У соборі Святої Софії вшанували пам’ять Блаженнішого патріарха Любомира Гузара

4 червня 2024

У пʼятницю, 31 травня, минула 7-ма річниця відходу до вічності світлої пам’яті Блаженнішого патріарха Любомира Гузара. З цієї нагоди у титулярному осідку кардинала Любомира Гузара, патріаршій прокатедрі Святої Софії, відслужили заупокійну Божественну Літургію.

Богослужіння очолив Владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, у співслужінні ректора собору о. Марка-Ярослава Семегена, віцеректора о. Дмитра Кудіна та отця-диякона київської архиєпархії Марка Коберинка.

Спогадуючи визначну в історії Української Греко-Католицької Церкви постать, владика Йосиф виголосив проповідь для вірних:

«Людство часто ставить незручні запитання Церкві. Запитання, які їх болять, турбують, на які вони не в змозі знайти відповідь. Христос під час Своєї місії весь час отримував дуже різні запитання від людей, і завжди давав вичерпні та мудрі відповіді. Так само і за час свого земного життя кардинал Гузар отримував багато незручних запитань — від простих людей, церковної спільноти, або урядовців чи найвищих політиків, які не дуже зналися в тематиці теології. І блаженніший Любомир завжди інтелігентно, зважено й гідно розмовляв з усіма, хто йому зустрічався, знаходячи відповіді на непрості запитання».

Проповідник пригадав вірним про велику людяність та Боже світло, якими блаженніший патріарх повсякчасно ділився з ближніми:

«Після відходу кардинала Гузара у вічний світ його слово стало для нашого народу і Церкви тими крилами, на яких він піднявся на небеса. Наш народ розібрав його слова на цитати. Кардинал не демонстрував особливого геройства, жив і поводився скромно і достойно. Він звертався до вірян та гостей із щирим запитанням: „Чим можу послужити?“. І люди завжди відчували, що він справді має намір бути корисним і помічним. Ми усі переконані, що за його служіння народові, Церкві, студитському монашеству й Україні, його душа спочиває у місці вічного спочинку і вічної щасливости».