Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Три секції Державного Секретаріату Ватикану
24 березня 2023
Серед численних відомств Ватикану провідну роль відіграє його Державний секретаріат, який тепер очолює Кардинал П’єтро Паролін. Цей орган є дуже важливим, кожне висловлювання його очільників, зокрема, у контексті війни в Україні, підхоплюють журналісти цілого світу. Про виникнення і структуру цієї інституції ідеться у нашій наступній статті, присвяченій структурам Ватикану.
Державний секретаріат Ватикану є відомством (дикастерією) Римської курії, яка допомагає Верховному Понтифіку — Папі Римському у виконанні його найвищої місії.
Історичне походження Державного секретаріату сягає XV століття, коли Апостольською конституцією Nondebetreprehensibile від 31 грудня 1487 року було засновано Апостольський секретаріат, який складався з 24 апостольських секретарів, один з яких, під назвою Secretariusdomesticus, займав провідну посаду.
Папа Лев X (1475–1521) заснував іншу посаду, посаду Secretarius intimus, на допомогу кардиналу, який взяв насебе керівництво державними справами та для листування, головним чином з Апостольськими Нунціями, послами Папи, які тоді утверджувалися зі стабільними дипломатичними повноваженнями. Так розвивався Державний секретаріат, особливо в період Тридентійського собору (1545–1563).
Secretarius intimus, також відомий як Секретар Папи або maior, протягом тривалого часу майже завжди був прелатом, тобто був представником вищого духовенства, нерідко удостоєним єпископської гідності.
Папа Павло VI Апостольською конституцією Regimini Ecclesiae Universae від 15 серпня 1967 року, втілюючи волю, виражену Єпископами на Другому Ватиканському Соборі, реформував Римську Курію та надав нового обличчя Державному Секретаріату, ліквідувавши Апостольську канцелярію.
Святіший Отець Іван Павло ІІ 28 червня 1988 року проголосив Апостольську конституцію Pastor Bonus, якою, реформуючи Римську курію, розділив Державний секретаріат на дві секції: секцію загальних справ і секцію відносин з державами. Таким чином, з одного боку, була забезпечена унікальність, а з іншого — диференційована специфіка служіння, яке Державний секретаріат покликаний запропонувати Папі.
Державний секретаріат очолює кардинал, який має титул Державного секретаря. Першого співробітника Папи в управлінні Вселенською Церквою, кардинала Державного Секретаря, можна вважати найбільшим виразником дипломатичної та політичної діяльності Святого Престолу, який в окремих обставинах представляє особу самого Святішого Отця.
Секція загальних питань
Відповідно до статті 41–44 Апостольської конституції Pastor Bonus, секція загальних справ (або перша секція) має завдання вирішувати питання, що стосуються щоденного служіння Папи Римського як щодо Вселенської Церкви, так і у відносинах з дикастеріями Римської курії. Він опікується складанням документів, які йому доручає Святіший Отець, виконує акти щодо призначень Римської курії та зберігає свинцеву печатку та перстень. Першим відділом Державного секретаріату керує архієпископ, заступник із загальних справ, якому допомагає прелат, асесор із загальних справ. Особа заступника з’явилася в ієрархічному порядку Державного секретаріату в 1814 році.
Секція відносин з державами
Секція стосунків з державами, або Друга секція, має завдання, які повинні розглядатися з урядами різних країн. Він відповідає за: дипломатичні відносини Святого Престолу з державами, включаючи положення про Конкордати (угоди між Апостольською Столицею і певною державою, наприклад, такі домовленості є в Італії, Німеччині, Бельгії) або подібні угоди; представництво Святого Престолу в міжнародних організаціях і конференціях; в особливих обставинах, за дорученням Папи та після консультації з компетентними Дикастеріями Курії, ця секція відповідає за надання партикулярних прав Церквам, а також їх установам; у тісній співпраці з Конгрегацією у справах єпископів, може брати участь у призначенні єпископів у країнах, які уклали договори чи угоди міжнародного права зі Святим Престолом.
Ця секція бере свій початок від Конгрегації Super negotiis ecclesiasticis regni Galliarum, заснованої Пієм VI Конституцією Sollicitudo omnium ecclesiarum від 28 травня 1793 року, щоб вирішити проблеми, які поставила перед Церквою Французька революція.
Другу секцію Державного секретаріату очолює архієпископ, секретар у справах відносин з державами, якому допомагають прелат, заступник секретаря у справах відносин з державами, а також кардинали та єпископи.
Третя секція Державного Секретаріату
Святіший Отець Франциск 21 листопада 2017 року заснував Третю секцію Державного Секретаріату під назвою Секція для персоналу з дипломатичною роллю Святого Престолу, посилюючи нинішній офіс Делегата Папських представництв.
Секцію очолює Делегат Папських представництв, мета якого продемонструвати увагу та близькість Святішого Отця та Державного Секретаріату до персоналу, який виконує дипломатичну роль. З цією метою Уповноважений Папських представництв може планувати регулярні відвідини офісів Папських представництв.
Третя секція займається виключно питаннями, що стосуються осіб, які працюють на дипломатичній службі Святого Престолу або готуються до неї, як-от, наприклад, відбір, початкове та постійне навчання, умови життя та служби, просування по службі, дозволи тощо. Виконуючи ці функції, він користується законною автономією і, водночас, намагається налагодити тісну співпрацю з Секцією загальних справ та з Секцією відносин з державами. Крім того, він скликає та головує на спеціальних засіданнях для підготовки номінацій папських представників.
Підготувала: Руслана Ткаченко, Відділ Комунікацій Апостольського ЕкзархатуДжерело: www.vatican.va
