«У Бозі наша надія» — Владика Діонісій у день спомину Пратулинських мучеників

Ісус Христос посилає своїх учнів на місію, немов овець серед вовків. Цей заклик продовжується по сьогодні. Сьогодні газети подали статистику, що 360 мільйонів християн є жертвами переслідувань і надалі число зростає.

Наша Церква сьогодні вшановує пратулинських мучеників, 13 греко-католицьких мирян села Пратулина, сьогодні Польща, яких розстріляла сотня царських солдатів 24 січня 1874 року за те, що відмовились передати сільську церкву православному священникові. Святий Папа Іван Павло II, 6 жовтня 1996 року проголосив їх блаженними.

Хочу звернути увагу на те, що ці 13 пратулинських мучеників не були ані єпископами, ані священиками, ані монахами, а були мирянами. Не було священика у Пратулині, бо він зрадив і перейшов у православ’я. Захищали церкву миряни, звичайні люди, тому це заохочує ще більше, особливо мирян, бути свідками Ісуса Христа. І скільки наших вірних, новомучеників, не зреклися своєї віри і за те страждали по сибірських концтаборах. І сьогодні треба свідків під час жахливої війни, під час загальної кризи віри в Європі, навіть серед скандалів у Церкві.

Слово «мученик» з грецької мови означає «свідок». Ісус Христос, коли возносився на небеса, сказав до своїх учнів: «Ви будете свідками моїми до кінця віків». Мученик — це свідок Ісуса Христа. «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради (Мт 5,11)». «Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене — переслідуватимуть і вас» (Йо 15, 20).

Християнський письменник Тертуліан колись сказав, що кров мучеників є насінням християн, і це залишається законом зросту християн. Другий Ватиканський Собор у Конституції «Про Церкву» вважає мучеництво визначним даруванням та найбільшим доказом любові» (LG 42).

Дорогі брати і сестри, у ситуації, в якій знаходиться зараз наша Україна, також лунає заклик для усіх нас, духовенства і мирян, бути свідками віри, немов тих овець серед вовків. Ми не маємо вовчих зубів. Тому, будьмо мудрими, як змії, простими, як голубки. У Бозі наша надія.

Не падаймо духом, не журімся, як або що нам говорити, адже не ми бо будемо говорити, а Дух Отця нашого в вас говоритиме. В гору піднесім серця!

+ Діонісій Ляхович, ЧСВВ,
Апостольський Екзарх