У Реджо-Емілії відзначили 60-літній ювілей отця-мітрата Михайла Хром’янчука

24 вересня 2026

У понеділок, 21 вересня, у храмі Святого Юрія Переможця в Реджо-Емілії відбулася подячна Архієрейська Божественна Літургія з нагоди 60-літнього ювілею отця-мітрата Михайла Хром’янчука.

Перед початком богослужіння Преосвященний владика Григорій Комар, Апостольський адміністратор, освятив подаровані ювілярові священичі ризи, відтак отець-мітрат очолив у них подячну Божественну Літургію.

У спільній молитві разом із владикою Григорієм Комаром та отцем-мітратом Михайлом Хром’янчуком співслужили понад 20 священників Апостольського Екзархату в Італії та священник з України. До богослужіння також долучилися численні парафіяни й гості, які прибули, щоб разом подякувати Богові за дар життя та священничого покликання ювіляра.

У своєму слові владика Григорій Комар наголосив, що 60-літній ювілей є не підсумком служіння, а новим етапом, у якому життєвий досвід і духовна зрілість стають основою для подальшої праці.

«Ми хочемо нашому ювіляру пригадати, що 60 років — це не є той час, коли можна спочивати на лаврах. Це є той час, коли людина, уже маючи досвід, маючи життєву мудрість, може ще багато і багато чого зробити. Попереду є ще багато завдань, які Господь йому доручає і доручатиме у майбутньому».

Роздумуючи над пройденим шляхом, владика закликав ювіляра побачити в радощах і труднощах, успіхах і випробуваннях присутність Бога, Який провадить людину, дарує їй благодать, силу та мудрість. Окремо Апостольський Адміністратор звернув увагу на євангельський діалог воскреслого Христа з апостолом Петром на березі Тиверіадського озера. Це запитання владика адресував і ювілярові:

«Михаїле, чи ти любиш Мене?»

За словами владики, саме це запитання є визначальним для кожного священника, адже відповіддю на нього стає усе його життя та служіння. Завершуючи цю думку, владика пригадав відповідь апостола Петра: «Господи, Ти все знаєш».

Після завершення Архієрейської Божественної Літургії було зачитано подячну грамоту від Апостольського адміністратора за багаторічне служіння отця Михайла Христовій Церкві та українським вірним в Італії. Від імені владики Григорія Комара грамоту зачитав канцлер Апостольського Екзархату отець Ігор Галей.

Під час цієї урочистої частини було відзначено й отця Андрія Мацьківа, душпастира української громади м. Парми, з нагоди 30-ї річниці священничих свячень. Присутні молитовно подякували Богові за дар його священничого покликання та багаторічне служіння.

Ювілейне святкування продовжилося теплими вітаннями та музичними подарунками. Особливим моментом стало виконання улюбленої пісні ювіляра «Чом, чом, земле моя» тріо Bel Canto.

До привітань долучилася також талановита молодь громади та парафіяльний хор. Свої побажання отцю Михайлу висловили близькі та рідні, які розділили з ним цей особливий день.

Після привітань до присутніх звернувся сам отець-мітрат. Передусім він подякував Богові за дар життя та за всі роки, упродовж яких Господь провадив його дорогою священничого покликання. Озираючись на шість десятиліть життя, ювіляр говорив про радісні й непрості моменти, зустрічі та розлуки, успіхи й труднощі, у яких сьогодні особливо виразно бачить Божу присутність.

«Перед Божим престолом, оглядаючи десятиліття свого життя, разом із цими гостями хочу запитати: “Чим, Господи, я віддячу за всі добродійства для мене?” І знаходжу лише одну відповідь — подякувати Богові за життя, молитвою і подальшим служінням. Найперше дякую Господу за дар життя. 60 років — це вже дорога, на якій можна побачити багато Божих знаків. Були на ній радість і непрості моменти, зустрічі та розлуки, успіхи й труднощі. Але сьогодні особливо виразно бачу, що впродовж усього життя Господь провадив мене, посилав потрібних людей і навіть через непрості обставини готував до служіння».

Отець Михайло також пригадав свій шлях до священства, який формувався в часи підпілля Української Греко-Католицької Церкви. Він розповів про умови, у яких відбувалася підготовка до священничого служіння, та про людей, які своїм прикладом допомогли йому зростати у вірності Христові та Церкві. За словами ювіляра, досвід переслідуваної Церкви став для нього особливою школою віри.

Свою промову священник завершив словами вдячності за людей, які стали частиною його священничого шляху, та за дар церковної родини, у якій єпископ сприймається не лише як духовний провідник, але й як батько.

«Я вдячний усім людям, яких Господь послав на моєму шляху як і в Україні, так і тут, в Італії. Кожна парафія, кожна зустріч залишили слід у моєму серці. Священник покликаний навчати інших, але дуже часто саме вірні навчають священника терпеливості, простоти, довіри Богові та щирої молитви».

Для ювіляра цей день став нагодою не лише прийняти вітання, але й самому подякувати Богові за життя, покликання, людей і всі обставини, через які Господь провадив його до сьогоднішнього дня.