У Римі при Cоборі Святої Софії вчергове роздали гуманітарну допомогу українським родинам

Цього разу допомогу отримали близько 130 українських сімей — переважно люди похилого віку, матері з дітьми, особи, які проходять лікування або перебувають у складних життєвих обставинах. Ініціатива стала можливою завдяки підтримці жертводавців та волонтерів, які від початку повномасштабної війни допомагають українцям далеко від рідного дому.

Як розповів ректор собору Святої Софії та Директор відділу «Мігрантес» Апостольського Екзархату о. Марко Семеген, ця діяльність народилася як відповідь на виклики перших місяців війни: «Усе почалося як виклик потреби часу. Коли до Італії прибули тисячі українських біженців, ми побачили конкретні потреби людей. Спершу це були одяг і взуття для дітей та підлітків, а згодом допомога розрослася до системної підтримки тих, хто найбільше її потребує».

Сьогодні роздача гуманітарної допомоги стала одним із важливих напрямів служіння української громади в Римі. Водночас, за словами священника, люди приходять сюди не лише за матеріальною підтримкою. «Мені було приємно побачити, що значна частина людей перед отриманням допомоги заходить до храму. Дехто приходить помолитися, поспілкуватися. На початку ми роздавали молитовники та Нові Завіти, бувають моменти, коли ми молимося разом. Для багатьох це не лише матеріальна, а й духовна підтримка», — розповідає о. Марко.

Він наголосив, що ця місія органічно продовжує бачення патріарха Йосифа Сліпого, який заснував Святу Софію. «Я думаю, що Сліпий так само би робив. Він відповідав на виклики часу. Але його знаменита думка: "Буде земля — буде хата, буде хата — будуть люди", фактично стала фундаментом цього місця. Він розумів, що українцям потрібен не лише храм, а простір, де вони зможуть зустрічатися, підтримувати одне одного, зберігати свою віру та ідентичність». Під час повномасштабної війни особливо стало видно, наскільки пророчим було це бачення патріарха. Саме собор Святої Софії став місцем, куди українці приходили по допомогу, де формувалися гуманітарні вантажі для України, збиралися пожертви та знаходили підтримку ті, хто був змушений залишити рідний дім через війну. «Якби не було цього місця, ми б сьогодні ставили собі питання: де приймати людей, де зберігати допомогу, де організовувати цю працю. Людей притягує сюди не лише гуманітарна підтримка, а й сама Свята Софія як духовний дім українців у Римі», — підкреслив о. Марко.

До служіння традиційно долучаються й сестри-служебниці, які від початку війни підтримують гуманітарні ініціативи для українців. Сестра Софронія Данилюк, СНДМ, розповіла, що для сестер така праця є природним продовженням їхнього покликання: «Це частина нашої харизми — служити ближнім, особливо потребуючим. Люди приходять сюди не від доброго життя. Вони потребують різної допомоги, а ми стараємося внести свою частку в це служіння. У ближньому ми бачимо Бога».

Про важливість таких зустрічей розповіла одна українка, яка разом із донькою, що має особливі потреби, приїхала до Італії у 2022 році: «Це підтримка не лише в матеріальному плані. Коли ми приїжджаємо сюди, то обов’язково йдемо до церкви, зустрічаємо своїх людей, говоримо між собою».

За матеріалами прес-служби Релігійного товариства «Свята Софія»

Дивіться також

16 липня «Посланці миру» із Запоріжжя в Італії: молодь про віру серед війни 20 червня У соборі Святої Софії в Римі молитовно відзначили 50-річчя владики Григорія Комара: «Прагну й надалі разом із вами продовжувати цей шлях до неба» 18 червня У Катедрі Ріміні молилися за мир в Україні та світі