Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
«Тихі апостолки Церкви» — в Римі відбувся з’їзд дружин священників Апостольського Екзархату
23 травня 2025
З 19 по 21 травня 2025 року в Римі відбувся з’їзд дружин священників Апостольського Екзархату для українців в Італії. У ці дні учасниці мали нагоду поглибити духовне життя та поділитися особистим досвідом своєї особливої місії — бути підтримкою у служінні своїх чоловіків-священників.
День перший: дружина священника — особливе покликання у житті Церкви
Зустріч розпочалася у понеділок, 19 травня, духовною наукою, яку провів о. д-р Андрій Максимович, духівник їмостей і працівник Державного Секретаріату Святого Престолу. Запрошуючи учасниць до глибшого усвідомлення свого покликання у світлі Божого Слова та досвіду Церкви, він наголосив на важливості вміти помічати та відчитувати Божі знаки у сучасних подіях, через які Господь промовляє до Церкви та кожної людини. Особливою нагодою для таких роздумів став контекст Ювілейного року, проголошеного Папою Франциском. Саме тема надії, яка не розчаровує, стала ключовою у виступі отця Андрія. Він закликав присутніх розпізнавати Божу волю в подіях, які ми разом переживаємо: від відходу до вічності Папи Франциска до вибору нового Святішого Отця — Папи Лева XIV. Ці події стали прикладом того, як крізь досвід смутку, втрати й очікування Церква покликана відкривати надію та Божу присутність.
Отець Андрій також звернув увагу на духовне значення кризи. Саме криза, за його словами, є сприятливим часом для духовного зростання, формації та освячення. Це стосується не лише особистого життя, а й подружжя, родин священників та спільноти в цілому. Як приклад такого глибокого духовного переживання життєвих випробувань, було наведено постать Пресвятої Богородиці, яка з довірою прийняла виклики, пов’язані з народженням Христа — зокрема, досвід убогості та «обурення яслами».
Окрему увагу під час зустрічі о. Андрій приділив ученню Папи Франциска про роль жінки в Церкві. Він підкреслив, що Папа Франциск був одним із тих понтифіків, хто особливо високо цінував покликання жінки, її духовну проникливість, вкорінення у вірі та готовність до жертовного служіння. Саме тому важливо, щоб священники, єпископи і церковні провідники вміли слухати і радитися з жінками, які є глибоко віруючими та активно служать у Церкві.
Зустріч завершилася активним обговоренням, під час якого учасниці мали нагоду поділитися своїми духовними переживаннями, труднощами та відкриттями, збагачуючи одна одну взаємним свідченням.
Архиєрейська Божественна Літургія
У цей же день була звершена Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Григорій Комар, Апостольський Адміністратор Екзархату в Італії, у співслужінні Владики Діонісія Ляховича, Єпископа-емерита, о. д-ра Теодосія Р. Греня, ЧСВВ, Протосинкела Екзархату, о. д-ра Андрія Максимовича, духівника їмостей і працівника Курії Екзархату для зв’язків з церковними інституціями, та о. Василя Вербіцького, Директора Відділу душпастирства Екзархату та співорганізатора заходу.
У своєму слові Владика Григорій наголосив на важливості духовної підтримки дружин священників, які мають особливе покликання — не лише як дружини та матері, але і як активні співучасниці пасторального служіння своїх чоловіків:
«Я хочу вас попросити, щоб ви собі пригадали те, що вам говорили єпископи перший раз, коли ви прийшли по благословення на шлюб. Що ви думали тоді, коли писали згоду на те, щоб ваш чоловік став священником? Що переживали в моменті свячення, коли молилися за його місію? І як ви себе уявляли в цій місії? Я думаю, кожна з вас тоді просила Бога бути доброю жінкою, доброю матір’ю, доброю дружиною священника.
Наш покійний владика Юліан Вороновський часто любив говорити, що будинок священника — подібний до скляного палацу. У ньому усі стіни прозорі, і кожен хоче побачити, що там робиться, тому що люди шукають прикладу і знаходять його саме в родині священника. Це приклад живої віри, молитви, жертовності й довіри до Бога».
Згадуючи блаженного священномученика Омеляна Ковча, українського священника, який загинув у концтаборі за те, що рятував євреїв, Апостольський Адміністратор Екзархату в Італії сказав:
«Він був не просто священником, а справжнім батьком, провідником, мужем віри. Читаючи його життя, так багато можна навчитись… Навіть з того, як він виховував своїх дітей. Якось його дитина віддала новенький плащик, який тато їй щойно купив, для сирітки. І коли він запитав: „Чому ти так зробила? Тепер ти не матимеш цього плащика“, — вона відповіла: „Тату, я маю тебе. А вона не має нікого…“».
