У соборі Святої Софії для почитання виставлено ікону Святого Йосафата з колекції Патріярха Йосифа Сліпого

З цієї нагоди, протягом усього листопада до Собору Святої Софії у Римі запрошували вірних, аби молитися за заступництвом великого українського святого Йосафата перед його образом з колекції Патріярха Йосифа Сліпого. Автором цієї ікони є видатний український іконописець Модест Сосенко.

Відомо, що найбільш ранні зображення святого Йосафата нового часу, серед відомих нині, з’являються у 1908–1913 року, і їх пов’язують з іменем Модеста Сосенка. Кількість й розмаїтість залишених пам’яток засвідчує, що це був тривалий пошук виразної іконографії свщмч. Йосафата Кунцевича, яка зайняла особливе місце у творчості іконописця.

У своїх дослідженнях мистецтвознавці стверджують, що Модест Сосенко виконав ікону святого Йосафата, проявивши глибокі знання та не порушивши усталеної іконографії, а тільки доповнивши її додатковими зображеннями ченців-василіян. Зобразивши десять монахів у каптурах у верхньому й у нижньому фризах (по п’ять на кожній смузі), автор зберіг акцент безпосередньої причетності священномученика до Чину святого Василія Великого.

Отож, центральне поле займає фронтальна поколінна фігура святого-мученика в габіті, з параманом, в єпископській мантії та з василіянським каптуром на плечах, зі схрещеними на грудях руками, які тримають книгу, сокиру й пальмову гілку. Обличчя свщмч. Йосафата дуже характерне і передає, якщо уважно приглянутися до усіх раніших відомих пам’яток, ймовірно, його персональні риси. Дослідники іконографії св. Йосафата Кунцевича схиляються до думки, що найправдивішими його зображеннями можна вважати ранні образи, виконані ще в той час, коли жили особи, які близько знали мученика.

Закликом почитати і наслідувати святого Йосафата в любові до нашої святої віри, Церкви, обряду й народу, залишаються слова Кардинала Йосифа Сліпого, які він сказав біля гробу святого Йосафата 25 листопада 1969 року:

«Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви й народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-українцем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів, його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу» (Благовісник, V, 1–4, 1969).

Дивіться також

26 липня Патріарший Прокатедральний Собор Святої Софії запрошує на прощу з нагоди 55-річчя освячення собору та 40-ї річниці відходу до вічності Патріярха Йосифа 20 липня У Палінуро розпочався літній християнський табір для молоді з Донецького, Одеського Екзархатів та Київської Архиєпархії УГКЦ 13 квітня «Молімось за світичів УГКЦ, що в часи переслідування залишалися вірними і свідчили Христове Воскресіння», — Владика Гліб Лончина у соборі Святої Софії