У Мілані відзначили 23-тю річницю української громади і храмовий празник

У своєму привітанні Владика Діонісій, звертаючись до вірних, процитував слова української поетеси Лесі Українки: «Contra spem spero» — «Без надії сподіваюся». Ці слова особливо актуальні для українців, які, навіть у найтемніші часи, сповнені надії, моляться і вірять у звільнення від сил зла. «Нехай наші молитви щодня і щохвилини супроводжує віра, надія і любов!» — наголосив Владика.

Під час проповіді Владика роздумував над значенням постаті св. Йосафата у житті сучасних християн. «Коли маленький Іван Кунцевич молився разом з мамою перед розп´яттям Ісуса Христа у храмі м. Володимира Волинського, у його серце впала іскра Божої любові. Тут відбувся Божий поклик Івася! Цей вогонь, що розгорівся у серці малого хлопця, супроводив його до кінця життя» — підкреслив Владика Діонісій.

Відчуття вогню Божої Любові спонукало св. Йосафата до великої праці для відновлення чернечого життя, що виразилося у його життєвому девізі: «Починай від себе!» «Монастир опущений, майже порожній. Йосафат починає реформу монастиря від себе, свідченням свого життя. Не кидає каменем на старших ченців, але закриває себе в келії, веде покутницьке життя. Вивчає богослов´я передусім з літургійних книг» — продовжив проповідник.

За словами Владики, цілопальна посвята Богові досягає кульмінації, коли святий Йосафат віддав своє життя, «щоб усі було одно!» «До єдності веде вогник любові, особиста і літургійна молитва, яка нас навчає мислити по Божому; веде до знання і святості життя; веде до виходу на служіння і місію, як ченці, як священики, і як єпископи, посеред опору і переслідування, інколи завершуючи мучеництвом».

Апостольський Екзарх звернув увагу, що «Папа Франциск у буллі проголошення Ювілею 2025 року каже, що мученик — це свідок надії. Святий Йосафат є також мучеником за єдність Христової Церкви, адже своєю кров’ю запечатав єдність Київської Церкви з наступником апостола Петра — видимим знаком і непорушною опорою цієї єдності».

На завершення промовець сказав: «Хочу завершити, навівши цитату із твору одного французького письменника Шарля Пеґі (Charles Peguy). Цей автор пише, що «Віра, Надія і Любов — це три сестри, двоє дорослих і одна маленька дівчинка. Вони йдуть вулицею, тримаючись за руки: двоє старших, Віра і Любов скраю, а маленька дівчинка Надія — посередині. Кожен, побачивши їх, думає, що двоє старших тягнуть за собою молодшу, яка йде посередині.

Вони помиляються! Це вона всіх тягне за собою. Бо якщо надії забракне, все зупиняється». Справді, без надії можуть зупинитися навіть віра і любов. Це глибоко відчула українська поетеса Леся Українка у своєму шедеврі: «Contra spem spero» — «Без надії сподіваюся». Здається, що наша сучасна історія будується на «вбогім сумнім перелозі», на спустошеній землі, тому разом з Лесею Українкою ми також без надії будемо сподіватись, будемо сіяти барвисті квітки, будемо сіяти квітки на морозі, будемо жити! Геть, думи сумні!».

Після Божественної Літургії відбулося мале освячення води та мирування, а святкування продовжилося спільним обідом для всіх присутніх.

Український народ сьогодні переживає непрості часи. Війна принесла у життя кожного українця невимовний біль і тривогу. Проте серед цього випробування великою втіхою стає можливість бачити Божу турботу і робити добро. Люди завжди творили добро, але у воєнний час ці вчинки стали більш видимими, яскравими. Добрі справи об’єднують, згуртовують, наповнюють серця радістю. Ідеї єдності, добра та любові, за які віддав своє життя святий Йосафат, особливо надихають вірних української громади в Мілані, названої на його честь.

За матеріалами громади свщмч. Йосафата м. Мілан

Дивіться також

12 грудня Духовний виїзд для сімей «До джерела» 1 грудня Апостольський Екзархат запрошує українців в Італії на паломництво до м. Барі 24 листопада Венеціанський деканат запрошує на прощу до Падови