Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
У день пам’яті св. Мартина Папи Римського Апостольський Екзарх очолив Літургію за мир в Україні в м. Тоді
13 квітня 2024
У суботу, 13 квітня 2024 року, з нагоди свята священномученика Мартина I, Папи Римського, у храмі Пресвятого Розп’яття у місті Тоді, що в регіоні Перуджа, Апостольський Екзарх Владика Діонісій Ляхович очолив Архиєрейську Божественну Літургію італійською мовою у візантійському обряді за мир в Україні.
Богослужіння відбулося з ініціативи Дієцезії Орв’єто-Тоді у співпраці з Апостольським Екзархатом для українців католиків візантійського обряду в Італії та Мальтійським Орденом в Італії. З Владикою співслужив о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, Протосинкел Апостольського Екзархату, о. Василь Гушуватий, Протопресвітер Римського деканату, та Капелан Мальтійського Ордену з місцевої дієцезії. Участь в спільній молитві взяли представники Мальтійського Ордену з регіону Умбрія, семінаристи й українські прочани. Місцеві миряни також приєдналися, щоб помолитися разом за мир в Україні, серед яких присутнім також мер міста Антоніно Руджано.
На початку Літургії о. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, висловив подяку представникам Мальтійському Ордену за їхню підтримку під час війни, наголосивши на їхній активній участі та допомозі у важливих проєктах для українського народу. Він підкреслив, що ця Євхаристійна молитва є виразом вдячності Богу за дар дружби з Мальтійським Орденом, Церквою в Італії та її вірними. Також Протосинкел закликав молися за мир в Україні, просячи Господа припинити кровопролиття на українській землі та благословити її на справедливий, тривалий і безпечний мир.
Відтак Владика Діонісій звернувся до присутніх з проповіддю, у якій підкреслив особливе значення для України святого Мартина I, Папи й мученика, народженого саме в Тоді. «Цей святий, пам’ять якого вшановуємо сьогодні, загинув мученицькою смертю в Херсоні в Криму 16 вересня 655 року і тіло його було поховано біля воріт цього міста. А тепер в окупованому росіянами Криму чути гомін війни в Україні. Це несправедлива, святотатська війна, яка приносить величезний біль, і яка перетворила Україну на величезну лікарню. Важко прийняти цю жахливу реальність», — наголосив він. Єпископ подякував організаторам молитви за мир в Україні, насамперед Дієцезії Орв’єто-Тоді, Мальтійському ордену та своїм співпрацівникам в Апостольському Екзархаті.
«Сьогодні є багато закликів до миру! Стає важко розрізнити різні мирні дискурси. Іноді ці наративи мають контури пацифістської ідеології, миру за будь-яку ціну, бути в мирі з самим собою, не піклуючись про страждання інших», — зауважив Апостольський Екзарх. Проповідь єпископа привернула увагу вірних до молитви «Отче наш», як звернення до Бога з проханням про мир.
Архиєрей підкреслив, що ця молитва не є лише словами, але вираженням глибокого духовного зв’язку з Богом через Ісуса Христа у Святому Дусі. За його словами, молитва за мир повинна бути не лише про формальну заяву, але й про реальну дію для досягнення миру серед людей: «Прощення означає не мовчазне схвалення вчинків кривдника і підкорення злу, а подолання його силою Христа. Коли хтось хоче мене вбити, я можу не захищатися; однак, коли хтось хоче вбити мого брата, я зобов’язаний його захищати, якщо хтось вторгається на мою Батьківщину, я зобов’язаний її захищати, я не можу бути дезертиром». Владика Діонісій пригадав про трагічні наслідки війни в Україні, яку «лукавий перетворив на велику лікарню з приблизно 20 мільйонами травмованих людей, сотнями тисяч загиблих і поранених, десятками тисяч в’язнів, викрадених дітей, сиріт, вдів, зруйнованих міст та мільйонів біженців».
Архиєрей завершив проповідницьке слово такими словами-молитвою: «Воскреслий Ісусе! У Тобі життя завжди перемагає. Сучасна історія спонукає нас вирушити на цю Хресну путь, і з Твоєю силою ми пройдемо цей визвольний шлях для нашого народу. Прийми у вічній радості свободи душі наших героїв, тих, хто пожертвував своїм життям, віддавши їх за любов до братів, за любов до своєї Батьківщини. І дай усім нам сили, віри та відваги на шляху до воскресіння, перемоги добра над злом, світла над темрявою, щоб кожен міг проголошувати: „Воскресла Любов перемогла!“.
Додамо, що святий Мартин служив легатом Папи Теодора І у Константинополі, де став непримиренним противником єресі монотелітів, яка твердила, що Христос мав лише одну волю, божественну, яка немовби поглинула людську волю. Після смерті Теодора І, Мартин I був обраний папою і відразу розпочав свою діяльність, не чекаючи затвердження Візантійським імператором Констанцом II.
У жовтні 649 року Мартин I скликав синод з метою остаточного засудження єресі монотелітів. Синод тривав майже місяць, під час якого було засуджено саму єресь, її авторів та їхні твори. Однак рішення синоду не були втілені в життя. Під наказом імператора 15 червня 653 року св. Мартин І та св. Максим Сповідник були схоплені та вивезені з Риму. Спочатку Мартин І був утриманий на острові Наксос, а потім перевезений до Константинополя. Після жорстокого поводження та приниження, 25 березня 655 року, його вислали до Херсонеса в Криму, де Папа й помер.
