться не лише про людське геройство, а передусім про силу Любові, яка є безсмертною. Бо любов неможливо знищити, так само як неможливо знищити Бога, адже Бог є Любов. Цю Божу Любов ми споглядаємо у самому Таїнстві Воплочення та Відкуплення. Божий Син увійшов у людську історію, прийняв нашу природу, став одним із нас. Він не лише прийшов до людей, але залишився з нами аж до кінця — віддав своє життя, прийнявши людську смерть, щоб дарувати кожному з нас життя вічне.

Ісус Христос — це добрий товариш і вірний Друг, який не просто раз на рік «надсилає» нам подарунок чи пам’ятає про нас у визначений день. Він — той, хто приходить до нас і залишається з нами назавжди. Як молимося під час Божественної Літургії: «Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо перебуваєш». Господь приходить до кожної людини, щоб навчити нас зректися себе — не у буквальному сенсі, а зректися своїх ілюзій, уявлень про власні можливості та перспективи, які часто обмежені нашим людським баченням. Він кличе нас прийняти нову реальність — реальність Божого дару, дару Вічного Життя. І в цій дорозі кожен з нас зустрічає свій «поріг» — смерть, яка є лише переходом, розділенням між тілом, яке минає, та душею, яка живе вічно. Саме тому ми кажемо що «Герої не вмирають», адже вони засвідчили присутність найвищої Любові — Божої, тисячі Синів і Доньок нашого народу, котрі віддали свої життя за Україну!

Підсумовуючи свої духовні роздуми, о. Володимир нагадав слова Христа: «Немає більшої любові, коли хто своє життя за друзів своїх віддає». Цей шлях любові — це дорога наслідування Христа, Який і сьогодні каже кожному та кожній з нас: «Йди за Мною». Він запрошує довіритися Йому, бути Йому послушним, вчитися від Нього поступати і діяти так, як діє Він. Цей шлях за Ісусом, через Хрест, допомагає людині звільнитися від егоцентризму й само замкненості, даруючи можливість бачити Бога, самого себе та ближніх у світлі Божого Слова. Особливо це стосується тих, кого суспільство часто відкидає або ігнорує. Жити для інших ніколи не є легко, але той, хто приймає Хрест Господній як свій, знаходить у ньому джерело особистого спасіння та спасіння світу. Після науки о. Володимира учасники зустрічі мали можливість поділитися власними роздумами та життєвими історіями про те, як досвід Хреста Господнього відгукується у їхньому житті, у житті їхніх ближніх, які страждають із вірою та довірою до Бога. На завершення зустрічі о. Василь Вербіцький повідомив, що наступна катехитична зустріч відбудеться традиційно в останню п’ятницю місяця. Цього разу спікером буде о. Андрій Солецький з Флоренції. Також учасники обговорили плани майбутніх зустрічей. Зустріч завершилася спільною подячною молитвою до Пресвятої Богородиці.

Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату

Дивіться також

3 серпня «Зібрати в розсіянні сущих»: Світові дні молоді у Римі 2025 1 квітня «Діалоги про мир» у Монці 1 квітня Молитва на вершині: Хресна дорога на Везувії