У Казерті учні місцевої української школи провели Хресну дорогу за Україну

21 березня 2024

У неділю, 17 березня, в українській громаді Пресвятої Тройці м. Казерта діти та молодь місцевої школи «Золотоуст», під кервіництвом брата Андрія Шабанова, провели Хресну дорогу за Україну, у якій взяла участь численна спільнота вірних.

«Великий піст і знов іде Христос, бере хреста зчорнілого на плечі, несе його як весь всесвітній гріх…»

«Уже десять років поспіль поруч з Христом стає на свою хресну дорогу, несе свого хреста Україна… Зранена, згвалтована, збичована, але нескорена. І є у неї, у нашої України, свої фарисеї та зрадники, є свої симеони та вероніки, є тисячі стражденних та плачучих під хрестом матерів та дітей, є свої пилати, що омивають руки… Можливо є десь і той варавва, якого оминула доля України… А юда, той, так званий, старший брат вирішив поцілувати нас… Але найголовніше, що є в нас Бог, який помер за нас на хресті, і який не дасть нам померти як нації».

Такі розважання, такі надії, сподівання та щира і глибока віра та любов до Ісуса червоною ниткою проходили усіма стаціями Хресної дороги, яку приготував брат-семінарист Андрій Шабанов. Місцевий душпастир о. Ігор Данильчук заохочував на Хресну дорогу та запрошував у різний спосіб парафіян, учнів, батьків та вчителів школи «Золотоуст» і вони прийшли.

Кожен представник молитовних спільнот «Святої Вервиці», «Матерів в молитві», церковних братчиків, сестриць, хору, парафіяльного карітасу, класів парафіяльної школи виносили 14 ікон Христових страстей і повільно проносили церквою. Учні школи читали стації Хресної дороги Ісуса, порівнюючи її із подіями, які відбуваються зараз в Україні.

До кожного українського серця доходили слова душпастиря отця Ігоря про терпіння Ісуса та про страждання українського народу. Про немарні терпіння, бо Ісус переміг смерть і Україна переможе своїх ворогів.

Найбільш зворушливим для всіх присутніх став проникливий до душі спів пісні «Пливе кача», який майстерно виконали діти та молодь школи «Золотоуст» під диригуванням та молитовним натхненням брата Андрія Шабанова. Їхній спів страсних пісень на кожній стації проникливо супроводжував молитви та розважання Хресної дороги.

Люди не стримували сліз… Кожен згадав щось своє, болюче і особисте, залишене в душі жорстокою і цинічною війною. Кожна українська душа ставала на коліна під Ісусів хрест і просила Перемоги та миру для України.

Отак ми думками були на Голгофі і бачили той хрест, на якому Син Божий вмирав… Та ми знаємо тепер, що Він воскрес і віримо що воскресне і наша Україна.