Окрему увагу промовець приділив постаті дружини священника у світлі думок блаженного Омеляна Ковча, який у своєму творі писав чимало про їхнє покликання. Вже тоді, на початку XX століття, він зауважував, що навіть глибоко віруючі батьки не завжди з готовністю віддавали своїх дочок заміж за семінаристів, розуміючи тягар цього життя:
«Він навіть називав дружину священника — мученицею. Але не для того, щоби вас налякати, чи обтяжити почуттям обов’язку, а лише щоб пригадати: ви вже тоді, даючи згоду, сказали Богу „так“ — на цю особливу місію. І я знаю, що ви краще від мене розумієте виклики та дари цього щоденного життя».
Завершуючи своє слово, Владика Григорій подякував дружинам священників за їхнє невидиме, але неоціненне служіння у вірі, любові та витривалості. Він підкреслив, що у цьому покликанні вони не залишені самі:
«Ми теж хочемо вам сказати, що ніхто не має права вас залишити. Ми будемо молитись за вас. Бо ми розуміємо: без Божої ласки вам не є легко. Але ви — ті, які знаєте наших священників не з картинок. Ви знаєте їх правдиве обличчя. І не просто знаєте — ви їх любите.
Сьогодні люди хочуть бачити ідеальні приклади, священників-супергероїв. І коли душпастир чи його родина не вписуються в цей ідеал, одразу приходить критика, зневага… Але не у вас. Ви не відкидаєте своїх чоловіків за слабкість, втому чи помилки. Ви приймаєте їх такими, якими вони є. Бо знаєте: вони теж — люди. І їм потрібна підтримка. Деколи — просто заспокоєння. Слово, яке повертає мир у дім», — підсумував промовець.
Також єпископ підкреслив, що українська Церква в Італії має особливе обличчя — вона жива, сімейна, що зростає також і завдяки присутності священичих родин:
«Сила й унікальність нашої Церкви тут, в Італії, у тому, що ми маємо не лише неодружених священників, але й одружених. Це наш дар. Це наша сила. Це те, що ми маємо використати: як ресурс любові, єдності, пастирської зрілості».
До учасниць звернувся також Протосинкел Екзархату о. д-р Теодосій Грень, ЧСВВ, який з вдячністю пригадав багаторічну співпрацю та життєві перетини з багатьма священничими родинами. Отець Теодосій порівняв їх місійне служіння з Євангельською сценою, де апостол Петро виходить з човна, щоби йти по воді до Ісуса:
«Дивлячись на вас, перед очима постає апостол Петро, який не побоявся вийти з човна, залишити свою зону комфорту, хоч знав, що під ногами не буде твердого ґрунту. Так само й ви, дорогі дружини наших священників, зробили цей крок — покинули своє звичне життя, можливо стабільну роботу в Україні, і пішли за Божим голосом, щоб підтримати свого чоловіка».
Протосинкел наголосив на унікальній ролі їмостей, особливо в умовах міграції:
«Ваша підтримка є неоціненною — не лише як дружин, але як духовних співпрацівниць у місії Церкви. У сучасному світі, де душпастирське служіння щораз більше зазнає викликів, бути священником — нелегко. А бути одруженим священником в Італії — це справжнє апостольство». Він подякував дружинам священників, які з великою посвятою супроводжують своїх чоловіків у служінні: «Ми щиро дякуємо вам за вашу щоденну присутність, за вашу молитву, за добре слово — для тих, хто є вам найближчими, для ваших чоловіків. Владика Діонісій свого часу назвав наших жінок „тихими будівничими Екзархату“. А вас сьогодні можна справедливо назвати „тихими апостолками“.
Відвідини Дикастерії для Східних Церков і Ватиканських музеїв
Далі, згідно з програмою, важливою подією дня стало відвідання Дикастерії для Східних Церков. Отець Олександр Сапунко, працівник Дикастерії і священник Екзархату, ознайомив присутніх з її місією, структурою та діяльністю, що спрямована на служіння для вірних Східних Католицьких Церков у світі.
Учасниці мали також нагоду поспілкуватися із заступником секретаря Дикастерії Монсеньйором Філліппо Чампанеллі, який поблагословив присутніх та висловив вдячність за їхнє жертовне служіння у Церкві. Після обіду їмості відвідали Ватиканські музеї.
День третій: участь в аудієнції зі Святішим Отцем
Останнього дня, на завершення зустрічі, Божественну Літургію очолив о. Василь Вербіцький. Після богослужінняїмості вирушили до Ватикану, щоби взяти участь у першій загальній аудієнції Папи Лева XIV на площі Святого Петра.
Читайте також:
Дружини священників Апостольського Екзархату взяли участь у першій загальній аудієнції Папи Лева XIV
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
