Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
У Колегії святого Йосафата відслужили подячну Літургію з нагоди іменин та дня народження Апостольського Екзарха
1 липня 2023
30 червня 2023 року, у свято Собору дванадцяти апостолів, у Папській Українській Колегії Святого Йосафата у Римі, відбулося молитовне святкування іменин Апостольського Екзарха Преосвященного Владики Діонісія Павла Ляховича та його 77-річчя, яке він відзначатиме 2 липня.
У колегійній каплиці Апостольський Екзарх очолив подячну Божественну Літургію. Архієрею співслужили священники Курії та близько 30 душпастирів, які прибули до Риму з різних куточків Італії.
У проповіді єпископ роздумував над покликанням апостолів, яких кличе Христос, тих, «що їх сам хотів», звертаючись до глибини їхнього серця, аби вони йшли за Ним і продовжували Його місію на землі.
Владика при цьому пригадав св. ап. Павла, який про долю апостолів сказав, як про «останніх, немов призначених на страту, що стали видовищем світові, й ангелам, і людям… Інколи нерозумні, немічні, без честі, наче сміття світу… Їх ображають, гонять, ганьблять… Проте Апостол Павло, переживаючи те все, незважаючи на всі свої недоліки і „колючки“, наважується запрошувати інших, щоб ішли його шляхом».
У світлі цих літургійних текстів, Апостольський Екзарх поділився спогадами про особистий шлях слідування за Христом, починаючи від перших знаків його покликання аж до сьогодні.
»Перш за все покликання не було моєю ініціативою, але Божою. Коли я був на четвертому році життя, мій дідо Федько Ляхович, зірвавши першого дозрілого кавуна, одну половину приніс до мого батька, і сказав: «Це для мого ксьондза». Я тоді, очевидно мало що розумів, але ці слова закарбувалися в моїй пам’яті по сьогодні».
Архиєрей розповів про навчання, перші кроки у богопосвяченому житті та навіть кризи у чернечому покликанні: «Коли я написав прохання і склав Вічні Обіти, за якийсь час прийшла найбільша життєва криза. Почав писати листи до батьків, щоб їх приготовити до несподіванки. І ця криза тривала два роки, до завершення теологічних студій. На завершення мого перебування у Римі, я випросив в о. Атанасія Великого, тодішнього Протоархимандрита, дозвіл на працю у Німеччині. Отець Атанасій дозволив з умовою, щоб я взяв собі якогось співбрата. Зголосилось два, між ними о. Сотер. То була важка праця на заводі „Мерседес“.
На вакації взяв собі для читання книжку «Зроби перехід», бібліста P. Thivollier. І це були мої найкращі реколекції, які мене довели до остаточного рішення залишитись у Чині і служити як священник. Це був «перехід» з кризи на радикальну посвяту Господеві як ченця василіянина і священнослужителя. Почалася нова історія. Під час покладання рук, приймаючи Духа Божого — «Божественну благодать», що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює», єдине, про що я просив — щоб той Дух мене провадив. А як життєву програму я вибрав євангельський принцип: «Я між вами як той, що служить» (Лк. 22, 27), що став також моїм девізом як єпископа. Стараюся так жити і молитись, просячи завжди при всіх обставинах світла Святого Духа».
Владика Діонісій також зауважив, що навіть сказавши остаточне «Так» Господеві, учень Христовий не є позбавлений випробувань, але повинен бути готовим піти за Учителем докінця: «Всюди мене зустрічали прирізні випробування, але ніколи не відповів „Ні!“ і не турбувався, де буду жити, скільки будуть платити — просто йшов! Життя віри різноманітне! Раз маєш найкращу їжу, іншим разом — голодуєш; в одному місці тебе приймають, як царя, а на іншому — дивляться на тебе кривим оком; одні вітають, а чотири рази в інших місцях на тебе подають до суду. Одні тебе підтримують, інші копають яму, в яку, зрештою, самі туди падуть… Ти воскресаєш та ідеш далі… Отож, кого Господь кличе йти за Ним, мусить бути готовим на все, до кінця життя».
»Тому, сьогодні разом з Вами складаю подяку Господеві за те все, що розповів, і дякую всім вам за братню та сестрину підтримку. Разом усі, разом до самого кінця, до остаточного «Прийди!»
Наприкінці Літургії, від імені всіх присутніх, зі словами привітання до Владики звернувся Протосинкел Екзархату о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ.
»Преосвященний Владико, сьогодні ми зібралися, щоби молитовно вшанувати день Ваших іменин і скласти Богові щиру Євхаристійну подяку за дар Вашого життя і за вже понад 50 років священничого служіння. Дорогий Владико, порівнюючи Вас до Вашого покровителя св. ап. Павла, ми бачимо, що між вами є дуже спільними насамперед три моменти. Апостол народів був дуже ревним щодо Божого Царства, яке було йому на серці. Друга його особлива риса апостола — це його швидкий розум та великий інтелект, що відобразилося у його епістолярному жанрі. І третя риса — це його місійність. Під час Вашої проповіді Ви показали, наскільки Ваше життя було схожим до життя великого апостола. Доля Вас завела не в одну країну і важко сказати, де б Ви не були і де не служили. Ви також ціле життя проповідуєте Царство Небесне, до якого всі ми прямуємо. І також Ви багато потрудилися, аби залишити нам чимало Ваших богословських праць, проповідей та роздумів. Тому, дорогий Владико, від усієї родини нашого Апостольського Екзархату, хочемо щиро Вас привітати з днем Ваших іменин і народження. Бажаємо, щоб Господь Бог дарував Вам ще багато років життя та служіння, у здоров’ї, радості та повноті Його благодаті».
Окрім того, слова привітання були скеровані о. д-ру Петру Голінею, Канцлеру Екзархату і пароху Катедрального храму, з нагоди іменин, а також о. д-ру Володимиру Медвідю, Директору Карітасу, який у цей день святкував одинадцяту річницю ієрейських свячень.
Відділ Комунікації Апостольського Екзархату
