Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
У Римі відбувся зʼїзд спільнот «Матері в молитві» Римського деканату
28 квітня 2026
25 квітня у Римі, в храмі Царя Христа отців василіян, відбулася зустріч молитовних спільнот «Матері в молитві» Римського деканату Апостольського Екзархату в Італії.
Програма дня розпочалася спільною молитвою на Вервиці, яку провадила п. Лідія Викович-Гордій спільно з іншими учасницями-матерями, та особливим моментом стала «Молитва матерів», яку очолив о. Василь Вербіцький, духівник і національний координатор спільноти «Матері в молитві» Апостольського Екзархату в Італії. Душпастир звернувся до присутніх матерів: «Це такий особливий день — день нашої спільної молитви. Молитви, в якій ми сьогодні єднаємося серцями. Це момент вдячності за ваше покликання, за вашу любов і жертву, які ви щодня приносите у своїх родинах».
Отець Василь наголосив на вимірі єдності, до якої покликані вірні: «Ми єднаємося не просто як жінки чи матері. Ми єднаємося, тому що знаємо: коли ми творимо молитву, ми творимо єдність. Ми зібралися як ті, у чиїх серцях є цілий народ». Священник підкреслив, що материнська молитва виходить далеко за межі власної родини: «Бо в серці матері не може бути лише молитва за власних дітей. У серці матері є молитва і за тих, хто не є рідними, за весь народ. Ми молимося також за наших захисників». Він також наголосив на широті цієї молитви в сучасний час: «Особливо в цей час ми молимося за наших хоробрих воїнів, за волонтерів, за наших капеланів, за священників. Ми в цей час молимося за наш народ, молимося за нашу Батьківщину».
Промовець підкреслив, що спільна молитва об’єднує людей із різних життєвих середовищ: «Кожен із нас прийшов із різних обставин — із міста Рима, від різних обов’язків і відповідальності. І кожен може ставити собі запитання: чи це потрібно? Але відповідь приходить у момент, коли ми разом стаємо до молитви — не лише духовно, а й фізично, поруч одне з одним». Він додав, що така єдність стає особливо важливою у час випробувань: «Ми стаємо поруч, пліч-о-пліч, один біля одного, у спільній молитві. І навіть у цей важкий час — час війни, темряви і страждання — наша материнська молитва приносить світло і надію». Він наголосив на трьох ключових вимірах материнського покликання.
За його словами, перший вимір — це постійна молитва матері: «Насамперед, мати — це та, яка стоїть у молитві, яка постійно перебуває в молитві». Він підкреслив, що материнська молитва є особливо сильною як у радості, так і у випробуваннях: «Нам легко молитися, коли дитина успішна. Але ми також молимося з великою тривогою, коли дитина переживає випробування, труднощі чи темряву». І це материнське стояння є дуже важливим».
Другим виміром він назвав єдність: «Мати — це та, яка об’єднує. Вона не може розділяти сім’ю чи життя. І сьогодні ми свідчимо, що випробування не зламали нас і не розділили. Ми різні, але в молитві — єдині». Отець наголосив: «Мати, яка молиться разом з іншою матір’ю, ніколи не є самотньою».
Третій вимір — довіра Богові: «Мати — це та, яка довіряє. Цей храм бачив багато сліз і радості матерів. І сьогодні він бачить нас — у радості, страху і тривозі. Але ці стіни стали свідками того, що Бог тут присутній і підтримує нас». Священник завершив роздуми, говорячи про материнську молитву як про благословення майбутнього: «Материнська молитва — це молитва за завтрашній день дитини. І ми молимося не лише за своїх дітей, а за всіх дітей, яких Господь нам довірив».
Відтак Божественну Літургію очолив о. Роберт Лисейко, ЧСВВ, Протоархимандрит Чину святого Василія Великого, у співслужінні о. Василя Гушуватого, декана Римського деканату, о. Василя Вербіцького, духівника, а також о. Михайла Карпінця, віцепароха катедрального храму Жировицької Божої Матері і свв. мчч. Сергія і Вакха в Римі.
Під час проповіді о. Роберт Лисейко звернувся до присутніх матерів із роздумами про досвід віри в час випробувань: «Ми сьогодні святкуємо як спільнота — як люди, об’єднані вірою і досвідом життя. Цей досвід, особливо пережитий упродовж останніх років випробувань, формує нас, очищує і вчить глибше розуміти, чим є молитва». Він підкреслив, що пережиті труднощі стали важливою школою духовного зростання: «Через ці роки ми отримали дуже важливий духовний досвід: досвід питань, сумнівів, болю, але також досвід Божої присутності. Саме тому сьогодні ми запитуємо себе: чи наша молитва є справжньою? Чи є вона тим осердям, на яке ми можемо опертися навіть тоді, коли все інше руйнується?»
Отець Роберт наголосив на справжній суті молитви: «Молитва — це не магічна формула, яку можна просто повторити, щоб одразу отримати бажаний результат. Це зустріч із Богом. Це шлях, на якому ми вчимося довіряти навіть тоді, коли не бачимо відповіді».
Священник також звернув увагу на справжню природу Церкви: «Ми є Церквою не тому, що маємо храм, а тому, що збираємося разом у Христі. Ми слухаємо Бога, шукаємо Його волю і вчимося жити за нею — навіть тоді, коли це непросто». Говорячи про любов до ближнього, він додав: «Нам легко бути з тими, хто нам близький і зрозумілий. Але справжня любов проявляється тоді, коли ми вчимося приймати іншого, служити йому, навіть коли це вимагає зусиль. Саме молитва допомагає нам у цьому — вона змінює серце».
Особливі слова були адресовані матерям: «Дорогі матері, ваша молитва — особлива. Ви молитеся не лише за своїх дітей, але й за інших, за тих, хто потребує любові. І саме тому ваша молитва має велику силу».
Наприкінці богослужіння о. Василь Гушуватий висловив вдячність духовенству та організаторам, звертаючись від імені владики Григорія Комара, Апостольського Адміністратора Апостольського Екзархату в Італії: «Дозвольте від імені преосвященного владики Григорія висловити щиру подяку вам, дорогі отці, протоархімандрите, священники, капелани та всі присутні».
Промовець звернувся до душпастирів із подякою за їхню щоденну працю: «Дякую вам, що ви нас підтримуєте і є добрими провідниками нашої спільноти „Матері в молитві“. Кожен душпастир, який сьогодні тут присутній від різних спільнот нашого римського деканату, несе відповідальність за своїх вірних і за молитву у своїй громаді».
Зустріч завершилася молебнем до Пресвятої Богородиці, який був звершений у генеральному домі сестер василіянок.
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
