Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
«Церква не наша, а Христова»: владика Григорій до священників Міланського деканату
4 вересня 2026
З 31 серпня по 2 вересня 2026 року в м. Бокка-ді-Магра, в монастирі отців-кармелітів, відбулася зустріч священників Міланського деканату з владикою Григорієм Комаром на тему: «Сучасний стан наших громад: прийняти реальність, яка стрімко змінюється, аби бути здатними допомогти Богові через нас преображувати цей світ». У центрі зустрічі було прагнення побачити сучасну реальність не як загрозу, якої потрібно боятися, а як простір і нові можливості, де Господь продовжує діяти та вести Свою Церкву.
На початку зустрічі протопресвітер Міланського деканату о. д-р Володимир Містерман подякував владиці Григорію за присутність і пояснив, з якою метою проводиться ця зустріч. Апостольський Адміністратор нагадав священникам про фундаментальну істину душпастирського служіння, а саме: що Церква не наша, а Христова, і що кожен священник, будучи служителем Української Греко-Католицької Церкви, водночас є частиною Вселенської Католицької Церкви. Але передусім кожен священник є Христовим. Саме це усвідомлення допомагає по-новому дивитися на священниче служіння, його успіхи та виклики, труднощі та майбутнє.
«Побачити реальність і не злякатися її» — такою була одна із центральних тем розмови єпископа зі своїми священниками. Учасники ділилися досвідом, аналізували та роздумували над станом катехизації, різних молитовних спільнот, суботніх і недільних шкіл, участю молоді та родин у житті громад. Однак головний акцент було поставлено не на статистичних даних, а на тому, як прийняти цю реальність із довірою до Господа та провадити довірені громади дорогою до освячення і спасіння.
Сучасні громади дуже стрімко змінюються, і ці зміни інколи можуть викликати певну тривогу, відчуття безпорадності чи провокувати різні кризи. Роздумуючи над ними, владика Григорій попросив священників не дозволяти страхові паралізувати душпастирське служіння, а з довірою і спокоєм залишатися там, де кожного поставив Господь і де Церква їх сьогодні потребує.
Під час розмов та дискусій учасники дійшли до висновку, що, оскільки реальність кожної громади є іншою, відповідно до неї слід шукати нові, креативні підходи та необхідні ресурси. Там, де є молодь, особливу увагу варто спрямовувати на служіння молодим людям. Там, де переважають сім’ї, душпастир має зосередитися на їхньому супроводі. А якщо громада складається переважно зі старших людей, це також є конкретним полем для душпастирського служіння, яке не можна недооцінювати і яке не маємо права занедбати.
Владика Григорій також закликав душпастирів створювати для себе простір для духовного зростання, молитви, відпочинку та плекання братерства, яке для вірних стає мовчазною проповіддю. Священник не може постійно лише віддавати: йому необхідно мати середовище, у якому він сам зможе відновлюватися, отримувати підтримку і зростати. У цьому контексті прозвучало серйозне застереження про небезпеку «стати пенсіонерами, будучи ще дуже молодими» — втратити внутрішню енергію, перестати шукати нові шляхи служіння та фактично не приносити користі ні собі, ні людям, ні Церкві. Такий стан, за словами владики, зрештою компрометує саме свідчення Євангелія.
Важливою підсумковою темою зустрічі Міланського деканату стала тема «Між системним плануванням та простором для спонтанності». Окремий блок зустрічі був присвячений підготовці до пасторального року. Учасники роздумували над тим, як побудувати душпастирський план на трьох рівнях — екзархальному, деканальному та локальному, — аби в усій запланованій діяльності відчувалася синергія між душпастирями, а також між священниками, своїм єпископом та різними відділами курії Апостольського Екзархату.
На завершення зустрічі Міланського деканату священники разом із владикою Григорієм зібралися в каплиці перед розп’яттям Ісуса Христа 1240 року, щоби помолитися за п’ятьох померлих священників, які звершували своє служіння в Апостольському Екзархаті.
Повідомив о. Ярослав Морикот
